Дешеві кредити — це сьогодні робочі місця

— Михайле Михайловичу, вас обрано до парламенту від шести районів. Незабаром у них скрізь запрацюють об’єднані територіальні громади. До влади в ОТГ прийдуть нові люди. Багатьом із них, будьмо відвертими, потрібен дороговказ...

— Згоден. Не всі новообрані матимуть управлінський досвід. На це треба зважати. Але почну з того, що мінімальною базовою матрицею для себе вважаю те, що завдяки виборцям аж шести районів обраний до парламенту. Тож хотів би перенести свій досвід у новостворені громади — зокрема, з Невицької, де бачимо конкретний результат (М. Лаба двічі обирався головою цієї сільради. — Авт.). Проте перше, що я помітив у багатьох громадах, — це брак ресурсного людського капіталу в адмініструванні. Наприклад, при розробленні проектно-кошторисних документів, які повинні готуватися якісно і органами місцевого самоврядування, і органами виконавчих структур відповідно до стратегії розвитку того чи іншого району, побачили, що цих стратегій не існує.

Інфраструктура, освоєння коштів — це знов-таки виклик. Кадрове питання, заробітна плата і третє — економічна складова. Отже, громада повинна володіти економічним продуктом — має щось виготовлятися, випускатися. Тобто люди повинні мати робочі місця.

Треба насамперед створювати мережу ФОПів (фізичні особи — підприємці), котрі сплатою податків поповнюватимуть бюджет; потрібно розвивати щось притаманне саме цій місцевості. До прикладу, вирощувати яблука, печериці, лікарські рослини тощо. І намагатися переробляти цю продукцію тут же, на місці. Як колись це робилося на Перечинському плодоконсервному заводі. Або ж займатися виготовленням меблів — випускали на Великоберезнянщині чудові кухні... Це не те, що відродження радянської моделі, а сучасне зародження підприємництва в гірських селах. Людям інколи потрібен поштовх. Але необхідні й дешеві кредити. Над цим працюємо, адже доступ сьогодні до дешевих грошей — це нові робочі місця завтра. І робота вдома.

Вважаю перспективною справою надання цільових кредитів на розвиток малого бізнесу в сфері туризму. Якщо держава видає ті ж кредити по 5-7-9 відсотків річних, то за програмою обласної ради зводимо їх на один процент або ж і на півпроцента. Так зможемо дати імпульс розвитку. Тоді буде дорога, належна соціальна сфера, медики і вчителі працюватимуть в ОТГ за більш вигідну заробітну плату. А діти розумітимуть, що треба йти вчитися і здобувати спеціалізовану освіту, бо вони отримають робочі місця вдома. Запрацює економіка. І на моделі однієї такої ОТГ покажемо, як слід управляти процесами.

Створити оптимальну модель гірської ОТГ

Наша мета — одразу ж після жовтневих виборчих перегонів — невідкладно провести навчання персоналу і видати матриці розробки цієї моделі на інші ОТГ. А їх у шести нинішніх районах буде до трьох десятків. Отже, коли існуватиме злагодженість, єдність і переважатиме одна думка, тоді буде й результат.

У Верховної Ради України є готовність змінювати й удосконалювати законодавство у всіх сферах. На зміну старим моделям мають прийти інновації. І ми бачимо ці намагання й нові програми у бюджетному комітеті парламенту, відчуваємо намагання йти в ногу з часом. А профільне міністерство хоче мати контакт з цільовими аудиторіями, практиками базового рівня місцевого самоврядування — тобто ОТГ.

Має бути й налагоджена система збору потрібної інформації обласними відомствами. Нарешті ми повинні розуміти: нині найбільша проблема в усіх ОТГ — комунікація. Із офіційними сайтами, сторінками. Бо ж щонайменше на 80 відсотків відсутні поняття прозорості роботи органів місцевого самоврядування. А це — обмін досвідом роботи.

У 30 ОТГ шести районів чи можемо відстежувати, скільки громад нині можуть показати, де знайти інвестора, що йому можна запропонувати? Наприклад, заходимо на сторінку Тячівської міської ради і одразу ж бачимо повну картину всього, що нас цікавить. Але такого не відшукаємо в ОТГ гірських населених пунктів. Бо в них немає сайтів або ж там застаріла інформація, нема пропозицій, опису їхнього потенціалу.

Я, наприклад, працюю над тим, щоб законодавчо ліси все-таки стали комунальними. Звичайно, крім тих, які належать національним паркам.

— Ліси — державна власність. А у багатьох місцевостях Карпат і Полісся лісом вкриті такі площі, що там потрібна окрема структура, яка б доглядала за цим багатством...

— Безумовно, так. Там, де об’єми лісів великі і громада буде не в змозі їх утримувати, ними опікуватимуться лісгоспи. Але та частина лісів, яка розташована близько до населеного пункту, повинна бути комунальною власністю. (І деякі з них можна перетворити на парки, зробити туристичною принадою.) Там мають діяти комунальні підприємства, які зможуть заготовляти паливні дрова для населення й бюджетних організацій, мати на це дозвіл (ми нині над цим актом працюємо на законодавчому рівні). Також хочемо, щоб ліміт комунального підприємства був зафіксований у законі. Наприклад, 350 будинків в одному селі, тисяча будинків в ОТГ. І з них 700 будинків використовують тверде паливо і триста — газ. Треба, наприклад, 10 кубометрів дров на опалення одного дому і потрібна відповідна кількість дров на рік. І ця комунальна служба ОТГ заготовляє необхідний обсяг деревини і має на це дозвіл, спеціалістів з допуском до роботи в лісі і все інше. І сплачує податки.

— Тобто пропонуєте свою модель?

— Так, ведемо мову про модель роботи ОТГ. Обласна влада повинна переосмислити дотеперішню практику, дати можливість синхронізувати всі ці процеси. І негайно, ще до нового року, щоб не розтягувати баталії після виборів, у кого, мовляв, більше голосів і т. д. А стати до роботи, закачавши рукави, і наповнити змістом процеси децентралізації. На всіх рівнях депутати повинні включитися на підтримку цієї моделі управління, вивести на високий рівень усю роботу. Наголос — на сайти, прозорість у діяльності, розроблення генпланів, стратегій розвитку.

— Минуло більше року, як працюєте в парламенті. Якщо б попросити вас коротко прозвітувати на сторінках «Голосу України» перед своїми виборцями?

— Почну з того, що нині на Закарпатті зводиться на 500—600 мільйонів гривень об’єктів соціальної інфраструктури — за кошти ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку) — приблизно 300 мільйонів: будуються школи, садочки, спортивні басейни і т. д.; соціально-економічна сфера — «Нова українська школа» — 48 мільйонів. І це крім доріг, де сума будівництва — 5 мільярдів. А це означає, що задіяні кар’єри, асфальтобетонні заводи, транспорт, супутні підприємства, організації, які сплачують податки (з 5 млрд один млрд податків залишиться на Закарпатті, треба розуміти, що ця сума надійде у сім’ї наших краян у вигляді зарплат, соцдопомог).

У всіх районах округу — активне будівництво!

— Якщо би конкретно у розрізі кожного району?

— Будь ласка. Щоправда, без цифр не обійдемося. Отже, при моєму сприянні як народного депутата України залучено такі кошти — Перечинський район: 600 тис. грн на реконструкцію спортивного залу ЗОШ у м. Перечин, проведено тендер, підрядник розпочне роботу після виборів, бо там розташована виборча дільниця. Село Мокра: 6 млн грн на бібліотеку, клуб, медпункт. Раківська школа — будівництво спортивного залу на 8 млн грн; село Тур’ї Ремети — завершується зведення амбулаторії, незабаром здача й ЦНАПу — виділено додатково 600 тис. грн на завершення ремонту і придбання обладнання; село Тур’я Пасіка — амбулаторія загальної практики сімейної медицини і заміна вікон у школі (кошти ДФРР; медичну програму з будівництва амбулаторій — фінансування МОЗ); Тур’я Бистра — амбулаторія загальної практики сімейної медицини — 6 млн грн. Варто наголосити: всі амбулаторії стають в одну суму — по шість мільйонів.
30 млн грн виділено на асфальтування дороги через Оленівський перевал. У Тур’ї Поляні зводиться котельня для дитсадочка, проведено ямковий ремонт від основної дороги до села Полянська Гута.

У Тур’ї Бистрій і Тур’ї Пасіці плануємо будувати спортивні майданчики зі штучним покриттям.

У Великоберезнянському районі розпочалися відновлювальні роботи на дорозі Львів — Самбір — Ужгород — Домашин (сума 12 млн грн). Це пов’язано з паводком, який завдав чимало шкоди. На будівництво мосту в селі Лубня виділено понад 6 млн грн. Його також зруйнував літній паводок. З цього приводу я звертався особисто до Прем’єр-міністра і керівництва ДСНС.

Будівництво автодороги Львів — Самбір — Ужгород через село Ужок. Це — мегаздобуток. Виділено майже 1,8 млрд грн. Довжина — 88 км, по-сучасному відновлюються понад 40 мостів. Триває якісний капітальний ремонт.

Свалявський район. На заміну вікон і утеплення фасаду районної лікарні залучено 9 млн грн з коштів ДФРР. Далі. 5,6 мільйона — на будівництво мосту в місті Свалява, вже зроблено. Теж кошти ДФРР.

Воловецький район. Насамперед зведення мосту в селі Тишів-Котельниця — приблизно 6 млн грн. Кошти ДФРР. Уже завершується будівництво спортивного атлетичного залу у центрі Волівця на 6 мільйонів. За 700 тисяч гривень у селі Верхні

Ворота теж споруджується спортивний майданчик.

Міжгірський район. Село Торунь, зводиться міст за 2 млн грн, який змила повінь у 2018 році. На протипаводкові заходи у селах Торунь і Лопушне постановою Кабміну виділено майже 12 млн грн. А загалом — 30 мільйонів на ліквідацію наслідків паводка в районі.

Будівництво спортивного залу ЗОШ № 1 у селищі Міжгір’я — 17 млн грн; у селі Колочава за 500 тисяч грн зводиться сучасний амфітеатр — із коштів державної програми соціально-економічного розвитку.

Додам тут же: 78 млн грн виділено на дороги місцевого значення у всіх шістьох районах. А на укладання третього шару асфальту на відрізку автошляху Воловець — Сойми — Міжгір’я — 250 мільйонів.

У бюджеті 2020 року за програмою Президента «Велике будівництво» на дорогу через Торунський перевал — Сойми — Міжгір’я — Хуст — закладено 1,6 мільярда гривень. Проведено тендери, дорога будується.
Мукачівський район. Майже 15 млн грн виділено на дорогу до села Лісарня... У цьому районі ще треба мені допрацьовувати. Завершуючи, скажу: у всіх районах округу буваю, знайомився з проблемами, знаю, що де треба. І працюю!..

— Відомо, що вами напрацьовано низку законопроектів...

— Велика частина законопроектів, які я подав, — на сайті Верховної Ради. На один законопроект, щоб його «відправити в дорогу», витрачаю більш як місяць. Це дуже трудомісткий процес... Основним вважаю те, що завершено децентралізацію, плануємо внести зміни до Конституції, щоб кінцево завершити цю велику роботу. А далі вже працюватиму виключно над проблемами економіки Закарпаття, її моделлю; ухвалою законопроектів у лісовій галузі, у Митному кодексі; над запровадженням спеціальної економічної зони «Закарпаття».

Лобіюємо разом із колегами у Прем’єр-міністра, Офісі Президента — словом, працюємо. Це буде велика річ для Закарпаття! Оплата роботи закарпатця вдома має стати такою, як у Дебрецені, Михаловцях — у наших зарубіжних сусідів — на рівні тисячі євро на місяць. Це зможе втримати закарпатця вдома — не виїжджати за кордон.

— На чому ще зосереджена ваша діяльність?

— Нині є всі можливості припинити стопорити процеси і вносити зміни до законодавства, зняти всі бюрократичні перепони і оперативно вирішувати гострі питання.

Вносимо правки в законодавчі акти щодо термінів розгляду питань — не 45 днів, а 10; не 30, а 5 днів на розгляд. Бо неприпустимо в онлайн-режимі працювати 30 днів, коли це питання вирішиш за хвилину. Нині треба чекати рік, щоб ввести в експлуатацію об’єкт. А якщо детально розібратися в цій «логістиці бюрократичного процесу», то досить зайти у відповідний додаток і поділитися файлом. У цьому питанні я всіляко підтримую Президента і щиро йому вдячний за введення електронного документообігу з 1 вересня 2021 року. Тоді непотрібною стане процедура отримання будь-якої довідки в паперовому вигляді. Нас коронавірус, як не парадоксально, оптимізував у часі, у тривалості розгляду документів. Оскільки те, на що витрачалися тижні й місяці, тепер слід ухвалювати у рази швидше.

У нас усе буде добре. Треба тільки всім посадовцям і гілкам влади працювати професійно, злагоджено і відповідально!

Із досьє «Голосу України»

Михайло Лаба народився 29 жовтня 1975 р. в с. Тур’я Поляна Перечинського району на Закарпатті.

Закінчив Ужгородський національний університет (спеціальність «Правознавство»). Обирався депутатом Невицької сільради, Ужгородської райради. Працював помічником народного депутата України. Двічі обирався невицьким сільським головою.

Президент Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України».

Народний депутат України дев’ятого скликання. Торік обраний від партії «Слуга народу» у мажоритарному окрузі № 70, до якого входять Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський, Свалявський і частина Мукачівського районів. На час виборів: невицький сільський голова.

Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Разом з дружиною виховав сина й дочку.

Розмовляв Василь НИТКА.

Ужгород.

Фото автора.