Я у відчаї. Розумію, що газета не розв’яже мою проблему, але, може, хтось із уповноважених осіб допоможе? Я — Галина Матвіюк із села Миляновичі на Волині. Маю п’ятеро дітей, троє з яких неповнолітні.
У 2011 році я купила приватизований будинок і неприватизовану земельну ділянку. Приватизувати її мені тоді не дозволили, податки я не сплачувала, просто користувалася. У червні цього року приїхали з ДЗК і позабивали кілки. У Луківській сільраді мені пояснили: «Усі ділянки, не зареєстровані у встановленому законом порядку, належать до державної або комунальної власності». На запитання, чому мене не запитали, чи буду я приватизувати, відповіли: «Ми не зобов’язані. Треба було думати раніше». Але пояснили, що я можу приватизувати 0,25 га під хатою і подати клопотання на 0,50 га, що залишилися. Я так і зробила... Але з цих 0,75 га тільки 15 соток придатні для городу, а решта — болото, пісок, хащі, а головне — сінокіс, яким 40 років користується сусідка і який колись належав їй.
Як могли багатодітну родину позбавити єдиного городу? Чому взагалі в людей почали забирати землю, яку ті обробляли роками?! Ще й без попередження. Так не має бути!
Миляновичі Турійського району Волинської області.
