Часто садоводи кажуть: працювати на землі життя змусило. Подружжя Лавріненків з Олександрівки, що на Кіровоградщині, покладаючись на власний досвід, можуть стверджувати: з примусу дерева так гарно не ростуть.

Нинішня зима напрочуд тепла. І садоводи від неї в значно меншому захваті, ніж переважна більшість обивателів. Зокрема, Лавріненки ще не зустрічалися із ситуацією, коли гілля на кизилі або горицвіті брунькується під Новий рік. Як ця рослина поведе себе навесні — невідомо... Але ж зима усе-таки не весна й не літо. У тому сенсі, що жоден дачник чи власник великого маєтку не бере в руки лопату й не йде на город садити черешню. Але кожен, хто любить фантазувати про завтрашній власний садок і гарний врожай, саме взимку будує свої стратегічні плани на весну: біля хати він посадить ожину зі смородиною, від сусіда закриється виноградом, а там висадить рядочок яблунь... Саме з цього починали і вони.

Вулиця «з-під води»

Будинок, у якому мешкають Лавріненки, дістався їм від дідуся з бабусею, котрі приїхали сюди з Адамівки Черкаської області. Її залило водами Кременчуцького водосховища у 1959 році. Загалом на в’їзді до Олександрівки вся вулиця була заселена тими, кого «велика вода» зігнала з насидженого місця. Тому вона так і називається — Адамівська. Щось людям компенсувала держава, щось привезли із собою — так і постали нові хати на новій землі...

Нині тут живуть продовжувачі родинного дерева, а самих дерев у садку та розпліднику стільки, що вистачило б заново обсадити всю неіснуючу вже Адамівку. Власне, Лавріненки самотужки переймали досвід, вчилися, зокрема у відомого садовода зі славетних Моринців Черкаської області Миколи Олійника. «Він навчив нас створювати саджанець. Прищепи робимо вдвох із чоловіком, а підщепи частіше купуємо...» — скупо пишається отриманими знаннями жінка, яка за професією... вчителька фортепіанної гри, але вже є досвідченим садоводом. І, скажімо, може запросто прочитати лекцію про те, як забезпечити належні умови для росту інжирного персика або як вивести високопродуктивний сорт винограду, котрий почне родити вже через рік після висадки.

Усією родиною...

Лавріненки мають чотирнадцятирічного онука Станіслава та онуку-першокласницю Аріну. Ці двоє ще в тому віці, коли їх здебільшого цікавить смак персика, а не спосіб його вирощування. Натомість зять із донькою вже впряглися у справу по-дорослому, хоч і потребують настанов. Допомагають в усьому: від просапування до реалізації... Адже вирощені сотні майбутніх дерев і тонни «вітамінів» потребують старанного догляду і вчасного збуту.

Тут потрібні й оперативність, і знання ринку.

На різні смаки

Обсяги вирощуваного й площа розплідника в Лавріненків такі, що зупинитися на якомусь конкретному дереві й довго розповідати про нього просто немає сенсу. До весни й переселення в садки майбутніх господарів тут готуються, вишикувавшись геометрично правильними рядочками, саджанці яблунь, груш, слив, нектаринів, персиків... Одних лише яблунь — 50 сортів: і «Цвіт Кароліни», і «Чемпіон», «Сиріус», «Топаз», «Ред Топаз», «Аріва», «Райка», «Камео», «Каріот», «Муцу», «Глостер»...

Окрім винограду, з якого починався розплідник (його вже тоді було 320 кущів), на продаж пропонують ожину, малину, смородину, аґрус...

Про ціни

Кущ винограду коштує 70—80 гривень. Культивуються переважно сорти ранньостиглі й середнього дозрівання. Пізні мало практикуються, бо вони не встигають наливатися цукром. Смородина чорна й червона — 25—30. Ожина — 30—55. Яблуня — 60, груша — 80, персик та абрикос — до 100.

— Оці дерева, — показує Валентина Петрівна на чималеньку плантацію, — залишилися непроданими з минулого року і «загубили свою метрику» (кожне деревце в розпліднику має бирку з необхідною інформацією), тож збуваємо їх за півціни. Це — карликова яблуня. Тут — напівкарлики. Тут — плакуча декоративна черешня (на знімку), росте до двох метрів заввишки й дуже гарно цвіте. Далі бачите пальмету — формовий сад із яблунь. Той ряд дерев — це одноплощинові (займають мінімум місця в саду й виконують функцію плетеної загороди). Уже починаємо займатися хурмою та інжиром. А з такими кліматом скоро й мандарини садитимемо!

Фото Івана КОРЗУНА.

P.S. Для тих, хто хотів би отримати докладнішу інформацію, наводимо телефони Валентини Лавріненко (095 6857720; 097 8733215).