Архітектор Євген Совінський (ліворуч) та Олександр Федоришен (праворуч) передбачили схований напис на таблиці з фасаду музею Коцюбинського, у центрі — директор музею Лариса Кравченко.

Перший день ремонтно-реставраційних робіт у музеї-садибі Михайла Коцюбинського у Вінниці (5 лютого ц. р.) розпочався з несподіванки. Коли зі стіни зняли табличку з написом «Тут народився і жив Михайло Коцюбинський», на звороті побачили інший напис. Хто, коли і для чого сховав його на довгі роки? І чому це привернуло увагу фахівців Центру історії Вінниці та архітекторів міста?

— Знімаємо з фасаду будинку важку мармурову таблицю — і завмираємо, — розповідає директор Вінницького музею-садиби Коцюбинського Лариса Кравченко. — На тильному боці ще один напис: «Тут 5 [17] вересня 1864 року народився й жив [з перервами] до 1897 року український письменник Михайло Коцюбинський». Літери виведені похило, курсивом, літера «н» повсюди пишеться «нарбутівською» латиною як «n».

***

Музей Михайла Коцюбинського відкрили 8 листопада 1927 року. Через 90 літ працівники Центру історії Вінниці подарували колективу на ювілей два фрагменти кінохроніки — один знятий під час відкриття музею, другий — у березні 1944-го. Знайшли запис у фондах Центрального кінофотоархіву імені Пшеничного у Києві.

Історики уважно переглянули стрічки й звернули увагу на цікаву обставину.

— У день відкриття музею напис на табличці був інший, ніж той, що на кінокадрах 1944 року, — розповідає керівник Центру історії Вінниці Олександр Федоришен. — А ось матеріал, з якого зроблена таблиця, дуже схожий на обох кадрах.

Документальні фрагменти показали головному архітектору міста Євгену Совінському.

За його словами, перша зйомка гіршої якості, тому здалося, що таблиця — не з мармуру, а пісковику. Сумніви розвіяли прожилки, це особливості породи мармуру. Так і зрозуміли, що це один і той само матеріал тільки з різних боків.

— Утім, поки не зняли таблицю зі стіни, не могли бути впевнені на сто відсотків, що наше припущення точне, — каже Євген Совінський. — Тож із нетерпінням чекали, коли відкрутять кріплення. Припущення справдилося! На звороті побачили той самий напис, що й на фрагменті кінохроніки, знятому 8 листопада 1927 року у день відкриття музею. Тільки тоді він був на лицьовому боці, тепер — на тильному.

Пан Євген уточнює, що навіть нові отвори для таблиці не свердлили. Її просто перевернули іншим боком і у такий спосіб старий напис заховали.

— Залишається загадкою, для чого це було зроблено, — розповідає Олександр Федоришен. — Можливо, причиною стало слово «український». У 30-х роках, як відомо, згорталася українізація, розкручувався маховик сталінських репресій.

На кадрах відкриття музею видно постать нашого уславленого земляка Валентина Отамановського. Можливо, саме він запропонував шрифт і текст для першої таблиці. Згодом Отамановський потрапив у жорна сталінських репресій.

— Хоч би як там було, працівники музею зробили хитро. Не затерли напис, не шукали іншого матеріалу, а просто перевернули, і тим зберегли для нащадків унікальний артефакт, що стосується нашого земляка

Коцюбинського, історії міста, держави.

Таблицю замінили між 1927-м і 1944-м. Коли точно — встановлюватимуть працівники музею. Про це повідомила Лариса Кравченко.

***

Створення музею доручили молодшому братові письменника Хомі Коцюбинському. Держава викупила будинок у тодішніх мешканців. Адже після переїзду родини з Вінниці садибу продали чужим людям.

Хома Коцюбинський очолював музей з 1927-го по 1934-й. Потім переїхав у Чернігів, де також створював музей, адже в місті над Десною його брат знайшов останній спочинок.

У Вінниці керував музеєм молодший син письменника Роман Коцюбинський. 1939 року його розстріляли.

Одне з припущень — напис на таблиці могли замінити саме у період роботи Романа Коцюбинського.

У 1931-му у садибі народилася Михайлина Хомівна Коцюбинська, дочка тодішнього директора музею. З пані Михайлиною до останніх днів її життя (до 2011-го) підтримувала тісні контакти вінницька поетеса Ніна Гнатюк.

— Ніколи пані Михайлина не говорила про історію із заміною напису на таблиці музею, — розповіла Ніна Гнатюк. — Думаю, якби знала, навряд чи мовчала б.

Свого часу музей очолював заслужений художник України Федір Панчук.

— Жодного разу працівники не згадували про те, що на тильному боці зберігається інший напис, — каже Панчук. — Хоча ми розмовляли і з тими, хто пам’ятав війну, чули розповіді про врятовані агави, улюблені квіти письменника...

Не рік і не два переступала щодня поріг садиби Коцюбинських знана вінницька поетеса Валентина Сторожук, яка також працювала у музеї.

— Якщо хтось із колишніх працівників і знав про це, мабуть, боялися розповідати, — каже пані Валентина. — Хто пережив ті часи, у того страх довіку залишився. Не могло такого бути, щоб хтось та не відав про історію з таблицею. Це ж не одна людина робила. Однак я за весь час роботи не чула про таке, тому приємно здивована відкриттям.

***

Директор музею Коцюбинського Лариса Кравченко каже, що нині артефакт зберігається у фондах музею. Після завершення ремонтних робіт й оновлення експозиції мармурову таблицю виставлять для огляду. Це сіра мармурова плита 82,5х43,5 сантиметра завтовшки 3,5 сантиметра.

— Для нашого музею це рідкісне цінне поповнення, — розповідає Лариса Кравченко. — Тому експонат має бути представлений в основній експозиції. Так, щоб можна було читати обидва написи. А на фасаді буде інша таблиця. З таким само текстом, як той, що був при відкритті музею. Шрифт також збережемо.

Вінниця.

Довідково

Майже два мільйони гривень виділила Вінницька міськрада на ремонт музею-садиби письменника-земляка. Як повідомила Лариса Кравченко, роботи відбуватимуться в три етапи. Спершу мають оновити меморіальні приміщення — хату-музей, комору і сторожку. Другий етап — відновлення адмінбудівлі. На третьому планують провести благоустрій території. За словами директора, ще однією важливою ділянкою стане осучаснення експозиції.

Фото з сайту Вінницької міськради.