За словами майстринь, на підготовку та створення українського символу Різдва пішло півроку титанічної праці цілої групи людей. Спеціально для цього житом засіяли ниву, з якої збирали колосся для оберегу.

«Я гордий тим, що ми можемо бути певним чином долучені до того, що у свій час почав Іван Гончар, – каже духовний натхненник створення дідуха, заступник голови Правління Українського товариства охорони пам`яток історії та культури Рівненської області Петро Опанасюк, – коли я дивлюся на наших майстринь, розумію, що поки в Україні ще є такі люди, вона не згине».

Дідух містить у собі надзвичайно потужну символіку. По-перше, в українській традиції він є одним із найголовніших атрибутів Різдва. Споконвіку в кожній родині на коляди 6 січня старша людина роду заносила його в хату і ставила на покуті під образами. Під оберіг та скатертину, якою застеляли стіл на святвечір, клали сіно.

По-друге, це також є символом єднання усього роду. У випадку дідуха, виготовленого майстринями з Рівного, в нього вкладено більш глобальний сенс – символізація єднання всієї нашої країни. Тісно зв’язані колоски – це душі, роди, села, міста, об’єднані в одне ціле – Україну.

Існує повір’я, що в час різдвяних свят на дідуха спускаються з небес душі наших предків. Це також є символом першопредка, котрий подарував українцям зерно і навчив господарювати.

«За такий короткий проміжок часу учасниці опанували справжнє мистецтво – і це диво», – прокоментував Засновник Українського товариства охорони пам`яток історії та культури Рівненської області Сергій Лейчук.

До створення дідуха долучилися вісім майстринь із групи жінок «Берегиня». Вони самі виростили жито, самі його жали, чистили, соломинка до соломинки прикладали – словом, усе зроблено лише жіночими руками. Жито потрібно жати в липні, коли воно цвіте і має зелений колір, після чого треба висушити на сонці, щоб воно стало золотим. Потім кожну стеблинку відчищають від зайвого.

«Ми чистили жито 3 місяці, а перед тим треба було його виростити й пожати. На сам збір дідуха пішло 10 днів», – ділиться Тетяна Торош, голова групи жінок «Берегиня». Майстрині вірять, що таке диво, як оберіг у вигляді дідуха, даватиме фізичне та духовне здоров’я киянам і гостям музею.

Цей величезний об’єм виконаної роботи дає сподівання, що мистецтво буде розвиватися й поширюватися. Нації мають цінність у збереженні своєї спадщини, народної пам’яті, культури,звичаїв і традицій.

Директор музею пообіцяв створити всі умови, щоб відвідувачі виставок проходили через залу, де розміщений цей величний дідух.