Карантин змусив змінити низку звичних речей, у тому числі й щодо питання роботи, ввівши нові умови, до того ж зміни законодавства вже наздоганяли реальні дії.
Отже, на час загрози поширення епідемії умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) роботодавця без обов'язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. На період встановленого урядом карантину або впровадження заходів боротьби з коронавірусом. Так унормували поняття дистанційної роботи та надали роботодавцям право направляти працювати вдома під час карантину, при цьому згода працівника на це не потрібна, а оформлення здійснюється наказом без спеціальних змін до трудового договору.
Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Водночас загальна тривалість робочого часу не може перевищувати встановлених трудовим законодавством норм та не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені чинним трудовим договором.
Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов'язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов'язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу.
Без оплати та з частковою оплатою
Варіант відпустки без збереження зарплати (так звана відпустка за власний рахунок) можливий для тих, хто має дітей до 14 років (надавався і раніше на весь час карантину), решта працівників тепер уже не обмежена 15 календарними днями, тобто тепер цей період на час карантину є необмеженим. Але це право працівника, і відправити його у таку відпустку без його згоди та заяви про це роботодавець не має права.
Якщо ж на підприємстві введено режим простою, то такий час простою не з вини працівника, на період оголошення карантину, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Важливо не плутати – не середнього заробітку, а саме тарифної ставки (окладу).
Допомога з часткового безробіття на період карантину
Хто отримає
Право на допомогу мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію). На допомогу можна розраховувати у разі втрати частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусу.
Підприємці
Сума допомоги з часткового безробіття надається роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва.
Не отримають
Ті роботодавці, які мають заборгованість із виплати зарплати та ЄСВ за минулі п'ять років, що передують року зупинення діяльності.
Як отримати
Роботодавець повинен звернутися до територіального органу зайнятості населення за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подати такі документи:
1) заяву в довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19);
3) відомості про працівників (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, у яких виникло право на допомогу з часткового безробіття згідно з цією статтею;
4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла протягом п'яти років, що передують року зупинення (скорочення) виробництва.
Роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги з часткового безробіття протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Що оплачують
Допомога встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається, виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Виплата працівникам допомоги з часткового безробіття здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше строку проведення заходів щодо запобігання, передбачених карантином.
