Політична атмосфера, суспільні настрої в республіках колишнього СРСР в роки його розпаду (кінець 80-х, початок 90-х років ХХ ст.) створили передумови для вибору кожної з них свого шляху до незалежності. Україна, на відміну від прибалтійських, азійських та кавказьких республік, в окремих з яких відбувалися серйозні конфлікти з представниками влади, у тому числі, спровоковані владою, на етнічній основі, мала свій специфічний і мирний шлях. Для мене, ще кандидата в народні депутати Української РСР, який балотувався по Токмацькому виборчому округу № 188, питання вибору політичної позиції не стояла. В одному з пунктів моєї передвиборної програми було записано: «Якщо буду обраний народним депутатом Української РСР, буду обстоювати її економічну незалежність і політичний суверенітет». Для тогочасної партійно-політичної еліти Запорізького регіону, моя, на той час, першого заступника голови облвиконкому та члена обкому Компартії України, позиція була неприйнятною і викликала з боку обкому партії активну протидію, під час виборчої кампанії. Незважаючи на це, виборці округу, серед п’яти претендентів, які в ньому балотувалися до Верховної Ради Української РСР 12-го скликання, обрали мене.

Сформована робочою групою обраних у березні 1990 року народних депутатів України програма роботи першої сесії Верховної Ради Української РСР передбачала розгляд питань, які засвідчували наміри парламентаріїв щодо вибору шляху подальшого розвитку України. Незважаючи на структуру Верховної Ради, в якій 3/4 її складу були члени Компартії УРСР, порядок денний сесії знайшов підтримку і був проголосований. Упродовж перших двох місяців роботи Верховної Ради Української РСР головним дискусійним питанням було не саме прийняття Декларації про державний суверенітет України, а її зміст. Над кожним пунктом працювали щоденно не тільки в постійних комісіях, а й при їх обговоренні на сесійних засіданнях. У мене зберігся проект Декларації з безліччю правок, доповнень, які були зроблені мною. День голосування і прийняття Декларації про державний суверенітет повністю відповідав моїм переконанням і програмних цілям, як і переважній більшості моїх колег. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР зробила важливий крок до побудови незалежної держави, прийнявши програмний документ, яким і була Декларація про державний суверенітет України. Другим досить важливим документом після прийняття Декларації був Закон Української РСР, проголосований 3 серпня 1990 року — «Про економічну самостійність Української РСР», авторами якого були народні депутати УРСР 12-го скликання М. Байрака, О. Білоусенко і В. Гетьман.

Декларація про державний суверенітет України і Закон «Про економічну самостійність Української РСР» стали базовими нормативними актами, які чітко регламентували законодавчу діяльність парламенту аж до проголошення Акту про незалежність України. Пишаюся тим, що доля подарувала мені бути серед колег першого Українського парламенту, які долучилися до відновлення будівництва незалежної української Держави.

Багато з них і сьогодні, займаючи активну проукраїнську позицію, ініціативно долучаються до будівничих процесів, беручи участь у діяльності громадських організацій. На жаль, процеси і динаміка будівництва незалежної української Держави часто не збігаються з очікуваннями громадян України. Парламентаріями всіх скликань, як і сформованими урядами та обраними президентами, так і не були знайдені та сформовані зрозумілі й прийнятні для суспільства базові політичні, економічні та гуманітарні напрями розвитку України. З обранням нового Президента розпочинаються «розборки», скандали, «посадки»....

Передвиборні обіцянки, найчастіше, залишаються невиконаними, скандали розколюють країну. Ті, хто повинен формувати націю і будувати незалежну і потужну державу, найчастіше, не розуміють, з чого потрібно починати. Дискусії, дискусії, до того ж безплідні, негативно впливають на українське суспільство, яке втрачає надію на кращу перспективу України. Що ж робити? Програма і рецепти є в Декларації про державний суверенітет України, її Конституції. Прийшовши у владу, потрібно на перше місце поставити інтереси держави і працювати вдень і вночі — на неї!!! Не варто марнувати час на пошук неіснуючих ворогів серед соратників опозиції.

2020 і 2021 роки — ювілейні для багатьох подій, які відбувалися в Україні на початку 90-х років ХХ століття, серед яких і 30-річчя газети Верховної Ради України «Голос України». Скажу відверто, газета з першого номера мала велику популярність серед значної частини українського суспільства і не втратила своєї ролі та значення для її читачів і сьогодні.

Мої сердечні вітання і поздоровлення колегам парламенту першого скликання з ювілеєм Декларації про державний суверенітет України та побажання колегам-народним депутатам дев’ятого скликання успіхів у будівництві української незалежної держави.

Олександр БІЛОУСЕНКО,
народний депутат України першого скликання, почесний громадянин Запорізької областіта міста Токмака.

ЦИТАТА

Передвиборні обіцянки, найчастіше, залишаються невиконаними, скандали розколюють країну. Ті, хто повинен формувати націю і будувати незалежну і потужну державу, найчастіше, не розуміють, з чого потрібно починати. Дискусії, дискусії, до того ж безплідні, негативно впливають на українське суспільство, яке втрачає надію на кращу перспективу України.