Як зазначила сама мисткиня (на знімку праворуч), дві іпостасі — це її робота в театрі імені Лесі Українки художником-костюмером і живопис. «Театр — це робота з акторами, коли ти увесь час контактуєш із людьми, а живопис — це щось інтимне, коли ти належиш лише собі й своїй музі», — каже Валентина. Утім, її муза дуже часто приводила все одно до людей, бо найбільшим надбанням є серія портретів художниці. Йдеться переважно про жіночі образи. У такий спосіб вона розкриває тему жіночності, місце жінки в сучасному світі, простежується у її творах і певний психоаналіз жіночої натури. Головною ж цікавинкою живописної частини експозиції став портрет заслуженої діячки театру і кіно Лариси Кадочникової, всесвітньо відомої за головну роль у фільмі С. Параджанова «Тіні забутих предків». Серед полотен також портрети інших відомих українок та автопортрети самої художниці.
Інша частина експозиції презентує театральний костюм та його ескізи. «Костюм — це як шкіра, в якій живе образ героя. Він дає змогу одразу, на підсвідомому рівні, визначити, хто перед тобою, який внутрішній світ несе герой», — зазначає мисткиня.
До речі, у театрі ім. Лесі Українки Валентина працює з 1991 року і є авторкою костюмів для понад 70 вистав.
Фото автора.
