Столичні віяння оптимізації і ліквідації Міністерства сільського господарства пройшли через всю вертикаль влади. В області так само щез профільний департамент, а замість нього з’явився об’єднаний підрозділ розвитку промисловості та агропромислового комплексу. Потім реформи просунулися в глибинку, і в районах вирішили нічого не об’єднувати, а просто ліквідувати сільгоспуправління.
Логіка була така: зменшити кількість чиновників і управлінських структур в агросекторі. Щоправда, як це мало позначитись на врожайності чи розвитку тваринництва, сказати важко. Ті, хто працює на землі, як не залежали від них раніше, так і тепер не надто сподіваються на них. Зате управлінцям швидко стало зрозуміло: над галуззю втрачається контроль.
Не тільки розробляти перспективні плани, а й вирішувати елементарні щоденні питання стало важче. Як це робити, коли навіть банальні цифри статистики вже нікому зібрати?
Точно так, як зникає картинка з екранів моніторів, почали поступово розмиватись, а то й просто зникати картинки того, що робиться на полях, фермах і в господарствах краю. А між тим аграрна галузь для Хмельниччини залишається провідною. І саме вона мала би живити її економіку. Тож як тоді орієнтуватись на приблизні цифри і поверхові дані?
Навіть тепер, коли зупинились підприємства, заклякла торгівля, почав вмирати малий бізнес, аграрії продовжують активно працювати. І кому як не їм тепер потрібна найбільша підтримка влади та держави.
Про те, як і чим можна допомогти, голова ОДА Дмитро Габінет говорив на онлайн-нараді з керівниками РДА (на знімку):
— Розвиток цього сектору та стратегічне бачення основних напрямів роботи райдержадміністрацій є одними з головних завдань. Ми залишаємось серед лідерів у країні за кількістю засіяних площ. Це добрий старт, який дає основу майбутнім гарним врожаям. Але для початку головам РДА треба було б мати повну інформацію того, що відбувається в районі. Бо те, що в держадміністраціях не передбачено відповідних структурних підрозділів, зовсім не означає, що вони більше не відповідають за цей напрямок.
Раптом з’ясувалось, що державницька політика в сфері АПК не може бути реалізована без участі місцевої влади. А водночас вона наче відмежувалась від усіх цих тем. То що тепер?
Голова ОДА порадив призначити відповідальних осіб, які й будуть надалі узагальнювати відповідну інформацію та координувати роботу місцевих сільгосппідприємств.
А зайнятись їм є чим. Приміром, нинішнього року на програми підтримки сільського господарства країни передбачено майже 4 млрд грн. Частина цієї суми надійде на Хмельниччину. Тож як будуть реалізовуватись ці програми, кому надійдуть гроші, залежатиме саме від місцевих держадміністрацій, а точніше, від тих чиновників, що відповідатимуть за АПК.
І саме вони мають подумати над тим, як на місцях допомогти тваринницькій галузі. Одних пояснень, що структура закупівельних цін на молоко та м’ясо не відповідає собівартості продукції, давно замало. Не тільки аграрії, а й районна влада повинна думати, як залучити інвесторів, як роздобути грантові кошти для проектів, як підтримати родинні та фермерські господарства. Їх завдання — збирати, опрацьовувати інформацію про такі можливості, а головне — допомагати господарствам долучатись до таких проектів.
Але саме цим і займались колишні райуправління. Інша справа, наскільки ефективною була їх робота. Та якщо погано працює чиновник, це ще зовсім не означає, що треба ліквідовувати всю структуру.
Тепер так само хочеться запитати, наскільки ж ефективною буде ця робота тепер, коли вона стає «додатковим навантаженням» для управлінців із району? Якщо два-три працівники сільгоспуправління, а переважно саме такими були колишні штати, не справлялись із безпосередніми завданнями, то що говорити про одну людину, на якій лежить чимало інших функцій.
Можливо, реформування допомогло зекономити чиновницькі зарплати. Хоча насправді вони були зовсім невеликими, заледве перебільшували мінімальну, і сподіватись на великі бюджетні заощадження не доводиться. А інших «досягнень» від такої економії не видно.
Хмельницька область.
Фото Хмельницької ОДА.
