Цей день за комуністичного режиму вважався національним святом — визволенням Болгарії.

Журналісти видання попросили доктора історичних наук і голову Державного архівного агентства Михайла Груєва відповістити на запитання, винесене у заголовок. На його думку, окупація Болгарії Червоною Армією — незаперечний факт. І про це треба прямо писати в підручниках історії, а не ховатися за евфемізми. Він нагадав, що 9 вересня 1944 року частини Червоної Армії вторглися у північну Болгарію та передали владу в країні уряду Вітчизняного фронту, який об’єднував ліві партії, що перебували в опозиції до царського правління. Це спричинило встановлення сталінської моделі соціалізму в країні й круто змінило вектор її економічного, соціального та суспільного розвитку. Болгарський історик вважає: для того щоб у Болгарії було майбутнє, необхідно критично оцінити події минулого й подивитися правді в очі. «На жаль, про неприємну частину правди в підручниках не договорюють. Донині важливі болгарські документи, вилучені під час війни, зберігаються у російських архівах, і Москва відмовляється їх повертати».

Більше того, за словами керівника Державного архівного агентства Болгарії, Державна дума РФ прийняла загорнутий у красиву евфемістичну обгортку закон «Про культурні цінності, переміщені в результаті Другої світової війни». На його думку, Росія тим самим зобов’язала саму себе не повертати архівні документи тим країнам, звідки після війни вони були вивезені. «Болгарські архіви становлять лише незначну частину від загального обсягу трофейних архівів, захоплених Червоною Армією під час Другої світової війни. За офіційними даними, у Росії зберігається 56 кілометрів архівних полиць із трофейними документами. Ця цифра справді вражає. Для порівняння: нині обсяг болгарських архівів становить 93 кілометри», — повідомив Михайло Груєв.

Він додав, що досі невідома кількість документів, що їх вивезли з Болгарії до СРСР, бо окупанти навіть не включили їх до архівного опису.

На пряме запитання журналістів видання: «Вступ Червоної Армії на болгарську територію — це визволення чи окупація?» доктор історичних наук дав пряму відповідь: «Певна річ, окупація!». Він нагадав, що так цей акт визначала й сама радянська військова комендатура, що встановилася в Болгарії. І додав, що Договір про перемир’я СРСР і Болгарії від 28 жовтня 1944 року на практиці являє собою угоду про окупацію країни. «У цьому немає жодних сумнівів», — був категоричний болгарський історик. «Згідно з Паризьким договором радянські війська повинні були покинути нашу країну в грудні 1947 року, але вони майже три роки з 9 вересня 1944 перебували на території Болгарії як радянська окупаційна влада», — нагадав болгарський учений авторам шкільних підручників історії.

Довідково

До країн осі гітлерівської коаліції у часи Другої світової війни належали Німеччина, Італія та Японія. До їхніх сателітів — Румунія, Угорщина, Болгарія, Фінляндія (у період 1941—1944 рр.), Таїланд та Ірак.