Багато нарікань викликає непродумана до кінця взаємодія первинної і вторинної ланки надання медичних послуг населенню. Особливо обурює у колективах вторинки оплата праці фахівців вузької спеціалізації: отоларингологів, кардіологів, офтальмологів, невропатологів, ендокринологів та ін.
Нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися з двома лікарями Черкаської міської консультативно-діагностичної поліклініки. Щоб не мати після публікації «неприємних» розмов з керівниками медичної галузі міста, вони просили не вказувати їхні прізвища.
— Ми, так само як і сімейні лікарі, щоденно здійснюємо прийом хворих, наражаємося на небезпеку від пацієнтів, котрі, можливо, ще не знають про своє зараження СOVID-19 чи іншим інфекційним захворюванням, — ділиться кардіолог, лікар вищої категорії Черкаської міської консультативно-діагностичної поліклініки. — Однак різниця в зарплаті лікаря вузької спеціалізації та лікаря загальної практики сімейної медицини разюча. Я, наприклад, «чистими» отримую за місяць приблизно 4200 гривень. Знаю, що в деяких медичних закладах санітарки мають значно більшу зарплату. Як можна прожити на мінімалку і водночас дбати про свій саморозвиток, про підвищення професійного рівня?! Така несправедлива формула оплати праці фахівців вузького профілю триває вже третій рік реформи. Нам щопівроку обіцяють підвищення зарплати, але ми її не бачимо і в перспективі. Ба більше, дедалі частіше лунають перестороги, що грошей у бюджеті вистачить на медицину лише до кінця осені. Тому я та мої колеги починаємо думати й про те, чи не пора нам змінювати професію...
Підтримує колегу невролог, також лікар вищої категорії:
— За мізерної заробітної плати працювати стає дедалі складніше. Особливо в умовах нинішньої пандемії. Через тотальну зупинку громадського транспорту хворі не можуть дістатися до лікарні й звернутися по допомогу до фахівця. Особливо це стосується літніх людей. Вони залишаються сам на сам зі своїми хронічними захворюваннями. Після поділу медицини на первинку та вторинку став очевидним і досить неприємним фактом недостатній фаховий рівень та недосвідченість деяких лікарів загальної практики сімейної медицини. Через ці серйозні обставини до нас ідуть хворі з критично запущеними формами недуги. На жаль, ці факти стають нині непоодинокими випадками, а типовим явищем. Скільки ще триватимуть карантинні заходи — невідомо. Однак уже нині владі потрібно вирішувати, як бути з лікарями, котрих тримають на мінімалці, та з хворими на загальні захворювання, які через заблокований громадський транспорт не можуть дістатися до лікаря.
Звернули також увагу лікарі й на те, що з 1 квітня цього року фахівці вузької спеціалізації мають направляти певну категорію хворих до терміналу на оплату наданої їм послуги.
— Сумніваємося, що введення платних послуг позитивно вплине на нашу зарплату, — зауважують лікарі. — А те, що нам доведеться вислуховувати від пацієнтів масу нарікань і претензій, точно знаємо. Тому вважаємо, що організатори медичної реформи повинні більш активно і доступно пояснювати населенню про нововведення. Ми, лікарі, не повинні бути крайніми. Ми відповідаємо за лікування хворих, а не за те, як і скільки оплачувати пацієнту за надану йому медичну послугу.
Черкаська область.
