Із досьє "Голосу України"

Михайло Мушка (на знімку) народився 20 грудня 1983 р. в селі Керецьки Свалявського району на Закарпатті. Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності 2007-го. Працював у Закарпатському облуправлінні ДСНС, у Свалявському райвідділі рятувальної служби. Майор Служби цивільного захисту. 22 грудня минулого року обраний головою Керецьківської об’єднаної територіальної громади. Разом із дружиною Світланою, економістом за фахом, виховують двох дочок-школярок.

Громада визнана урядом фінансово спроможною

Цю ОТГ, що розкинулася у верхів’ях річки Боржави під Полонинським хребтом, утворили два великі села — Керецьки й Березники. Разом тут мешкає понад 7300 жителів. Загальна площа території сягає 166 тисяч гектарів, що більше, ніж чотири Ужгороди разом. Відносно досить добре розвинена інфраструктура: діють три невеликі деревообробні підприємства, дві пекарні, райсількомунгосп, два швейні цехи (по 35 і 40 працівників), обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Човен», проведена гілка водогону (в обох селах користується до 800 обійсть), ковбасний цех, до сотні фізичних осіб-підприємців тощо. Варто додати, що тут добре розвинена й освітня мережа: дві школи (в кожній навчається понад 600 дітей), музична школа, два дитсадки. А також — дві амбулаторії сільської медицини (працюють три лікарі), станція швидкої допомоги, два ветеринарні пункти… Потенційно села досить заможні. Тому Кабмін і визнав цю ОТГ фінансово спроможною.

Вабить і радує краса географічного центру Закарпаття

Щось є в тому символічно прадавнє та нерозгадане й спрямоване в наше сьогодення і навіть майбуття: над селом Керецьки (з Березників ще не видно — село притулилося дуже близько до гір) величаво височіє огром полонин у вигляді майже точного тризуба — посередині гордий Стой, праворуч — Великий Верх, ліворуч — Гробище. Ця картина не може не захоплювати уяву кожного, а тим паче того, хто народився і виріс на берегах Боржави —  бистрої річки (за переказами і перекладом назви з давньослов’янської: «борше» — бистра, швидка, а «ава» — вода). Тут дотепер співають дідівську співанку про «ту бистру воду», що принесла сюди «файну дівку»… Правда, легенди з минувшини вимиваються виром нинішнього поступу цивілізації. І хоча наш день диктує сувору реальність, але в цих казкових місцинах, звідусіль закосичених горами, знайдеться ще немало дивовижі. 

І ось одна з них: науковець, кандидат фізико-математичних наук Олег Лукша з колегами провів серйозне дослідження, в результаті якого з математичною точністю доведено, що географічний центр Закарпаття знаходиться на околиці села Керецьки — практично біля межі із сусіднім селом Кушниця вже Іршавського району. Це одна з низки потенційних «родзинок» розвитку в цих місцях туристичної галузі. 

Друге: віддавна старші люди, діставшись урочища «Під грабом», вище села Березники, тоді ще вагоном вузькоколійки, цілими літніми днями приймали ванни біля джерела з цілющою мінеральною водою.

І взагалі тут ідеальні місця для відпочинку як улітку, так і взимку: піші й кінні походи на гору Стой з одного боку і на гору Бужору — з другого, катання на лижах і на велосипедах, дух захоплюючі польоти на дельтапланах… Бо ж такі мальовничі й розкішні місця, створені самою природою, як у верхів’ях Боржави і на її полонинах, мало де знайдете навіть у Карпатах. Однак може згубити цю красу і завдати непоправної шкоди довкіллю заплановане розміщення 34 вітряків на тутешніх полонинських вершинах, які практично нависають над Березниками. Щоправда, громади обох сіл, підтримані й рішеннями сесій, висловилися категорично проти спорудження вітроелектростанції на цьому гірському хребті. Тим паче, що кілька місць, де постійно дмуть вітри (за словами одного з ужгородських професорів), можна знайти й на рівнині. Й навіть неподалік райцентру Свалява.

Голова — беручкий і наполегливий — запалює й інших

Сто днів перебування на виборній посаді ще не виповнилося, але молодий голова ОТГ Михайло Мушка працює вельми наполегливо.

— Перед нами стоїть дуже багато проблемних питань, — починає нашу розмову М. Мушка, — які слід вирішувати щодня. Процес становлення громади триває досить добре. Це нас усіх надихає. Тому часу не шкодуємо на розбудову — працюємо стільки, скільки необхідно. Головне, що наші люди повірили в свої сили, їх підбадьорює можливість змінити свої села й зробити їх сучасними та комфортними для життя.

Звичайно, одне з головних питань — кошти. І тут картина вимальовується, за словами голови, досить оптимістична. За два перші місяці року до казни ОТГ надійшло 444 тисячі гривень. (Поки що з двох сільрад. Їхні бюджети наразі нерозділені. Тому громада платить лише зарплату персоналу, витрати за освітлення і використаний у приміщеннях сільрад газ. ОТГ ще не передано два дитсадки, дві загальноосвітні та музичну школи, два клуби тощо. Громаду поки що не переведено на прямі міжбюджетні відносини).

— Якщо передадуть під нашу опіку садки й школи, то автоматично передадуть і субвенції та дотації з держбюджету, — продовжує голова. – Це, за приблизними розрахунками, десь 18 млн грн освітньої субвенції і 6,5 млн грн дотації на вирівнювання, тобто на утримання садків, музшколи, клубів і апарату ОТГ. Також у нас залишиться податок на доходи фізичних осіб — приблизно 3—3,5 млн грн; плюс 37 відсотків за спеціальне використання лісових ресурсів — також попередньо від мільйона до двох. Держава виділятиме щороку субвенцію на формування інфраструктури ОТГ. На рік нинішній Кабмін запланував 2,2 млн грн. В ОТГ намітили будівництво периферійних вулиць — мають застелити твердим покриттям. Ямковий ремонт проведуть власним коштом.

Якщо повернутися до фінансів, то із 444 тисяч гривень надходжень за січень-лютий, власне, половину витратили на заробітну плату й 30 тисяч — на енергоносії. Нині на балансі (включаючи минулорічні залишки) — 560 тис. грн. Ще більше півмільйона очікують із податків сотні підприємців, які працюють у двох селах. Останню суму планують використовувати на власні потреби ОТГ. Сьогодні готуються до переходу на прямі міжбюджетні відносини з державою. Словом, щодо фінансових питань, то голова налаштований оптимістично.

Щойно створено комунальне підприємство «Боржава Керецьки». Його місія — забезпечувати благоустрій сіл, прибирати й вивозити сміття, обслуговувати два ринки й гілку водогону. «Це мають бути роботящі руки громади!» — наголошує  М. Мушка.

У голови ОТГ є певні домовленості щодо створення пожежної команди (професія рятувальника таки зобов’язує). Річ дуже потрібна, зважаючи і на той факт, що до райцентру понад два десятки кілометрів.

З настанням весни беруться скрізь наводити лад — уже провели кілька акцій із прибирання пластикових пляшок та іншого сміття вздовж вулиць і берегів потічків; встановили 36 сортувальних баків у селі Керецьки і планують 10 у Березниках — окремо скидають скло й пластик. Тут сприяє підприємець Михайло Буркуш. Вчасно забирають сміття з кожного з обійсть. Одне слово, справи рухаються.

Доєднали села громади до туристичного маршруту «Шляхами Шенборнів», адже тут є що показати мандрівникові!..

Та ще одна дуже важлива справа — створити нові робочі місця. Аби молодь мала роботу вдома, а не масово виїжджала за кордон і на будівництво до великих міст України.

І найголовніше: домогтися скасування будівництва 34 вітряків на полонині Боржава. Це настільки принципово, що громада стоятиме до переможного кінця. Нищити природу ці люди не дадуть!.. Треба знати їхній твердий характер і палку любов до рідних гір! Якщо хтось хоче переконатися в протилежному, то може йти на прю. Але пошкодує. Насамперед, за втраченим часом…

c. Керецьки Свалявського району Закарпатської області.

Фото автора.

Ретроспектива

Історія, кажуть мудрі, має властивість повторюватися. Це підтверджує і нинішня ситуація з Керецьківською ОТГ. Ось лише кілька штрихів із минулого. За часів Австро-Угорщини ці два верхні села Боржавської долини належали до Марамороської жупи. 1919 р., за підсумками Першої світової війни, нинішнє Закарпаття увійшло до складу Чехословацької Республіки. В 1920-х роках чехи провели адміністративно-територіальну реформу, утворивши округи — їх межі фактично збігаються із нинішніми районами. Але Свалявський округ на той час вважався бідним. Тому Керецьки й Березники, які тоді й дотепер є відчутно заможнішими, ніж інші села цього району, і яким належать величезні території з лісами й полонинами, чехи вирішили «відщипнути» від усталеної приналежності до інших населених пунктів цієї долини. Хоча тут і проживають бойки-лишаки, а на іншій території Свалявщини — лемки. До речі, ця етнічна відмінність зберігається й досі.

У радянські часи Керецьки і Березники були об’єднані в одну сільську раду, й тут господарював багатющий колгосп-мільйонер «Пам’ять Ілліча», який спеціалізувався на виведенні нових сортів картоплі, утримував 12—15 тисяч овець, тисячі корів і молодняка, діяли потужна пилорама, столярний, швейний та інші підсобні цехи тощо. Нині все зникло. Але довго спостерігалися і «наслідки» ще чеської реформи: ліси навколо цих сіл до кінця 70-років минулого століття належали Кушницькому лісокомбінату Іршавського району і лише згодом перейшли під оруду Свалявського ЛК. Березниківська сільрада виникла 1988 р. А тепер, з утворенням ОТГ, усе повертається на круги свої.