Вадим Павлов, Володимир Скосогоренко, Олександр Дрига та Ярослав Пашкевич (зліва направо) у Вінниці на автовокзалі проводжають бійця на його батьківщину — Черкащину.
В учасника бойових дій на Донбасі Олександра Дриги, який приїхав на реабілітацію з Черкащини до Вінниці, вкрали не тільки гроші, а й документи. Злодії обчистили кишені на вулиці. 40-річний чоловік проживав у наметі на березі Південного Бугу разом із бомжами. Грошей на харчування просив у людей. Врятувати його допоміг випадок.
Того вечора до вінничанина Вадима Павлова біля магазину підійшов незнайомий чоловік. Попросив грошей. Пояснив, що не має за що доїхати до Черкас. Сам він звідти.
Павлов, блогер, головний редактор вінницького тижневика, добре знається на людях.
— Бачу, чоловік не п’яний, — розповідає Вадим. — Запитав, як звати, чим займається, хто чекає на нього у Черкасах. Дізнався, що Олександр Дрига, так він назвався, воював. Не одружений. На Черкащині є рідна сестра і двоюрідний брат. Коли приїхав до Вінниці на реабілітацію у місцевий Військовий медичний центр, його обікрали.
Дістав із кишені копійки...
Доки вони розмовляли, підійшла жінка. Теж попросила грошей. Пояснила, що збирає на операцію.
Від того, що сталося далі, у Павлова забракло слів. Чоловік, який просив у нього грошей, дістав з кишені копійки і передав жінці. Сам залишився ні з чим.
Вадим запросив незнайомця у кафе, купив поїсти. Сам у цей час зайшов з телефону в Інтернет і знайшов немало інформації про незнайомця.
— Коли я показав йому на екрані фото з госпіталю, а також світлини з тими, з ким він служив в АТО, у чоловіка на очах з’явилися сльози, — розповідає Павлов.
Ту ніч Олександр Дрига провів у готелі.
— У тебе добре серце, — сказав він на прощання Вадиму.
На ранок випадкового зустрічного було не впізнати. Він скористався бритвою, яку отримав у подарунок, привів себе до ладу і перестав бути схожим на бомжа.
Щоправда, один епізод насторожив благодійника. На це звернув увагу, коли вранці прийшов у готель, де поселив незнайомця. Запах спиртного. Схоже, саме це й стало причиною, чому колишній військовий опинився на вулиці, а не в шпиталі, де мав лікуватися.
Саня прагне іншого життя
Інформацію про бійця Павлов розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці.
«Кузя», «Док», «Калина», «Північ», якщо ви читаєте це, настав час повоювати за вашого побратима, — йшлося в одному з повідомлень. — І сестра Ірина Коваленко, подай руку братові. Ми також повоюємо. Саня хоче жити іншим життям. Запитує, чи допоможемо йому в цьому». «Атовці, волонтери, благодійники, хто там ще, прошу, давайте підтримаємо Олександра», — це слова зі ще одного повідомлення Павлова у соціальній мережі.
Разом з активістом і волонтером Ярославом Пашкевичем Вадим повіз Дригу до другої міської лікарні. Під час зустрічі звернув увагу, що той кульгає на ногу. Медики з розумінням поставилися до пацієнта. Першим оглянув його завідувач відділення хірургії Леонід Малик. Потім — травматолог. Далі був рентген. Під’їхав психолог Володимир Скосогоренко.
Згодом, за словами Павлова, спрацювала теорія семи руко-стискань. Один через одного вийшли на сільського голову населеного пункту Худоліївка, де проживає двоюрідний брат Олександра, атовців з Умані, які пообіцяли зустріти його з автобуса з Вінниці. На автовокзалі Дрига почувався розчуленим. В Умані він переночував і наступного ранку поїхав до Черкас, де його зустрів двоюрідний брат.
— Був ще один момент, Саня боявся забирати свої речі з намету, де жив, — розповідає волонтер Ярослав Пашкевич. — Зізнався, що там його б’ють. Бомжі ножем поранили. Вирішили підтримати його. Волонтери пішли разом із ним. Побачені умови неприємно вразили. Не дивно, що чоловік казав, що ніколи більше не опуститься до такого.
— Олександр оступився, — каже Ярослав Пашкевич. — Але має бажання жити по-людськи. В цьому ми його підтримали. Надалі все залежатиме від нього самого.
Нагороду отримав із рук глави держави
Олександр Дрига працював на підприємстві «ЧеркасиАзот». У 2016-му його мобілізували в АТО. Просився направити у бригаду, яка воює.
Служив стрільцем у 30-й, потім — у 72-й. Пройшов Мирне, Троїцьке, Гранітне, воював на Світлодарській дузі.
Його поранило і контузило на Світлодарській дузі. Посікло правий бік. Втратив слух на одне вухо. Обличчя настільки заніміло, що здалося, знесло половину голови.
— Я навіть запитував хлопців, чи є у мене половина голови, — розповідав Олександр. — Ну зовсім не відчував її.
Він лікувався у Києві у шпиталі разом з іншими пораненими. Каже, якось у закладі медперсонал заворушився, забігав. Пояснили, що має приїхати Президент.
— Не чекали його у нашій палаті, — каже Дрига. — Він зайшов, хтось із тих, хто був з ним, назвав моє прізвище. Порошенко підійшов до мого ліжка і вручив нагороду — медаль «Захисник Вітчизни».
Мріє створити сім’ю
У Черкасах Олександра Дригу зустрів його двоюрідний брат Анатолій. Забрав у село Худоліївку, звідки родом батьки Олександра. На жаль, їх уже нема серед живих.
— Олександр виріс у нашому селі, — розповів сільський голова Худоліївки Роман Златковський. — Звідси родом його батьки. Коли переїхали до Черкас, будинок продали. Але родичі залишилися.
Йому запропонували порожній будинок, завезли паливо.
— Найважливіше для нього було відновити документи, — продовжує сільський голова. — Це ми допомогли зробити. Тепер у нього є і паспорт, і військовий квиток.
Як розповів Роман Златковський, спілкувався з Дригою за день до розмови з журналістом. Олександр розповів, що перебрався до родичів. Допомагає їм по господарству. Поділився думками, що мріє створити сім’ю і жити, як нормальні люди.
— Якби у Вінниці йому не подали руку допомоги, хтозна, чим би все закінчилося, — зазначає сільський голова. — Небайдужість — це те, чого бракує багатьом із нас. Вінничани, чужі для нього люди, допомогли повернутися до нормального життя. Вони одразу мені зателефонували, запитали, чи знаю такого чоловіка, цікавилися контактами рідних. Спасибі їм.
«Допомагайте людям, які опинилися на краю прірви», — це фраза з повідомлення у Фейсбуці на сторінці вінничанина Вадима Павлова, який розповів історію бійця Олександра Дриги.
