Вирощують їх заледве не в кожному городі, та навіть у пік дозрівання овочів ціна на червонобокі просто «замерзла». Кілограм якісних томатів, зібраних десь на заміській плантації, у серпні коштує 35—40 гривень. А ті ж банани, завезені за кілька тисяч кілометрів — 25—28 гривень. Тут мимоволі задумаєшся, чи не пошукати інші рецепти для вітамінних салатиків.

Причому аграрії кажуть: якщо томати й подешевшають під осінь, то не набагато. Адже склалося докупи кілька негативних чинників: весна із посухою та суховіями та невтримне зменшення площ під овочі, через що вони й дорожчають. «Якихось п’ять років тому вирощували помідори на сотні гектарів, а тепер плантація скоротилася до тридцяти гектарів. Овочеві стали ризикованими культурами: ніколи не знаєш, чи не стануть вони збитковими.

Торік, приміром, за кілограм томатів оптовики пропонували сміховинну одну гривню, та ще й за таку ціну покупця треба було пошукати. Тож половина врожаю помідорів, а ще більше моркви та капусти так і згнила в полі, — обурюється Геннадій Брага, помічник директора фермерського господарства «Успіх» (село Приморське Голопристанського району). — Зараз за томати дають вже по 12 гривень за кілограм, але й собівартість зростає.

Причому деякі ринкові тенденції мені особисто невтямки. Скажімо, ціну імпортного насіння високопродуктивних сортів томатів трейдери «прив’язували» до долара, а тепер до євро. Купуючи продукцію з наших плантацій по 12 гривень, у найближчому місті її вже продають втричі дорожче. Кажуть, великі витрати на доставку. Але ж помідори везуть не на іншу планету, а в сусідній обласний центр! То як на дистанції у 200 кілометрів ціна може злетіти просто якоюсь ракетою? Внаслідок такої політики мережевих супермаркетів обсяги замовлень падають, бо покупці не можуть собі дозволити робити запаси. А фермерам не вдається вчасно розпродати врожай».

— Наше господарство вже років із десять взагалі відмовилося від вирощування томатів. Овоч делікатний, до хвороб вразливий, часом за тиждень його разів із п’ять засобами захисту рослин обробляти доводиться. «Хімія», як і насіння, дорога, і ніколи не знаєш, чи дотягне ціна врожаю принаймні до собівартості й чи не зіб’ють її до критичного рівня. А тоді залишишся у збитках «по вуха», — розмірковує Віктор Нагребецький, очільник сільськогосподарського підприємства «Іскра» (село Тарасівка Олешківского району).

Тож аграрії півдня України «помідорними порядками» у власній державі рішуче незадоволені — і висаджують томатів дедалі менше. Та святе місце, як відомо, порожнім не буває. Тому високі ціни на овоч стимулюють імпорт.

На Херсонщину помідори вже везуть з Туреччини сотнями тонн. Ціна трейдерів цілком влаштовує, бо з того боку Чорного моря вирощувати чомусь виходить дешевше. І збувати сусідам чомусь прибутковіше...
 
Херсонська область.