Українська ділянка Дунаю, а це Одеська область, становить 167 кілометрів. Тут у районі села Орлівка Ренійського району найвужче місце річки — усього 825 метрів. Ще за часів СРСР Міністерство оборони, образно кажучи, «зарезервувало» цей берег Дунаю для облаштування переправи у разі потреби форсування річки. Слава Богу, для військових цілей Дунайську переправу не використовували.

Після здобуття незалежності України та початку активного переміщення до Євросоюзу вантажів автотранспортом постало питання про будівництво причального комплексу в районі села Орлівка Ренійського району до міста Ісакча (Румунія).

Аргументи прихильників цього проекту були такі. По-перше, це пряме сполучення з Південною Європою, а також коротший шлях до Румунії та Туреччини. По-друге, не буде потреби платити в Молдові транзитні платежі, які становлять чотири євро з легкового автомобіля та 25—35 євро з вантажного транспорту, плюс транзитне декларування.

Всього вантажний транспорт залишає майже 60 євро, проїжджаючи транзитом через Молдову. По-третє, буде скорочено час проходження митного контролю. Зараз, щоб потрапити до портів Румунії чи Туреччини, водіям доводиться проходити чотири прикордонні контролі — український, два молдавські та румунський. При цьому кожна вантажівка витрачає на оформлення від 12 годин до двох діб. У разі якщо транспорт проїжджає через переправу, потрібно пройти тільки два митні контролі — український і румунський, що за часом займає від двох до чотирьох годин. Для транспортних компаній це дуже велика підмога.

По-четверте, Орлівка й Ісакча стоять на міжнародній автотрасі Е 87.

Уперше про поромну переправу Орлівка — Ісакча заговорили ще 1994 року. Потім з періодичністю раз на кілька років підписувалися якісь протоколи. 

Найбільший інвестиційний проект півдня України повільно поринав у безодні українського бюрократизму, і надія побудувати поромний комплекс згасала щодня. Вона стала реальністю, коли проектом зацікавився депутат Одеської обласної ради (сьогодні — заступник голови облради Юрій Дімчогло). Як бізнесмен він і два його партнери вирішили побудувати українську частину поромної переправи власним коштом. До слова, на сьогодні депутат передав бізнес своїй дружині.

2014 року було розроблено ТЕО проекту, погоджено детальний план території. У лютому 2015 року нам було виділено ділянку терміном на 49 років під будівництво об’єкта.
Тоді ж було підписано міжурядову угоду про відкриття пункту пропуску Орлівка — Ісакча. Почалося будівництво в 2015-му й закінчилося наприкінці 2018 року. В 2019-му двічі протестували роботу переправи. 10 серпня 2020 року переправу запустили.

Сьогодні причально-поромний комплекс Орлівка — Ісакча включає пункт пропуску з декількох будівель: адміністративне, приміщення для карантину, вольєри для службових прикордонних собак, залу очікування, будівлю для поглибленого огляду автотранспорту, комерційні приміщення, камери контролю, санітарні зони тощо, а також дворівневу гідротехнічну споруду, що розрахована на низький і високий рівні Дунаю.

Яка ж вартість цього проекту, до якого фінансово держава виявилася байдужою? Проектна документація коштувала 200 тис. дол. Усього інвестори витратили на проект 5-5,5 млн євро. Окупність проекту — від шести з половиною до восьми років.

Шляхом приватного інвестування, до слова, пішла, і Румунія. Частину порту в Ісакчі було передано румунській компанії в концесію на 20 років під поромну переправу. Вона ж є власником ще декількох переправ на Дунаї. Вартість проекту з їхньої сторони оцінюється приблизно в п’ять млн євро. За ці кошти був побудований пункт пропуску, гідротехнічні споруди й пором. Але якщо з українського боку цей проект повністю побудований за кошти інвесторів, то з румунського 1,1 млн євро, які були витрачені на будівництво пункту пропуску, компенсує ЄС.

Сьогодні на Дунаї працює один пором. Він побудований спеціально для цього проекту румунською компанією. Вартість — 480 тис. євро. Осідання — 140 см.

Вантажопідйомність — 15 вантажних автомобілів. Також є можливість переправи легкових автомобілів і людей. Як тільки стане відомо, що пором не справляється з вантажним потоком, українська сторона зобов’язана побудувати ще один такий само. Тоді зможемо зробити графік раз на півгодини.

Один пором сьогодні дає частоту один раз на годину. Уже є дозвіл від української і румунської влад на цілодобову роботу. Однак нині у Румунії дотепер не скасований надзвичайний стан через коронавірус, тому поки що дозволений рух тільки вантажного транспорту. У найближчі два тижні розглядатиметься питання про відкриття легкового. Із цієї причини пункт поки що працюватиме з 8 ранку до 8 вечора.

Ну й, певна річ, кілька слів про тарифи: 1 пасажир — 1 євро, мотоцикл і мопед — 2 євро, легковий автомобіль — 15 євро, мікроавтобус — 25 євро, вантажівочка — 35 євро, вантажний автомобіль — 50 євро.

Передбачається, що за добу переправлятиметься 50—70 фур і 120—150 одиниць легкового транспорту за добу. Хоча фактична потужність переправи в кілька разів більша.