Людмила Гріщенко з донечками Настею і Поліною.

Методом штучного запліднення народила двох донечок вінничанка Людмила ГРІЩЕНКО. Перша дитина з’явилася на світ у 54 роки, друга — у 58! Розповідаючи про донечок, жінка наполегливо радить іншим не втратити шанс на найбільше, за її словами, щастя — мати дітей.

Чотири роки тому зустрічалися з Людмилою Гріщенко у їхньому будинку. Тоді на світ з’явилася друга її донечка. Час швидко спливає. 11 липня старшій Настусі виповнилося вже вісім років.

«Я її у куток, а вона мене обіймає»

Пані Людмила дуже вміло дає своїм дівчаткам уроки, які, без сумніву, стануть їм у пригоді в житті. Причому робить це не нав’язливо. Тоді ж, коли треба показати дітям, хто з них правий, а хто ні, буває і строгою.

Її два Сонечка різні за характерами і поведінкою. Старша Настя поступлива. Поліна, навпаки, наполягає на своєму, навіть коли не права. У таких випадках мама вважає за потрібне переконувати дівчаток, що у всьому треба бути справедливими. Згадує своє дитинство. Аналізує тодішні помилки батьків і намагається не повторювати їх тепер у стосунках зі своїми дітьми.

Якось Поліну відправили у куток. Таким було покарання за те, що вчинила несправедливо по відношенню до старшої сестрички. Перед тим, щоправда, мама провела розбір ситуації: пояснила, чому так не можна робити. Це повторилося вдруге, тож малу покарали.

— Я її в куток, вона слухняно вистояла, а тоді прибігла до мене, стала обіймати, цілувати, називати «найдорожчою копієчкою», це в неї такі слова вияву любові, — розповідає Людмила Гріщенко. — Треба дітей любити, але при цьому не дозволяти, щоб сіли на голову. Це неправильно, коли діти верховодять, а батьки не можуть з цим справитися.

Про лялечок, танці і музику

Захоплення у дівчаток також різні. Молодша любить гратися лялечками. Не минає й дня, щоб вона не розмовляла зі своїми лолами (набір маленьких лялечок. — Авт.). Їх у неї не злічити! Шепне на вухо таткові — і має нові ляльки.

— А от Настю у такому віці лялечки не цікавили, — каже мама. — Натомість вона дуже рано почала танцювати і співати. Вже з трьох з половиною років віддала її на вокал, згодом — до музичної школи. Нині вчиться грати на піаніно. Також опановує англійську мову.

Під час карантину запрошували вчителів додому. З молодшою, яка ще ходить у дитсадок, займаються в ігровій формі, і це їй дуже подобається.

Співрозмовниця вважає, що батьки мають жити тим життям, яким живуть їхні діти. У будинку інколи звучить музика, яку, відверто кажучи, пані Людмила не хотіла б слухати. Однак це подобається Насті. При цьому співрозмовниця згадує свою молодість. Каже, у той час популярними були пісні гурту «Бітлз», і вона досі пам’ятає, як мама заходила в кімнату і вимикала магнітофон.

— Ми з сестрою не розуміли її, — каже пані Людмила. — Робила вона це з криком, бо їй ті пісні не подобалися. Я згадую про це і кажу собі, що ніколи такого не зроблю по відношенню до своїх донечок. З дітьми треба йти в ногу... Чоловікові я кажу: «Юро, за жодних обставин не піднімай руку на дівчаток! Якщо таке станеться — травма залишиться на все життя. Не фізична, а моральна. Вони — твої принцеси, і ставлення до них має бути саме таким!». Знаю, що Юра ніколи такого не допускає навіть у думках, бо так само любить дівчаток. Але все одно нагадую. Дітей треба дуже сильно любити — і тоді все буде добре.

Настя і Поліна нічим не відрізняються від інших дітей. На свій восьмий день народження Настя не могла покликати друзів через карантин, але аніматорів запросили і нарядну сукню іменинниці придбали.

А ще вони люблять подорожувати по світу і чекають закінчення карантину.  

Перша донечка — з другої спроби, друга — з третьої

Людмила Гріщенко — мама-рекордсменка за віком, принаймні на Вінниччині. У 58 років, крім неї, у нашій області ніхто не народжував. За словами медиків обласної лікарні імені Пирогова, найстарша жінка, яку пам’ятають, народжувала у 52 роки.

Гріщенко відмовляли від другої дитини і знайомі, і лікарі. А вона хотіла, щоб донька мала сестричку чи братика. Її наполегливість, допомога медиків і Бога дали результат: першу дитину народила у 54, другу — у 58.

Каже, якби у них з чоловіком раніше були кошти, вона б мала не менш як п’ятьох дітей. Чоловік молодший від неї на 12 років. Коли Людмилі виповнилося 52, він запропонував взяти на виховання хлопчика чи дівчинку з дитбудинку. Обговорювали варіант сурогатного материнства. Знайома порадила скористатися методом штучного запліднення і самій виносити немовля. Поїхали в одну з київських клінік... Перша дитина з’явилася з другої спроби, друга — з третьої.

Якщо є гроші, не втрачайте час

До Людмили Гріщенко зверталися по пораду чимало жінок, які не мають власних дітей. Декого безплатно возила в Київ у ту саму клініку своїм авто. Так хотіла допомогти комусь відчути радість материнства, як це відчула вона. Неспроста називає себе найщасливішою жінкою на світі.

— Штучне запліднення — процедура дороговартісна, — згадує пані Людмила. — При народженні першої дитини заплатили 40 тисяч гривень, другої — майже 100 тисяч. Чоловік краще знає, він платив.

І пояснює, що дорого коштують гормони, окремі процедури. А платити треба за кожну спробу запліднення. Навіть якщо спроба не вдалася, кошти не повертають. Саме висока вартість послуги стримує багатьох жінок. Людмилі це болить. Бо розуміє, що втрачають такі люди...

Вінниця.

Фото надано Людмилою Гріщенко.