Монтаж тризуба на шпилі Верховної Ради. Київ. 29 жовтня 2015 року.

На той час це був украй необхідний крок, адже 13 лютого 1992 року парламент вніс зміни до Конституції, записавши, що символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн, які затверджуються Верховною Радою України. При цьому поряд із вилученням з Основного Закону згадок про радянську символіку парламент на той час лише спромігся затвердити Державний синьо-жовтий прапор та музичну версію Державного гімну, а от ухвалення рішення про Державний герб весь час відкладалося. Тож тогочасний Голова Верховної Ради Іван Плющ на шостому місяці незалежності нарікав, що йому вже навіть незручно зустрічатися з колегами з інших країн. «Люди виймають паспорти і показують. Уже майже всі республіки колишнього Союзу мають свої паспорти зі своїм гербом, а ми досі їздимо з паспортом громадянина СРСР», — зазначав він.

А тільки-но обраний Президент Леонід Кравчук звертав увагу, що через відсутність затвердженого Державного герба Україна щодня втрачає якщо не сотні тисяч, то тисячі доларів точно, бо ми не можемо друкувати власні паспорти, гроші, поштові марки...

До вирішення цього питання парламентарії приступили на ранковому засіданні 19 лютого 1992 року. Голова Комісії Верховної Ради з питань культури та духовного відродження Лесь Танюк нагадав, що відповідно до постанови Президії Верховної Ради від 24 червня 1991 року було проведено відкритий конкурс на створення проектів Державного герба України. Експертна комісія, до складу якої, зокрема, увійшли народні депутати Лариса Скорик та Юрій Гнаткевич, історики Михайло Брайчевський, Ярослав Дашкевич, Павло Сохань, письменник Валерій Шевчук, розглянула понад 200 поданих на конкурс проектів, 192 з яких містили в собі зображення тризуба.

«Комісія також врахувала підсумки конференції «Історичні традиції української національної символіки», що відбулася в червні 1991 року та пропонує Державним гербом України затвердити золотий тризуб на синьому полі», — повідомив Л. Танюк та підкреслив, що відповідно до засад геральдики золотий тризуб у ролі гербового знака Української держави є найоптимальнішим з усіх відомих у національному гербоутворення символів. «Важливим є й те, що 22 березня 1918 року Центральна Рада затвердила тризуб як Державний герб України. І він, по суті, мало відрізнявся від знака Київської держави Володимира Великого. А його колористика — геральдичне золото на синьому щиті — диктувалася кольорами національного прапора та правилами геральдики», — наголосив Л. Танюк. При цьому він запропонував відмовитися від «вінегретної радянської традиції» — додавання до герба земної кулі, колосків, стрічок, калини чи ще чогось. «Нашій комісії більше до душі ідея простого і скромного знака. Подивіться на Японію, яка зробила своїми символом квітку хризантему, без жодних сакур і написів. Бо це коло символізує вічність світу, вічну гармонію Країни сонця, що сходить. І недарма японці кажуть, що одна квітка краще відбиває сутність квітки, ніж тисяча квітів», — переконував він колег, зауваживши, що й саме слово «герб» походить від німецького «еrbe», що означає спадщина.

Однак обговорення засвідчило, що в сесійній залі є чимало народних депутатів, для яких тризуб насамперед пов’язаний із «бандерівщиною» та «петлюрівщиною» або ж нагадує назву американської ракети «Трайдент», що перекладається як «тризуб». Відтак вони почали вимагати винесення питання символіки на референдум, щоб почути думку людей.

У відповідь Л. Танюк підкреслив, що 1 грудня 1991 року під час Всеукраїнського референдуму про підтвердження Акта незалежності також відбулося широке соціологічне опитування щодо герба і прапора. «Цей герб підтримали 87 відсотків опитаних», — повідомив він.

Директор Інституту археографії Академії наук України Павло Сохань наголосив, що запропонований герб є найвизначнішою традицією нашого народу. «Для вчених, для фахівців, які давно займаються вивченням цього питання, немає жодних сумнівів, що найбільш доцільним, найбільш оригінальним і значимим є золотий тризуб на синьому полі», — підкреслив він.

Народний депутат, ректор Вінницького філіалу Київського політехнічного інституту Борис Мокін зауважив, що нині точиться багато суперечок про те, чи є Україна правонаступницею Київської Русі. «Багато російських істориків відмовляють нам у цьому, тож якщо ми затвердимо тризуб в якості герба, то цим ще більше підтвердимо, що Україна є продовженням Київської Русі», — зауважив він.

Представник Дніпропетровщини Михайло Байрака, сказав що ще два роки тому багато хто не сприймав ані тризуба, ані синьо-жовтого прапора не тому, що мав щось проти, а тому, що не знав своєї історії. «Раніше казали, що синьо-жовтий прапор нас роз’єднає, але сьогодні бачимо, що він нас об’єднує. І тому, розглядаючи запропонований герб, я вважав, що тризуб — це символ правонаступництва України. Крім того, він простий за формою, тому до нього не потрібно більше ніяких обрамлень», — сказав він та закликав проголосувати за тризуб як за Державний герб.

На завершення обговорення Л. Кравчук зауважив: коли дехто каже, що тризуб хтось скомпрометував, то так само можна сказати й про червону зірку та серпасто-молоткастий герб.

Однак після того, як за проект постанови про затвердження зображення тризуба як Державного герба України проголосував лише 201 парламентарій, Іван Плющ запропонував оголосити перерву, зібратися в комісіях та вирішити, що робити з цим питанням. «Нам потрібно визначитися: повернутися до ідеї малого герба чи врахувати пропозицію Дмитра Павличка, щоб узяти за основу тризуб на синьому полі і додати вінок із калини чи колосків», — сказав він.

Проте Л. Скорик одразу заявила, що коли ми звернемося до геральдики, то побачимо, що тільки країни, які перебували під впливом СРСР, закладали в основу герба коло та вписували до нього колоски чи інші натуралістичні символи, а тризуб — це фактично ієрогліф, який не потребує жодних натуралістичних доповнень. «У нас є опрацьований на історичних фактах історичними та науковими авторитетами символ, тому не треба бути настільки самозакоханими, щоб творити нашому народу, який має понад тисячолітню історію, нову геральдику», — закликала Л. Скорик.

Після перерви Л. Танюк заявив, що в разі неухвалення постанови про Державний герб, «Народна рада» залишить парламент та звернеться до Президента з вимогою розпустити таку антинародну Верховну Раду. А оскільки в сесійній залі продовжували лунати різноманітні пропозиції щодо «модернізації тризуба», то голова «Народної ради» Ігор Юхновський запропонував затвердити тризуб в якості малого герба, бо сьогодні він вкрай потрібен для паспортів чи грошей, а згодом, коли історичні землі України визначать свої власні герби, буде розроблено великий Державний герб, центральним елементом якого стане тризуб. Зрештою, 231 голосом було ухвалено постанову, пунк перший якої гласив: «Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба». Ще один пункт постанови визначав, що зображення Державного герба України (без зазначення про малий герб. — С.Л.) поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням затверджених пропорцій зображення герба (див. малюнок). З того часу великий Державний герб України так і не було затверджено, але це вже інша історія.

Довідково

Відкритий конкурс щодо створення проекту Державного герба України було оголошено 24 червня 1991 року, тобто ще за існування СРСР. До участі у ньому було подано понад 200 робіт, які нині зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління. Переміг у конкурсі проект історика-геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького.

До речі

Зі шпиля над куполом Верховної Ради радянську зірку було демонтовано лише 24 лютого 2014 року за дорученням заступника Голови Верховної Ради Руслана Кошулинського. А тризуб на шпилі будівлі парламенту встановили тільки 29 жовтня 2015 року за розпорядженням Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ (з архіву «Голосу України»).