Про це розповіла генеральна директорка директорату професійної освіти МОН Ірина Шумік під час онлайн-презентації результатів аудиту мережі закладів ПТО, проведеного ГО «Волинський ресурсний центр» на замовлення мМОН за сприяння проекту Європейського союзу «EU4Skills. Кращі навички для сучасної України».
ТОП-перелік професій залишається незмінним протягом кількох останніх років, і він цілком відповідає потребам ринку праці, наявним вакансіям. «Лідируючі позиції займають кухар, водій автотранспортних засобів, кондитер, слюсар з ремонту колісних автотранспортних засобів, електрогазозварювальник, тракторист-машиніст сільськогосподарського профілю, слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки, перукар, перукар-модельєр, штукатур, офіціант. Решта професій не настільки популярні», — підсумувала Ірина Шумік.
Станом на 1 січня 2020 року у закладах профтехосвіти в Україні навчалося загалом 238 тисяч студентів. На жаль, не всі вони отримають диплом — когось відрахують з училища, хтось піде сам. «Середній рівень втрати контингенту серед здобувачів професійної освіти становить 14,59 відсотка, — зауважила Ірина Шумік. — На це треба звертати увагу при плануванні регіонального замовлення. Ми так само зважали на ці дані під час формування держзамовлення на підготовку робітничих кадрів. За окремими професіями, за якими були дуже великі втрати, cкоротили набір, щоб забезпечити ефективне використання коштів».
Під час аудиту з’ясували, що переважна більшість студентів профтехів — майже 62 відсотки — це хлопці, дівчат значно менше. Дорослих серед них небагато і вчаться вони здебільшого на контрактних засадах. 61 відсоток студентів — неповнолітні, віком 15—17 років. Розширення можливостей для перенавчання і підвищення кваліфікації дорослого населення може дати потужний поштовх для розвитку закладів ПТО, вважають у МОН.
Найбільше здобувачів профтехосвіти — у Дніпропетровській, Львівській та Вінницькій областях. Водночас у розрахунку на 10 тисяч населення найбільша їх кількість — у Волинській, Вінницькій та Миколаївській областях, тобто саме там випускники шкіл частіше обирають для вступу заклади професійної освіти.
На жаль, матеріальна база профтехучилищ бажає кращого. Левова частка (понад 60 відсотків) видатків закладів ПТО із загального фонду спрямовується на оплату праці викладачів та майстрів виробничого навчання, 12—17 відсотків іде на виплату стипендій студентам, решта — на комунальні послуги тощо. При цьому видатки на розвиток мізерні. Комп’ютер і доступ до Інтернету навіть у XXI столітті залишаються ознаками розкоші. Якщо в столиці на одного педагога профтехучилища припадає в середньому майже 2 комп’ютера, то, приміром, у Кіровоградській області — 0,7.
Аудит продемонстрував тенденцію до зменшення набору до закладів ПТО в усіх регіонах країни. На думку Світлани Шумік, це пов’язано не тільки з відсутністю бажання у школярів опановувати робітничі професії, а й з несприятливою демографічною ситуацією, адже кількість випускників наших шкіл теж зменшується. Найбільший набір у розрахунку на 10 тисяч населення продемонстрували Миколаївщина, Вінниччина та Рівненщина.
