Переведення закладів профтехосвіти на фінансування з обласних бюджетів замість міських поглибить їхню співпрацю з регіональними роботодавцями. Це однозначний плюс. Але чи вистачить грошей в обласних скарбничках на повноцінне забезпечення таких освітніх установ? 

Свою думку з приводу пілотного проекту МОН щодо зміни у фінансуванні закладів професійно-технічної освіти висловив у розмові з кореспондентом «Голосу України» досвідчений керівник, директор державного навчального закладу «Центр профтехосвіти № 1 Вінниці» Валерій Дяків (на знімку). Нагадаємо, Вінницька область разом з Одеською та Сумською стали учасниками експерименту, схваленого на засіданні Кабміну 5 лютого цього року.

Сподіваємося на позитив

— Варто нагадати, що окремі елементи у фінансуванні і підпорядкуванні ще раніше передано на місцеві бюджети, — розповідає Валерій Дяків. — Нині йдеться про повне утримання наших закладів коштом обласних бюджетів, а також про майнові комплекси. Який я особисто вбачаю позитив у новій справі?

На місцях значно краще орієнтуються у функціонуванні тих чи інших закладів, послугах, які вони надають, у потребі в робітничих кадрах, стверджує співрозмовник. Отже, фінансування розподілятиметься більш раціонально, виходячи з потреб і актуальності професій, за якими готують фахівців регіональні заклади профтехосвіти.

— На мою думку, перепідпорядкування дасть можливість області фінансувати ті напрями, які не могли забезпечити міські бюджети з огляду на обмеження, встановлені Бюджетним кодексом. Йдеться про капітальні видатки, а також видатки і кошти на деякі поточні потреби, що не стосуються захищених статей, — зазначає Валерій Дяків. — Зрештою, фінансування захищених статей теж є частковим. Бо частину коштів на підготовку фахівців професій загальнодержавного значення отримуємо з держбюджету у вигляді виплат за надану освітню послугу. Такими фахівцями є верстатники широкого профілю, слюсарі з ремонту промислового обладнання. Субвенцію на загальноосвітню підготовку отримуємо від держави, решту фінансує місто.

На інфраструктуру заробляли учні

При цьому керівник закладу наголошує на потребі фінансування інфраструктури. У Центру профтехосвіти є 9-поверховий гуртожиток, понад 300 одиниць обладнання, і це все потребує догляду, ремонту, оновлення.

— Видатки на це покривали з коштів спецфонду, — продовжує Валерій Дяків. — Наповнювали його за рахунок... учнів. Як? Під час проходження ними практики половину зароблених грошей, які вони отримували на підприємствах, переказували у спецфонд навчального закладу. Їх не вистачало, тому змушені були вишуковувати інші джерела фінансування. Тепер є сподівання, що заклади фінансуватимуть у повному обсязі, а це позитивно вплине на матеріально-технічне забезпечення. Звичайно, нова система поглибить співпрацю з регіональними роботодавцями, що для нас дуже важливо. Як бачите, сподівання на краще — очевидні. А як буде на ділі? Чи вистачить в обласному бюджеті коштів на повне забезпечення закладів профтехосвіти? Це найскладніше питання. Його мали б врахувати під час проведення експерименту і за його результатами — в Міносвіти і Кабміні. Бо від цього залежить збереження мережі таких закладів.

Зарубіжна компанія замовила 500 фахівців

Центр профтехосвіти № 1 Вінниці — єдиний у державі заклад ПТО, де готують гранувальників алмазів і діамантів. За аналогічним профілем здійснюють підготовку ювелірів-монтувальників, таких фахівців готують ще у трьох закладах держави. Вінничани мають угоду з однією із зарубіжних ювелірних компаній на підготовку 500 фахівців.

Навчають тут і верстатників широкого профілю — таких фахівців на всю область готують тільки у Центрі профтехосвіти № 1 Вінниці. Загалом переважають спеціальності, пов’язані з металообробкою, — крім верстатників широкого профілю, навчають токарів, фрезерувальників, шліфувальників, свердлувальників. Для їх підготовки створено навчально-практичний центр. Учні працюють на сучасному обладнанні, зокрема, у 2018 році заклад отримав сім верстатів німецького виробництва.

Співрозмовник також наголошує на соціальній ролі закладів профтехосвіти, адже там навчається чимало дітей-сиріт та із соціально незахищених родин.

Вінниця.