Полтава стала кінцевим пунктом чергового туру робочих поїздок заступника міністра освіти і науки Єгора Стадного регіонами з презентацією концепції реформування вищої освіти. Вона знайшла своє відображення в щойно ухваленому Верховною Радою Законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти». І потребує подальшого переформатування нормативно-правової бази. Щоб пояснити, яких новацій чекати і, так би мовити, вивершити систему, зокрема й порадами та пропозиціями практиків, у згаданому обласному центрі посадовець також зустрічався з керівництвом, викладачами та студентами місцевих вишів. Але спершу була зустріч у приміщенні ОДА з очільниками технікумів і коледжів, які репрезентують фахову передвищу освіту.

Профтехучилища, технікуми й коледжі об’єднають в одну систему

Часи, коли пошуки нового робочого місця найчастіше приводили до базарної ятки, відходять у минуле. Із розвитком виробництва й технологій ринок праці потребує насамперед професійної підготовки. Але не будь-якої, не «бурсацької» — тільки якісної та справді сучасної. Щоб її досягти, за словами Єгора Стадного, вже підготовлено проект закону про єдину систему професійної освіти, який невдовзі опублікують для громадського обговорення та дискусій у парламенті.

Саме цей документ визначить засади діяльності сьогоднішніх технікумів, коледжів, професійних і професійно-технічних училищ, які об’єднають в одну систему професійної освіти. Згідно з його концепцією, головним принципом функціонування цього сегмента стане паритетність, тобто однаковість умов для всіх закладів. Зокрема в управлінні, фінансуванні, регламенті вступної кампанії, стипендіях, пільгах тощо. На переконання урядовця, це потрібно для того, щоб виграли справді найсильніші.

За його словами, вже з 2021-го чи 2022 року вся система професійної освіти, напевне, фінансуватиметься з бюджетів місцевого рівня. «Донизу» передадуть навіть ті коледжі, що нині перебувають у структурах університетів і, відповідно, отримують кошти з держбюджету. При цьому їх знову виокремлять, нададуть статус юридичних осіб, але, так би мовити, напризволяще не залишать: за ними підуть і гроші зі скарбниці держави.

За таких умов без нових перейменувань таких закладів, звісно, не обійтися... Як їх тепер іменуватимуть? «Назви будуть такими, які найбільше подобатимуться абітурієнтам та їхнім батькам, — зазначив Єгор Стадний. — Бо репутації цих закладів приділятимуть особливу увагу. Вже 2020-го уряд чи не вперше заклав у держбюджет кошти на популяризацію та, власне, рекламу професійної освіти. Щоб поступово збільшити її частку в загальній системі й ліквідувати невиправдану диспропорцію з перевагою вищої освіти».

Цього року, за словами заступника міністра, ще працюватиме чинний закон про фахову передвищу освіту з відповідним фінансуванням, набором вступників тощо. Та до неминучих змін у найближчому майбутньому колективам цих закладів треба готуватися вже нині.

ЗВО фінансуватимуть залежно від якісних показників роботи

До реалій масштабного реформування заклади вищої освіти підійшли, як то кажуть, упритул. Своєрідною точкою відліку для них став згаданий закон про зміни у вищій освіті. Про його засадничі принципи та особливості впровадження урядовець говорив із повпредами понад півдесятка вишів регіону в державній аграрній академії та Національному університеті «Полтавська політехніка». При цьому щоразу починав із відповіді на запитання: навіщо потрібні такі радикальні зміни? Зокрема й у системі фінансування закладів.

— Нагадаю, що ця система практично на сто відсотків прив’язана до кількості студентів, — зауважив Єгор Стадний. — Вона була хорошою, коли в державі налічувалося 2,7 мільйона студентів. А коли їх сьогодні стало 1,5 мільйона, така система фактично віджила своє. Бо меншає студентів — зменшуються й обсяги державного фінансування університетів. Тож 25 грудня 2019-го була прийнята постанова уряду, що кардинально змінює ту систему. А через три роки вона змінить і нашу з вами поведінку, що зробити найважче.

Нова система, за визначенням заступника міністра, є «тотально прозорою». А найголовніше, дає змогу забезпечити перехід у пріоритетах від кількісних до якісних показників. Щоб усі викладачі наших вишів (а це понад 90 тисяч осіб) зрозуміли залежність обсягів фінансування від результатів їхньої роботи, міністерство освіти і науки планує вже найближчими днями опублікувати на своєму сайті нинішні показники кожного університету.

Спрощена схема тієї залежності має такий вигляд. Орієнтовно (з заокругленнями) загальний обсяг державного фінансування вітчизняних вишів у 2020-му становить 16 мільярдів гривень. Кожен заклад гарантовано має отримати 80 відсотків від обсягів фінансування попереднього року, решту розподілятимуть залежно від ефективності роботи вишів. Про механічне урізання бюджетів не йдеться. Гроші перерозподілятимуть із плюсами для кращих університетів і мінусами для тих, що відстають.

При повноцінному застосуванні цієї формули верхня межа від фінансування минулого року сягнула б 140 відсотків, нижня — 80. Щоб уникнути такого різкого стрибка, урядовці цьогоріч «пом’якшують» різницю до 120 і 95 відсотків відповідно.

На гарантоване базове фінансування 2020-го, за словами заступника міністра, використають орієнтовно 12 мільярдів гривень зі згаданих 16. А залишкові 4 мільярди ділитимуть між університетами за шістьма показниками. Їх Єгор Стадний умовно називає «політичні» та «групи якості».

Першим серед «політичних» стає регіональний коефіцієнт із урахуванням привабливості міста для абітурієнтів та їхніх батьків. При цьому столичні виші отримують найнижчий коефіцієнт — 1, харківські та львівські — 1,03, решта — 1,07. Оскільки, мовляв, університети не винні в тому, що розташовані у менш привабливих містах... Другим показником «політичної» групи буде масштаб закладу. Цей критерій економічно стимулюватиме об’єднання й укрупнення вишів. Найбільші фінансові бонуси матимуть ті з них, де навчаються понад три тисячі студентів-бюджетників.

Третім показником «політичної» групи визначено контингент, тобто кількість студентів. Його вага істотно зменшується, проте обійти цей критерій неможливо. В ньому будуть свої підкоефіцієнти. Згідно з ними, за підготовку інженера чи агронома держава платитиме університету в 1,6 разу більше, ніж за підготовку, скажімо, економіста... Бо, за словами заступника міністра, «треба зберегти обличчя» ближчих до виробництва вишів, не допустити їхнього перепрофілювання.

У «групі якості» найпершим показником є зайнятість випускників. При цьому від університетів міністерство не вимагатиме жодних довідок про їхнє працевлаштування. Інформацію братимуть із баз даних електронних реєстрів, зокрема й Пенсійного фонду. Другим показником цієї групи названо обсяг коштів, які університет самостійно залучає на науку від господарських договорів із представниками бізнесу, а також від надання платних послуг і міжнародних грантів. Третій показник у «групі якості» визначатимуть за трьома провідними міжнародними рейтингами. Потрапив університет до котрогось із них — отримує додатковий фінансовий бонус у вигляді коефіцієнта 1,1.

— Уже нинішнього року загальний обсяг державного фінансування університетів (із урахуванням стипендій, утримання коледжів тощо) збільшується на 1,7 мільярда гривень, — наголосив заступник міністра. — Таке зростання відбуватиметься й надалі. Та лише за формулою, що додаватиме коштів сильним університетам, які у свою чергу стимулюватимуть фінансово сильних викладачів. Тих, котрі забезпечуватимуть досягнення результатів за згаданими критеріями. В іншому разі виші просто втрачатимуть гроші.

«Дешеві» знання залишаться у минулому

Не менш важливою і, поза сумнівом, іще чутливішою для суспільства складовою реформування вищої школи є визначення вартості навчання у вишах за контрактами. Нинішні розцінки не покривають реальних затрат держави на підготовку контрактників, кажуть у МОН. Подекуди вони перевищують сплачені батьками студентів суми в кілька разів... Тож, за словами Єгора Стадного, щоб не допустити банкрутства цього специфічного «виробництва», вартість контрактного навчання (зрозуміло, що йдеться насамперед про спеціальності з найвищою часткою контрактників) поступово приводитимуть у відповідність із реаліями. А значить, підвищуватимуть...

Урядовці планують уже до літа визначити мінімальну (індикативну) ціну за таке навчання цього року, довівши її до 60 відсотків від обсягу державного фінансування підготовки одного студента-бюджетника. 2021-го ціна зросте до 70 відсотків, а 2022 року — до 80 відсотків від згаданого вище показника. При цьому діятиме регіональне «пом’якшення» вартості контрактного навчання. Тобто за умов, коли його річна ціна перевищуватиме сукупний розмір трьох офіційних середньомісячних зарплат у тій чи іншій області, університетам дозволять зупинятися саме на цій сумі. Тож і відвертому демпінгуванню, до якого сьогодні вдаються чимало вишів, особливо приватних, запобігатимуть.

На переконання заступника міністра, вже нині маємо змінювати уявлення багатьох про те, що вища освіта недорога. «У нас вважається цілком нормальною ціна старого легковика, придбаного у Польщі чи деінде за 4 тисячі доларів, — зазначив урядовець. — Водночас таку саму вартість чотирирічного навчання в нашому університеті сина чи дочки власника тієї «євробляхи» з отриманням диплома бакалавра чомусь називають зависокою. Хоча «євробляха» не дає людині того, що дає вища освіта».

Концепція реформування вищої освіти, за словами Єгора Стадного, передбачає також упевнений поступ університетів до фінансової автономії. Із наданням їм можливості для «маневру» коштами, зокрема й для ремонту гуртожитків, і навіть майном. Адже раніше такі витрати у багатьох випадках вважалися «нецільовими» й наражали керівників та бухгалтерів на покарання. Не менш важливою та необхідною складовою змін стає відхід від «канонізації» тарифної сітки при оплаті праці викладачів. Остання більш як істотно обмежує фінансове стимулювання найкращих фахівців.

Хоча для повноформатного впровадження цих та інших новацій потрібно змінити й удосконалити багато супутніх законів та інших нормативних актів. Над цим також сьогодні активно працюють фахівці профільного міністерства та парламентарії.

На зустрічах у Полтаві викладачі та студенти поставили Єгору Стадному чимало запитань. Однак вони стосувалися переважно технічних нюансів упровадження нового закону та реформування галузі. При цьому жодного(!) принципового заперечення необхідності таких перетворень заступник міністра не почув.

«Це говорить про те, що вони таки назріли, — наголосив урядовець під час короткої розмови з журналістами, яка відбулася по закінченні згаданих зустрічей. — Саме тому сьогодні побачив і почув не опонентів, а союзників».

Полтава.