Спасо-Преображенський собор.

27 вересня — Всесвітній день туризму

Щороку наприкінці вересня відзначають Всесвітній день туризму — дивовижне свято, яке лише своєю назвою заохочує до мандрів. Це свято багатьох людей — цілих туристичних компаній, музеїв, персоналу готелів і, безумовно, всіх, хто любить мандрувати, цікавиться історичними місцями, хто подорожує світом і активно вивчає рідні простори. Тож сьогодні ми з вами прокладемо короткий, я б сказала, контурний маршрут старовинними святинями древнього Чернігова, який за нагоди ви зможете здійснити.

Як стверджують археологічні дослідження, формування Чернігова розпочалося майже 1300 років тому, на зорі виникнення східнослов’янської державності. Він — одне з найдавніших міст Європи. На початку другого християнського тисячоліття тут були три кам’яні собори та князівські двори. Трохи пізніше з’явилися ще дві кам’яні культові споруди (для порівняння: в Парижі на той час існували тільки дві кам’яні церкви — собор Паризької Богоматері та Кафедральний собор).
Розташування на перетині важливих торговельних шляхів сприяло швидкому економічному і політичному розвитку міста. За декілька століть Чернігів перетворився на багате та добре укріплене місто, яке могло гідно позмагатися з «матір’ю міст руських» — стольним градом Києвом. Про це промовисто свідчить перша, 907 року, письмова згадка про Чернігів як про велике місто, назване другим після Києва в договорі князя Олега з Візантійською імперією.

Звідки назва міста

Відомо, що ще в прадавні часи Клавдій Птоломей склав керівництво з географії, куди входило вісім книг. Там було дано добре систематизоване зведення географічних знань стародавніх про світ. Він вказав координати восьми тисяч пунктів від Скандинавії до верхів’я Нілу, від Атлантичного океану до Індокитаю. І на тому місці, де розташовується нинішній Чернігів, вказано місто Сирим. Тобто заселені ці місця були дуже давно.

Навіть якщо взяти цю версію, все одно не можна достовірно сказати, коли назва Сирим змінилася на Чернігів. А от питання, як виникла назва Чернігів, досі не вирішено й оповито легендами. Приміром, одна з них свідчить про те, що нібито раніше місто називалося Сернігів — від слова сарна. Це дуже гарна тварина з родини оленів. Їх у ті часи в лісах було дуже багато. Однак ця версія, схоже, малоймовірна. Чи не найромантичніша версія пов’язана з легендою про князя Чорного, який правив тут у Х столітті, і його красуню дочку на ім’я Чорна або Цорна. До того ж вона була чудовою наїзницею і лучницею. Чутки про дівчину долетіли до хазарського Кагана — князя, якому князь Чорний платив данину. Каган надіслав до міста сватів із багатими дарунками. Але горда дівчина відмовилася вийти заміж за ворога свого народу. Тоді Каган вирішив захопити місто штурмом. Князівні вдалося вбити кількох нападників, але коли закінчилися стріли, вона викинулася з вікна.

Та хоч би яка красива була легенда, назва міста з’явилася не тоді. Перша письмова згадка про Чернігів датується 860 роком, тобто значно раніше за події, описані в переказі. До-слідники схиляються до думки, що місто могло отримати назву від імені вождя місцевого племені або першого поселенця, якого звали Черніга. Тим паче що таке ім’я зустрічається у споріднених сло-в’янських народів — поляків і словаків. Інші дослідники вважають, що назва Чернігів походить від лісів, які оточували місто і були такі густі, що здалеку здавалися чорними. Отож пошуки й дискусії тривають.

На сьогодні на території міста розташовано 32 об’єкти, що являють собою національне культурне надбання, 39 пам’яток містобудування та архітектури, значна кількість пам’яток культури і мистецтва. У Чернігові збереглася третина пам’яток домонгольського періоду, які є в Україні. Тож побувати тут просто мусить кожен українець. Подивитися є на що, а почати варто з огляду місцевих святинь.

Спасо-Преображенський собор

Це один із найдавніших храмів Східної Європи, що поступається своєю давністю лише Десятинній церкві стольного Києва. Але, на відміну від неї, дійшов до наших днів фактично без змін. Розташований він в історичному центрі Чернігова і був головною архітектурною спорудою міста. Його будівництво розпочато приблизно у 1033—1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича.

Борисоглібський собор

Споруджений чернігівським князем Давидом Святославовичем у ХІІ столітті на фундаменті ХІ століття. Не раз за-
знавав руйнації, перебудовувався. 1627 року навіть був перетворений на домініканський костьол. 1672 року до собору прибудовано дзвіницю. Після руйнації під час Другої світової війни відбудований у первісному вигляді.

Єлецький Успенський монастир

Архітектурний ансамбль цього монастиря розташований на підвищеному правому березі річки Десна, між давнім Чернігівським дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Широко відома легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині ХІ століття князем Святославом Ярославовичем у зв’язку з появою на одній з ялин у цій місцевості ікони Божої Матері. Датою цієї події називають 3 лютого 1060 року (за старим стилем).

Антонієві печери

Антонієві печери Троїцького монастиря в Чернігові — пам’ятка підземної культової архітектури ХІ—ХІХ століть. Засновані вони 1069 року як печерний християнський монастир князем Святославом Ярославовичем і відомим церковним діячем давньоруської доби — преподобним Антонієм Печерським, який народився на Чернігівщині в місті Любечі.

Чорна могила

Це один із найбільших давньоруських курганів Х століття, який зберігся. Навіть у наш час він має вражаючі розміри: його діаметр — 40 метрів, окружність — 125 метрів, висота, що збереглася, — 11 метрів. У давнину він був оточений ровом до 7 метрів завширшки. Тривалий час існувало припущення, що саме в цьому кургані похований князь Чорний, легендарний засновник Чернігова. Але археологічні розкопки 1872—1873 років, здійснені відомим дослідником, уродженцем Чернігова Дмитром Самоквасовим, довели, що курган був значно молодший за Чернігів. Поховання в кургані чоловіка і жінки здійснено за обрядом кремації. Чоловік був у повному військовому обладунку.

Будинок Лизогуба

Споруджений у 90-х роках ХVІІ століття на території Дитинця. Він виконував функцію полкової канцелярії. У 1687—1698 роках належав чернігівському полковнику Якову Лизогубу з відомої династії. Споруда являє собою один із небагатьох зразків житлової архітектури України кінця ХVІІ століття, що зберігся до нашого часу. Часто цей будинок називають «мазепиним». Вважається, що саме тут проводили свої таємні зустрічі закохані Іван Мазепа і Мотря Кочубеївна. Подейкують, досі блукає її душа темними ночами поруч із будинком і кожного зустрічного просить перехрестити її натільним хрестиком.

Катерининська церква

Споруджена у стилі українського бароко на місці давнього храму Київської Русі. Будівництво було присвячене героїзму козаків Чернігівського полку при штурмі Азова 1696 року. Освячення церкви відбулося 1715 року. Відтоді вона зазнала істотних змін.

Болдині гори

А ще ви неодмінно отримаєте задоволення, побувавши на схилах Болдиних гір. Назва ця походить від давньоруського слова «болд», що означає дуб. У ті часи це дерево вважалося святим. Деякі з дерев збереглися до наших днів. Місцевий курганний некрополь є одним із двох, що збереглися в межах міста на території Давньої Русі. Взагалі, Болдині гори стали традиційним місцем поховання видатних людей. Зокрема, ви зможете вклонитися могилі Михайла Коцюбинського, який п’ятнадцять років прожив у Чернігові і дуже полюбляв гуляти парком Болдиних гір. Сам і обрав собі місце поховання.

Це, шановні читачі, лише окремі перлинки з розкішного намиста святинь давнього Чернігова. Усі не перелічити і за день не обійти. Крім того, у місті чимало інших пам’яток історії, а також музеїв, виставкових галерей тощо. Та й просто прогулянка його затишними, охайними вулицями, духмяна кава в якійсь із численних кав’ярень принесуть неабияку насолоду. Тож подорожуйте і дізнавайтеся більше! Адже кожна місцина ревно береже свою віковічну історію, яка, однак, відкривається лише допитливим.

Фото з відкритих джерел.