Слова, як люди:
ті — вмирають швидко,
А інші проживуть
тривалий вік.
І слово «вірність»
у слов’янських мовах
Звучати буде,
доки буде світ...
...Таким віршем замість вступного слова відкрила свою збірку поезій «Вірність» поетеса, вчителька і журналістка Ярослава Павлюк. Презентація нещодавно відбулася в Польському домі Житомира, адже це вже п’ята книжка поетеси, видана польською мовою. Ще є в неї 19 книжок — українською. Обидві мови їй рідні. Народилася Ярослава Степанівна 1932 року на Львівщині, в Бродах. Бать-ко був українцем, хоча й служив у польській армії
(до 1939-го Львівщина належала Речі Посполитій), а мати — з польської родини.
А потім була Друга світова війна. У 1944-му радянські війська наступали, а німці зробили Броди важливим пунктом спротиву.
Від тутешніх боїв мама Ярослави з трьома дітьми втекла до лісу, там сховалися в підземній криївці. Німці знайшли їх і повезли в концтабір: мовляв, вони партизани...
По війні родина повернулася додому. А тут пішли вже радянські репресії та арешти: одних забирали за те, що поляки, других — за те, що українці...
Усе-таки Ярослава Павлюк закінчила філологічний факультет Львівського університету і пішла вчителювати. Робота подобалася. А ще більше хотілося писати вірші, а то й філософські нариси. Почала працювати в районній газеті. Але переслідування тривали.
— Улаштуйтесь у Центральній або Східній Україні, — порадили їй. — Там контроль менший...
Так Ярослава Павлюк у 1973 році опинилася в Любарі, в районній газеті.
— Мене завжди дивувало, — казала Ярослава Степанівна, — що український і польський народи живуть поруч, мають спільну історію, а так мало знають один про одного...
Щоб подолати це, вона перекладала польською твори Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся, інших українських класиків, а українською з польської — Марію Конопніцьку, Юзефа Крашевського. Стала лауреатом премії імені Марії Конопніцької у Варшаві. Отримала відзнаку «Лицарство духу» в Австралії за поему про Тадеуша Костюшка.
В останній, щойно презентованій, збірці «Вірність» Ярослава Павлюк багато творів присвятила нашим землякам. Є там і про трагічно загиблого поета Юрка Гудзя, і світлої пам’яті вчительку з Новограда-Волинського Ядвігу
Якубовську, котра серед перших організувала там польське культурно-освітнє товариство, і ще багато цікавих поезій.
— Людина в боргу перед кожним прожитим днем, за який не зробила нічого доброго, — такий девіз має Ярослава Павлюк. Тому і шанують її люди. На презентації і працівники Польського дому, і члени молодіжного гуртка прочитали десятки віршів із нової збірки.
— Її поезія об’єднує народи, — сказала директор Польського дому Ірина Першко.
