Улітку 1890-го під час навчань Варшавського і Західного військових округів цар Олександр ІІІ вирішив побувати у повітовому місті Луцьку, поцікавившись перед тим, чи є там залізнична станція. Чиновники відповіли ствердно. Однак згодом з’ясувалося, що станція з такою назвою дійсно є, але за 11 верст від Луцька, на залізничній вітці Київ — Ковель — Брест.
Аби врятувати честь мундира, вирішили негайно виправити ситуацію й збудувати вітку до повітового міста. Роботи розпочали
1 серпня 1890 року. До них залучили 4-й залізничний батальйон з Баранович та Яблунної, місцеве населення. По профілю близькому до нуля, без великих земляних робіт по твердому ґрунту вдалося прокласти залізничне полотно. Уже 19 серпня, тобто менш як за три тижні, було забито останній «золотий» костиль, а наступного дня — 20 серпня — до Луцька прибув перший ешелон з військовими. 22 серпня відкрився регулярний рух поїздів (дві пари за добу із середньою швидкістю 15 верст на годину). На місці тимчасового металевого навісу згодом спорудили залізничний вокзал.
Тривалий час Луцьк був тупиковою станцією. Лише в 1928 році було відкрито залізничну вітку Луцьк — Стоянів, і головне місто Волині отримало пряме залізничне сполучення зі столицею Галичини Львовом.
Волинська область.
