Вчителька української мови та літератури з Рівного Катерина Островська називає відеоуроки від МОН додатковою можливістю для учнів, особливо тих, хто хоче вчитися і не бідкається. А недоліки трапляються і на шкільних уроках. Також вона радить дивитися уроки на ютубі, «щоб не рекомендувати певні канали».

— Нам із восьмикласниками дуже пощастило, бо теми якраз ті, що ми маємо вивчати. Учням дуже подобається, що приклади наводять із пісень сучасних виконавців, — каже Катерина Островська.

Учителька-методистка української мови та літератури Рівненської гімназії «Гармонія» Ірина Якобчук каже, що після перших днів проекту робити висновки важко і не потрібно. Загалом перший урок з мови для одинадцятикласників їй сподобався, хоча, на її думку, «жодні новітні технології не можуть замінити живого спілкування вчителя з дітьми».

— Такий формат з’явився — це плюс. Те, що з’явився через три тижні карантину, — мінус: бо вчителі за цей час вивчили ресурси, налагодили систему роботи в межах закладу, розробили власні відеозустрічі, склали індивідуальні плани та розклади, — каже Ірина Якобчук.

На думку директора рівненської школи №22 Сергія Шами, матеріал у відео викладається доступно і лаконічно. Більше нічого додати не може.

— Цей карантин переживаємо вперше, тому будемо бачити в травні, наскільки програма буде збалансована, — каже директор.

Щодо дітей, які ігнорують дистанційні заняття, каже, що вони, ймовірно, і в школі вчитися не хочуть та відображають ставлення своїх батьків до навчання. Бо хто хоче, той шукає варіанти.

А варіанти є. Відеоуроки зі шкільних тем можна знайти у вільному доступі. Наприклад, є пропозиція українською та англійською мовами з природничих наук. Уроки з української мови та літератури можна знайти на ютубі.

Правда, переважно для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання.

Антоніна ТОРБІЧ, керівник проектів «Четвертої влади» (Рівне).

Думки батьків

Ніна ПОЛЮХОВИЧ, Зарічненський район, мати трьох дітей:

— Один із моїх трьох синів — відмінник, багато читає, інші двоє теж навчаються непогано. Ті уроки розраховані на більш-менш забезпечені сім’ї. А наша сім’я бідова. Ми з чоловіком не маємо роботи, перебивались його тимчасовими заробітками, живемо з власного господарства. То не маємо можливості купити дітям комп’ютера, щоб дивитися уроки у соцмережах, кількість каналів теж обмежена — немає покриття (Білорусь «ловить»). Перед карантином зібрали 1200 гривень на перший внесок за ноутбук, але карантин з’їв усі наші заощадження. До райцентру, де можна було б його придбати, від нас далеко — транспорт не ходить, та й магазини, кажуть, там зачинені. Хай Міносвіти спуститься на землю, побачить, як люди бідують, а тоді реально оцінить свої нововведення.

Іван БОГДАНЕЦЬ, Рокитнівський район, батько школяра:

— Я проти того, щоб політизувати школу. Не хочу, щоб моєму сину з дитинства «промивали» мізки. Наша сім’я аполітична, бо не віримо вже нікому з політиків, а тільки в Бога. А в школу посилаємо сина за знаннями. А щоб його навчали, сплачуємо з дружиною всі податки, частина з яких іде на освіту. То до думки батьків освітянським реформаторам варто дослухатися. Онлайн-уроки не замінять справжні, це факт. Мій син навчається в початкових класах, то ми поки що з дружиною осилюємо його програму.

Петро КОЗАЧЕНКО, Дубровицький район, батько майбутньої школярки:

— Мене не стільки онлайн-уроки турбують, як те, що Міносвіти хоче позбутися досвідчених вчителів-пенсіонерів, перевівши їх на однорічні контракти. Це перший крок, щоб спекатися їх. У мене по сусідству живе вчителька математики. До запровадження карантину до неї навіть додому приходили учні. Знаю, що грошей вона ні з кого не брала, бо у селі якось не прийнято це у нас. Вона не одне покоління вивчила. За це отримала дуже маленьку пенсію, десь 2500 тисячі, якщо не помиляюсь. То змушена ще працювати в школі. Та й дітей вона дуже любить і вони її, бо жінка має життєвий досвід і підхід до них. Тому Міністерство, переконаний, поступило жорстоко по відношенню ось до таких педагогів.

Записала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.