Чи не найгарячіші обговорення відбуваються серед батьків. І це зрозуміло, адже йдеться про їхніх малюків, і вони вкрай стривожені, чи не нашкодять дітям новації. Як показали і наше коротке опитування, і обговорення в соціальних мережах, переважна більшість батьків не просто не сприймає таку ідею, а й виступає категорично проти неї. При цьому ось так аргументують свою позицію хмельничани.

«Не забирайте у них дитинство!»

Людмила Шевчина:

— Навіщо забирати дитинство у дитини? Подорослішати і так усі встигнуть. А класи, вчителі, уроки, хай у якій формі вони відбуваються, це вже додаткові обов’язки, навантаження і відповідальність, які покладаються на дітей. Хто може гарантувати, що вони не зламаються під таким тягарем? Адже у кожної дитини — свої особливості й етапи дорослішання. А спускаючи вікову планку, ми втрачаємо можливість навіть роздивитися ці особливості, не те що підлаштуватися під них.

Складається враження, що дорослі чиновники намагаються розв’язати дитячі чи освітні проблеми, примірявши їх на себе, тобто проводять реформи, які важливі саме для них, а не для дітей. А для початку треба було б урядовцям і реформаторам поставити себе на місце батьків, котрі своєму чаду завжди бажають найкращого. Чи вчинили б вони так зі своїми дітками та онуками, як пропонують усім нам?

Не хочу, щоб мені і моїй дитині нав’язували будь-яке «добро» згори. Це ж абсурд — годити чиновникам, у котрих у родині ще або вже немає п’ятилітніх малюків. Бо інакше вони з більшим розумінням ставилися б до наших проблем.

«Доки перевчимо педагогів, втратимо ціле покоління!»

Олена Московчук:

— На мою думку, це якесь повне безумство — запроваджувати загальну освіту з такого раннього віку. Про яких п’ятирічок можна говорити, коли навіть і в шість років далеко не всі готові до навчання. Адже це стрес для дитини. Бо тільки на словах у новій школі — нові вчителі: уважні, інтелектуальні, сучасні. Насправді залишилися все ті ж, котрі далеко не скрізь і не завжди можуть дати дитині те, що їй потрібно, включно із знаннями.

Такі кроки в освітянській системі навряд чи розвиватимуть націю. Вони, навпаки, можуть призвести до зниження загального інтелекту й освітнього рівня. Бо просто відіб’ють бажання навчатися.

Та й як оцінити те, що вже стільки років поспіль в освіті проводять експерименти на дітях? Вчителі не встигають за цими темпами. А що говорити про школярів?

Не можна відкинути той факт, що доки вчаться самі педагоги, їхні невдачі і незнання позначаються на учнях. Можливо, колись і вдасться досягти високої мети. Але ж до того часу можуть бути втрачені цілі покоління.

Для багатьох вчителів перехід від старих методик і програм до НУШ виявився дуже важким, а для декого — просто нездоланним. А тепер на них чекають додаткові зміни, котрі навіть не відомо, як довго протримаються.

«Уявіть стандартний клас, у якому понад два десятки п’ятиліток!»

Валерій Бєлов:

— У світі є країни, де діти йдуть до школи і в п’ять, і ще раніше — в чотири роки. Але ж треба поглянути, які там створені умови для них. Нашим школам до цього ще дуже далеко. І тут важливо все — від побутового комфорту до кваліфікації вчителів. Адже таким малим дітям потрібно і відпочивати більше, і харчуватися інакше...

А чи можна уявити собі стандартний клас, у якому буде понад два десятки таких «дрібних» учнів? Зможе вчитель впоратися з усіма, а малюки витримати таке напруження? Адже йдеться не просто про ігри, а про здобуття освіти. Невже сучасна школа дає стільки знань, що їх потрібно втлумачувати вже з такого раннього віку?

«Згадайте НУШ: обіцяли, що навчатимуть у грі. Та потім з’ясувалося, що бавитися ніколи!»

Маша Богданова:

— Мій хлопчик ще й у шість хоче більше гратися, а не навчатися. А в обід не проти поспати. А для чого уроки, хай у якій формі вони відбуватимуться, для ще менших?

Скільки батьків уже тепер скаржаться на те, що НУШ — це дуже погана ідея! Програма важка і погано засвоюється дітьми. Пригадайте, як навчалося старше покоління: тоді мало хто з батьків робив уроки разом із дітьми. А тепер, навпаки, без допомоги старших мало хто здатен впоратися з домашнім завданням.

Нам обіцяли, що діти навчатимуться граючись. Ну от батьки і подумали: чому б не віддати дітей до школи, щоб вони там гралися? А потім з’ясувалося, що гратися їм просто ніколи.

«Я — за. Малюків поступово готуватимуть до першого класу»

Анна Ільчук:

— А я за таку новацію. Бо зараз дитина, яка йде до школи, вже повинна мати певну підготовку, а в старшій групі дитсадка її не дають. Чимало моїх знайомих змушені були цілий рік зі своїми дошкільнятами відвідувати додаткові заняття, щоб мати фундамент знань і готовність до першого класу. Це було недешево. Та й часу забрало.

А все через те, що наступності між дитсадком і першим класом немає: старша група і перший клас — це як небо і земля за вимогами. От діти і потрапляють у нове середовище, наче під холодний душ.

На такі нюанси вже давно потрібно було звернути увагу. Проблема не в тому, як це називатиметься — нульовий клас, підготовча група чи перший клас. Важливо, щоб п’ятирічній дитині давали уявлення про те, які вимоги перед нею ставитиме школа.

Першокласник має йти в школу готовим і психологічно, і фізично, і за рівнем знань. А у нас у дитсадках у старшій групі здебільшого цілий рік розучують вірші та сценарії від свята до свята. А потім раптово з 1 вересня для учнів починається мозковий штурм.

Дітям буде набагато легше, якщо їх уже в п’ять років поступово, ненав’язливо готуватимуть до наступного етапу освіти.

«Не ускладнюйте усім життя...»

Марія Вилкова:

— Що найбільше потрібно малюкам? Не парта, не клас і не уроки. Найбільше вони потребують мами, тата, їхньої любові. І ті, люблячи, передаватимуть дітям необхідні для такого віку знання і навички. А якщо цього немає, то не допоможе жодна школа і жодні програми. Це будуть лише зайві проблеми — як малечу зранку підняти, зібрати та завести до школи, як потім забрати, як зробити домашнє завдання...

Для чого ускладнювати дітям і дорослим і без того важке життя?

Довідково

Дискусію щодо початку шкільного навчання у п’ятирічному віці започаткували у МОН. «Для мене дуже важливою є думка кожного громадянина щодо організації 12-річного шкільного навчання, починаючи з 5 років. Свідомо розпочав суспільний діалог на цю тему, — йдеться у дописі, опублікованому в Telegram-каналі т. в. о. міністра освіти Сергія Шкарлета. — У разі підтримки передбачено розроблення відповідних до віку дітей освітніх і навчальних програм».

«Закінчення шкільного навчання у 18—19 років (за умов 12 класів) не є ключовим аргументом у цій дискусії, — запевняє очільник МОН. — Хибно стверджувати, що Україна боїться вчити дітей довго чи багато, хоча саме так деякі «політичні фахівці» від освіти й взялися трактувати розпочате обговорення».

За його словами, йдеться про наступність дошкільної та початкової шкільної освіти. Крім того, що раніше дитина розпочне опановувати корисні навички та розвивати свої здібності, то успішнішою вона буде у дорослому житті, вважає Сергій Шкарлет. Ще одним аргументом на користь змін є те, що в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій діти розвиваються набагато швидше.

У МОН усвідомлюють, що 5-річні та 6-річні діти потребують різних підходів до навчання та дозвілля, і не примушуватимуть найменших по 35 хвилин сидіти за партами. В іншому своєму дописі Сергій Шкарлет нагадав, що в багатьох країнах — зокрема, у США, Великій Британії та Нідерландах — діти розпочинають навчання з п’яти років.

Записала Ірина КОЗАК.

Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.