На знімку: настоятель Свято-Покровського храму міста Ківерці протоієрей Іван Семенюк звертається з проповіддю до присутніх.

Після погоджень із міськрадою пошуковий загін «Відродження» (командир — полковник Вадим Дорофєєнко) 6 березня та 14 липня 2020-го провів роботи з вивчення та фахового підняття знайдених людських останків, які могли належати тридцяти воїнам РСЧА, похованим тут наприкінці червня 1941 року.

За яких обставин могли загинути ці воїни? Відомо, що залізнична станція Ківерці вже з 22 червня активно використовувалася для доставки військ, вантажів та евакуації біженців. Після остаточного захоплення 25 червня 1941 року нацистськими окупантами Луцька (за 12 кілометрів від Ківерців), командування 5-ї армії РСЧА, використовуючи дивізії другого ешелону, здійснило спробу контрнаступу, аби вибити німецькі частини з обласного центру.

Станом на вечір 25 червня лінія фронту в цьому напрямку стабілізувалася за лінією Рожище — Жидичин — Кульчин — Жабка — Теремно — Сапогів — Борохів — Вишнів. На цей день сюди підійшли війська 193-ї, 131-ї, а пізніше — 200-ї та залишки 135-ї стрілецьких дивізій РСЧА.

У досліджених історичних матеріалах про воєнні дії біля Ківерців згадано не багато. Зокрема, відомим є бій з німецькими військами вранці 26 червня підрозділів 298-го полку 193-ї стрілецької дивізії біля сіл Жабка і Теремно. Згадується в документах також контратака вже зранку 27 червня силами 895-го стрілецького полку цієї дивізії у напрямку Ківерці — Озерце — Яровиця. В архівному журналі бойових дій дивізії зазначено, що згаданий полк атакували 25 німецьких танків, і виявилося, що «снаряди артилерії танки противника не пробивають». Унаслідок бою «виведені з ладу майже всі кулемети та міномети. Дуже великі втрати людського складу». В наступні три дні на фронті в цьому районі тривали активні бойові дії із застосуванням противником артилерії, авіації та мотопіхоти. Підрозділи дивізії зазнали великих втрат убитими та пораненими.

Не менш запеклі бої з німецькими військами вели підрозділи 200-ї стрілецької дивізії полковника І. Люднікова, зокрема її 648-й полк. Відомо, що 29 червня в районі сіл Озерце — Клепачів цей підрозділ активно контратакував противника, знищивши при цьому «до трьох рот солдатів та офіцерів противника». Є також дані, що цими ж днями в районі сіл Озерце — Жабка — Борохів, можливо, цей самий підрозділ дивізії вів запеклі бої з противником, який наступав силами 10—20 танків, піхоти та артилерії.

Крім цього, між 26 та 27 червня 1941 року південніше від села Ківерці (нинішнє село Прилуцьке) та села Сапогів теж мали місце бойові дії 131-ї стрілецької дивізії, де згідно з реляцією її командування німецькі підрозділи мали значні втрати.

Водночас згідно зі спогадами старожилів тут також загинули понад 100 червоноармійців. Унаслідок наступного прориву німецьких військ у кількох місцях залізничної колії Ковель — Рівне оборона станції Ківерці втратила своє значення. Тому 2 липня 1941 року більша частина радянських військ з цього регіону організовано відступила на новий рубіж оборони: Старий Чорторийськ — Сильно — Цумань — Клевань.

Проте, незважаючи на зазначені бойові дії, жодного значного офіційного поховання воїнів РСЧА, датованих 25.06 — 02.07.1941 року, в місті Ківерці не обліковано. В навколишніх селах Борохів, Дачне та Жидичин відомими є лише кілька поховань (від двох до семи осіб) радянських воїнів. Це можна пояснити тим, що за роки німецької окупації сліди поховань воїнів РСЧА цього періоду були нівельовані, а в радянський період з ідеологічних міркувань не відновлені. Але в селі Дачне є місце, де згідно з написом в роки війни було поховано три тисячі німецьких військових, щоправда, ця пам’ятна плита нещодавно постраждала від вандалів.

Що стосується виявлених у Ківерцях останків тридцяти воїнів — поряд розташовані кілька мурованих пристанційних приміщень, що цілком могли використовуватися вже з 22 червня по 2 липня 1941 року як військовий госпіталь, біля котрого і здійснювалися санітарні поховання. Виявлені тут три солдатські ідентифікаційні капсули жодних записів не вміщують. Досліджені засвідчили, що це були останки переважно молодих чоловіків віком 20—30 років, а також однієї жінки такого самого віку. Знайдені супутні речі (монети, патрони тощо) дають підставу стверджувати, що це могли бути загиблі воїни згаданих вище стрілецьких дивізій РСЧА, які обороняли залізничну станцію Ківерці. Зауважимо: розташований поруч Луцьк гітлерівці захопили 25 червні, а розташоване за 75 кілометрів на схід Рівне — 28 червня. Тим часом Ківерці ще трималися. Прикро, що ми не знаємо імен перепохованих героїв.

Присутні на панахиді щиро подякували командиру пошукового загону «Відродження», учаснику АТО/ООС полковнику Вадиму Дорофєєнку та голові Ківерцівської міськ-ради Володимиру Жгутову за організацію перепоховання з належними почестями на місцевому Меморіалі Слави. Захід засвідчив велику повагу нашого народу до воїна як захисника та визволителя.

Геннадій ГУЛЬКО, заступник голови обласної організації ветеранів України.

Фото автора.