Елеватор, який робить Куцівку спроможною і... залізничною.

Озвучена владою новина про те, що в Куцівці Новгородківського району на Кіровоградщині невдовзі з’явиться асфальтний завод, уже продукує ендорфіни в крові водіїв, котрі роками губили колеса своїх автівок під Жовтими Водами, Петровим чи Новгородкою.

Саме на цій трасі (на 86-му кілометрі від Кропивницького, їдучи в напрямку обласного центру) неподалік Лозуватки в автокатастрофі загинув популярний український співак Андрій Кузьменко. За день до смерті він записав інтерв’ю з водійського крісла, в якому, звертаючись до депутатів, дав характеристику цій дорозі у вигляді поради скористатися нею замість SPA-салону. Мовляв, не треба дорогих масажистів — «сідайте в «Таврію», на банановий ящик, проїдьтеся цією дорогою і все пройде само собою...». Після того в цієї дороги погана карма.

«Це й справді важлива подія для села, — каже голова Куцівської сільської ради Наталія Лаліменко (на знімку). — Вже хоча б тому, що підрядники до того, як почати ремонт автошляху
Н-23, полагодять частину сільської дороги. Крім того, на подяку за сприяння з нашого боку, обіцяють надати допомогу школі. Не забувайте і про відрахування до місцевого бюджету впродовж кількох (щонайменше двох) років»...

Керівництво вінницької фірми—виконавця шляхово-будівельних робіт (хоча сам тендер нібито виграла турецька компанія) запевняє жителів Куцівки, що асфальтно-бетонна установка не коптитиме небо й не псуватиме повітря в селі. Кажуть про 98-відсоткове очищення викидів. Мовляв, забруднювати середовище й платити штрафні санкції значно дорожче, ніж удосконалити технологію. Люди вірять і погоджуються жити з квартирантами в мирі та злагоді.

Відступаючи від теми...

Утім, є в Куцівці й інші важливі справи. Є й свої, перевірені за довгі роки співіснування, меценати та благодійники. Півтисячі мешканців знають, приміром, що їхнє село сьогодні світиться вночі, як площа Героїв Майдану в обласному центрі, завдяки підтримці традиційного сільського спонсора — елеватора, що нині є філією Акціонерного товариства «Каргілл». Майже таку само, як елеватор, суму (приблизно півмільйона гривень) виділила на освітлення минулого року і сільська рада. До такого доброчинства люди звикли, бо й раніше «Каргілл» без особливої рекламації вкладав кошти в соцсферу. Покійного директора Юрія Розума щоразу згадують добрим словом пацієнти місцевого ФАПу чи відвідувачі сільської ради, коли бувають у відремонтованих приміщеннях із новими вікнами, дверима та меблями... Мабуть, цьому ж підприємству треба дякувати і за те, що місцева залізниця досі виконує план із вантажоперевезень і не потрапила до переліку малодіяльних залізничних станцій, яким загрожує розформування (Адабаш Новоукраїнського, Виска та Плетений Ташлик Маловисківського, Павлиш Онуфріївського, Голованівськ Голованівського районів...). Органи місцевого самоврядування мусять виробити із залізничниками спільну стратегію і відновити рентабельність проблемної станції. Але важко собі уявити, як 1400 мешканців підпорядкованої Куцівській сільській раді території (разом із Білозерним, Просторим, Ручайками і Сотницьким) допомагають своїй станції ліквідувати мільйон сто тисяч гривень неліквідності за річного бюджету до чотирьох мільйонів гривень.

«Нещодавно під час наради в облдержадміністрації я почула про цю проблему і здивувалася: чим тут громада допоможе? Може, частіше квитки купувати? — ділиться Наталя Лаліменко. — А потім з’ясувалося, що елеватор це завдання вже давно вирішив».

Минулого року сільська рада встановила в підпорядкованих селах дитячі майданчики, позаминулого — налагодила дві лінії водогону в Куцівці. Ще б роботу людям, щоб кожен десятий (це приблизна статистика) не їхав за злотим, кроною чи євро в чужі землі. Але то вже проблема державного рівня...

Дай Боже...

Цьогоріч уряд обіцяє капітально відремонтувати, крім названої Н-23, дорогу М-12 (Стрий—Тернопіль—Кропивницький—Знам’янка), що проходить через Новоархангельськ і Умань. Навіть «пекельна» траса Н-14 з Олександрівки на Миколаїв також має бути відремонтована, а найближчий шлях із Кропивницького до Чорного моря — розблокований. Поживемо, як то кажуть, побачимо...

Фото Івана КОРЗУНА.