Бачив днями, як у Києві — на Лук’янівці — кошти «освоюють». Мені байдуже, з якої статті бюджету їх взято. Але небайдуже, що їх бездумно викидають на вітер. Достеменно знаю, що жоден добрий господар не погодився б на такий недолугий ремонт. Вкладали їх — наші гроші! — у тротуар між зупинками трамвая № 14 та тролейбуса № 23. Зняли потрісканий асфальт, засипали його гранітним відсівом і просто на нього поклали тротуарну плитку. Щілини, що утворилися між рештками старого асфальту та нової бруківки, засипали асфальтобетоном, що тут же — у мішках — грівся на сонці. А потім — увага! — притоптали ногами! Хтось, можливо, переконуватиме, що це новітня технологія. А я вам скажу, що це кричуща безгосподарність та окозамилювання. Де ви бачили, щоб кваліфіковані дорожники трамбували грунт та асфальт не спеціальним інструментом, а своїм взуттям та уламками плитки?! Цікаво, скільки протримається такий ремонт?
Владислав ПОНОМАРЕНКО.
Київ.
