— Дмитре Олександровичу, на початку хотіли б поговорити про виклики, які стояли у 2020 році. Наскільки ефективно, на Вашу думку, працював парламент? На початку каденції ми бачили турборежим, а наприкінці року режим дещо збавлено.

— Режим збавлено через  COVID-19. Але це впливає не лише на роботу Верховної Ради, а й в цілому — на режим існування держави і на режим існування світу. Тому що COVID повпливав достатньо сильно і на економічну, і на політичну ситуацію, і на сприйняття світу. Якщо ми говоримо про діяльність Верховної Ради, то з одного боку — інтенсивність менше (і я не можу з цим не погодитися), але це щодо пленарних засідань Верховної Ради. Проте постійно відбуваються засідання комітетів. Це також депутатська робота. Я вже не кажу про ту частину, яка є обов’язковою складовою депутатської діяльності — це робота з виборцями. На жаль, мені здається, що парламент — це інституція, яка найбільш перехворіла на коронавірус у цій державі. Понад 33 відсотки народних депутатів України або перехворіли, або хворіють станом на сьогодні. Бажаю всім здоров’я. Якщо ми говоримо про позицію парламенту, то вкотре Верховна Рада об’єдналася навколо важливих ключових моментів. І коли лише починалася коронакриза, ви пам’ятаєте, що саме парламент долучився до змін до бюджету. Було ухвалено низку важливих законопроектів, які допомогли і бізнесу пройти першу хвилю, і допомогли медичній галузі — і з точки зору забезпечення фінансового, і з точки зору, наскільки це було можливо в тих межах, які існували, пропозиції від Кабінету Міністрів. І підготувалися — також наскільки це було можливо — до другої хвилі коронавірусу, яка сьогодні також є в Україні і в світі. Якщо ми говоримо про конституційну кризу, дійсно, після 27 жовтня до коронавірусу додалося ще питання виправлення ситуації, яка була. А після 27 жовтня, після рішення Конституційного Суду, було три ключових складові. Це відновлення відповідальності за недостовірне декларування. Друге питання було пов’язано з нормалізацією роботи НАЗК у зв’язку з вищезазначеним рішенням. І третє — це створення збалансованих умов щодо прийняття рішення Конституційним Судом і ефективної його діяльності. В тому числі і прогнозованої діяльності. Це не вплив на іншу інституцію, тому що у нас всі — незалежні. А це саме ефективна співпраця.

Були різні позиції, в тому числі, як всередині парламенту, так і за його межами. Були і пропозиції як від народних депутатів, в тому числі і я був одним із співавторів — це повне відновлення тієї системи, яка існувала до 27 жовтня. Цей процес, на жаль, був загальмований. Ви це також бачили — які підстави не дали можливості нам його розглянути швидко. Адже велика кількість народних депутатів, майже всі фракції, підтримали його — підписало 126, якщо я не помиляюся. А далі минуло два тижні. На жаль, на деякий час і я випав з цього процесу через коронавірус. Але 17 листопада була створена робоча група, яка почала працювати над законопроектами, які б дозволили швидко вийти з цієї ситуації. І перший, який був проголосований і був підписаний Президентом, це закон про відновлення відповідальності за недекларування або недостовірне декларування.

— Дмитре Олександровичу, який план дії далі? Тому що декларування відновлено, повноваження НАЗК відновлено. Є рішення Венеційської комісії. Точніше, рішення Конституційного Суду не оскаржуються, вони мають бути виконаними. Але з іншого боку, Венеційська комісія каже, що є конфлікт інтересів. І що робити далі?

— Про суддів КС. Венеційська комісія сказала, що суд є незалежним. І станом на сьогодні зміни можуть відбуватися виключно в межах чинного законодавства та в конституційний спосіб. Фактично, Венеційська комісія повторила позиції, які були зазначені у Верховній Раді. Багато хто з колег і я особисто критикували це рішення, тому що воно виникло занадто швидко, і нам не давали можливості доопрацювати законодавство, як це частіше за все буває. Тобто по тих чи інших законах приймає рішення Конституційний Суд, що це не відповідає Конституції. Але у Верховної Ради завжди є час — два, три, п’ять місяців, півроку. В цьому випадку цього не було, і ми повинні були приймати рішення достатньо швидко для того, щоб до нового року відновити статтю про недекларування. І насправді, якщо ми говоримо про позицію Конституційного Суду, вони говорили, що кримінальна відповідальність — позбавлення волі є надмірним покаранням. Але розуміючи, в яких умовах ми живемо і відповідальність перед суспільством, Верховна Рада все ж затвердила позицію про кримінальну відповідальність за такі діяння. Це раз. А два: ми фактично і врахували деякі позиції, які були зазначені Конституційним Судом, і пішли по шляху того, щоб не девальвувати цей процес. У нас було небагато часу, тому ми повинні були досягти компромісу по тих чи інших позиціях. Хтось виступав проти жорстких норм, які були до цього передбачені в законодавстві, хтось навпаки дотримувався позиції про погіршення ситуації. Але парламент повинен був знайти точку балансу для того, щоб прийняти це рішення до нового року. Це і відбулося. Як далі розвиватимуться події — подивимося. Кожен має право на законодавчі ініціативи: вносити, реєструвати, пропонувати тощо. Друга частина — це відновлення повноважень НАЗК. Документ розглянуто і прийнято Верховною Радою України і направлено на підпис Президенту. І останнє питання — це було врегулювання саме на регламентному рівні — питання щодо подальшої діяльності КС. Проект закону внесений в парламент, я сподіваюся: як тільки ми повернемося з режиму, в якому перебуває держава, локдауну після нового року, то ми можемо його розглянути. Подивимося, сподіваюся, що буде підтримка і в залі. А далі — будемо рухатися в цьому плані.

Щодо інших позицій, які були зазначені. Ви знаєте, що там є позиція Президента по тих чи інших аспектах рішення КС, в тому числі якщо ми згадаємо закон про відновлення відповідальності, то, насправді, він був написаний на базі двох законопроектів — того, що був напрацьований робочою групою в парламенті, і президентського законопроекту. Ми отримали збалансований компромісний документ.

— По бюджету. На наступний рік ви робили багато заяв, коментарів. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль вважає, що за підсумками першого кварталу може бути переглянутий бюджет. Чи чекатимете ви внесення змін від Кабінету Міністрів, чи скористаєтеся ви, як Голова, чи можливо, народні депутати своїм правом законодавчої ініціативи. Оскільки у нас була критика — недофінансування по медицині...

— По багатьох сферах, особливо гуманітарних, і критика лунала, на жаль, і від народних депутатів, і від мене. І всі розуміють, у тому числі урядовці, що це велика проблема. Особливо нас бентежило, що між першим і другим читанням зменшилися видатки на освіту на 4 млрд гривень. І лише завдяки роботі парламенту, нашим колегам, в тому числі за дорученням профільних міністерств, ми змогли зробити так, щоб повернути 790 млн до цієї галузі, тому що це важливо. Якщо говорити з особистої позиції, то сьогодні можна виділити декілька ключових галузей, які потребують першочергової підтримки держави. Перше — це оборона та безпека. Ми пам’ятаємо, що таке війна, вона продовжується в нашій державі, і ми повинні всіляко сприяти розвитку обороноздатності нашої країни і безпеки як всередині, так і на фронті і по кордону. Другий фронт, який у нас з’явився, — це медичний. І сьогодні треба приділяти більше уваги, розуміючи, що ми, на жаль, не можемо на 100 відсотків прогнозувати як розвиватимуться подальші події. Хтось говорив, що не буде другої хвилі коронавірусу, але, на жаль, вона сьогодні є. Давайте готуватися до будь-якого сценарію, але сподіватися, що він не настане. І третє — це, дійсно, освіта, тому що не маючи нормальної освіти і не маючи нормальної медицини, ми не зможемо забезпечити нормальне майбутнє нашої держави. Це є ключовим питанням. Для будь-якої родини, для будь-якої людини, для будь-якої країни. Якщо ми говоримо про перегляд бюджету, я думаю, що це також можливо, і колеги ініціюватимуть, і Кабінет Міністрів це робитиме. Багато що залежить і від їхньої роботи наповнення бюджету. Але якщо будуть з’являтися додаткові джерела фінансування — хоча правильніше не якщо, а коли, тому що це безпосередня відповідальність наших колег — то вони повинні направлятися на найбільш незахищені верстви нашого населення. І ті, про які я сьогодні говорив — медицина, освіта. І, дійсно, для підтримки нашого літнього покоління, тому що їм сьогодні найважче в тих умовах, в яких перебуває держава. Тому я впевнений, що так чи інакше переглядатимуть бюджет. І сподіваюся, що ми зможемо його зробити краще. Плюс було багато дискусій про те, чи створювати, чи не створювати додатковий спеціальний фонд. У цьому році був ковідний. І спочатку не планувалося створення додаткового фонду на наступний рік, але, тим не менше, в дискусіях з колегами ми дійшли до того, що треба створити додатковий фонд, який наповнюватимемо додатковими джерелами фінансування для того, щоб збільшити об’єм вакцинації, додатково підтримати медичну галузь, і збільшити фінансове забезпечення наших медиків, які сьогодні фактично захищають нашу державу не на фронті, а в лікарнях.

— Давайте поговоримо про ваші здобутки, тому що ви Голова Верховної Ради і народний депутат і маєте право на законодавчі ініціативи. Ось законопроект про посилення парламентського контролю. Все це прописано в Конституції, але парламент додатково приймає відповідне рішення. У чому проблематика? Чому закони приймаються, а іноді не виконуються?

— У Конституції написано багато правильних речей. Але Конституція — такий фундаментальний документ. І, на жаль, у ньому не можна розписати все. Тому у нас є головний закон. Це — Конституція і багато інших законів, які пояснюють, роз’яснюють, унормовують цей процес. У тому числі і парламентський контроль, тому що ми живемо в парламентсько-президентській республіці. І багато речей залежить саме від Верховної Ради. І функція контролю — це одна з ключових функцій, не лише законодавча, але й контролююча функція. Це той функціонал, яким наділені ми — і Конституцією, і людьми. Тому що саме наші громадяни обирають народних депутатів. На жаль, багато правильних речей, які приймаються Верховною Радою України — закони, постанови, вони далі виконуються не так якісно, як хотілося б і мені, і як того вимагає українське законодавство. Саме тому був розглянутий і проголосований законопроект № 4131. Велика кількість народних депутатів його підтримали і в першому читанні, понад 300 за нього проголосували у другому. Ми створюватиме реальні умови — як контролювати і рішення, які приймаються Верховною Радою України, і посадовців, які призначаються Верховною Радою України. Це не для того, щоб створити додаткові важелі впливу, а для того, щоб вся система нормально функціонувала. Як з автомобілем — завжди треба проводити ТО. Так і тут — завжди треба тримати руку на пульсі для того, щоб розуміти — що йде так, що йде не так, щоб підкоригувати. Цим ми будемо займатися.

— У депутатському корпусі є інший механізм, інструмент — це ТСК. Казали, що цей парламент буде зовсім іншим. І цей механізм — тимчасові спеціальні комісії, тимчасові слідчі комісії будуть використовуватися більш ефективно. Звіт голосувався частиною ТСК. У парламенті взагалі ці звіти не ухвалювалися. Що вдалося досягнути? Наскільки ефективні в парламенті ТСК?

— Давайте пояснимо. Є тимчасова слідча комісія, а є тимчасова спеціальна комісія. Якщо ми говоримо про слідчі комісії, то я не буду переходити на персоналії і на комісії, які, на мій погляд, працюють більш ефективно, які, на жаль, недопрацьовують по тих чи інших напрямах. Але з часом це відійде. Ми покладаємо надію на ТСК, дуже часто вони ініціюються — і це правильно — представниками опозиції. Тому що це їхній інструмент. У влади і так вистачає повноважень щодо впливу на ці процеси.

З іншого боку, є тимчасові спеціальні комісії. І, наприклад, створена тимчасова спеціальна комісія, пов’язана з обстоюванням інтересів інвесторів. Вона якраз працює більш ніж ефективно. Про це говорять не лише народні депутати, які в ній працюють, а ті, з якими безпосередньо парламентарії мають контакт і питання бізнесу, які вони допомагають вирішити і захистити. Причому це відбувається абсолютно публічно, відкрито. Тому ми не можемо говорити про якийсь неправильний лобізм. Це саме одна з тих функцій, про які ми з вами говорили — контролююча функція. І повноважень у народного депутата більш ніж в когось іншого. І ми можемо допомагати правильно реєструвати бізнес, розвиватися і допомагати розвиватися нашій державі.

— Ще одна ситуація, яка пов’язана з комунікацією чи координацією парламенту із Кабінетом Міністрів. Ви прокоментували ситуацію з Вітренком, коли його не призначили на посаду першого віце-прем’єра. Потім уряд на своєму засіданні призначає його тимчасово виконувати обов’язки. Ця ситуація повторилася із Шкарлетом. Інша — історія карантину вихідного дня. Локдаун січневий, який ми очікуємо. Чому уряд не робить певних висновків. І як в подальшому триватиме ця комунікація?

— У нас нормальна комунікація з більшістю міністерств, з Прем’єр-міністром. Депутати точно на це налаштовані. Думаю, що до цього мають прагнути наші урядовці. Ви провели паралелі. Можемо згадати і пані Супрун, яка раніше була в. о. міністра охорони здоров’я. Але завжди цей процес якось закінчується.

І в цьому випадку ця неправильна практика втрачає свої можливості, тому що цьогоріч парламент прийняв рішення, що виконувачем обов’язків не можна бути більш як 30 днів. Інакше не буде повноважень. Це унеможливлює в подальшому створення таких ситуацій, коли виконувач обов’язків в обхід парламенту працюватиме півроку. Якщо ми говоримо про тих, хто був призначений раніше, приміром, пан Шкарлет (за нього вже проголосували), вони не виносили в зал і Верховна Рада не давала свою позицію з цього питання. Щодо призначення пана Вітренка, тут багато дискусій. Ви, впевнений, чули і мою позицію. І я, на жаль, чую і від народних депутатів. Що це не зовсім коректна поведінка з боку Кабінету Міністрів, коли парламент говорить одне, а Кабінет Міністрів робить інше. Думаю, що всі колеги пам’ятають, хто призначає міністрів.

Щодо другого питання — локдауну. Було прийнято багато постанов, одна з них передбачала завчасне попередження населення — не так, як ми сьогодні говоримо про те, що буде завтра, за декілька годин. Це буде непросто підготуватися до цього процесу, підготувати бізнес. Багато людей фактично є самозайнятим населенням — малі підприємства, середній бізнес. Завжди потрібен час для того, щоб підійти до введення локдауну. Тому в цьому плані і в плані законодавчого забезпечення була президентська ініціатива про вісім тисяч, парламент її підтримав. І нині м’яч на полі Кабінету Міністрів. Я сподіваюся, що вони також зможуть виконати свої функції. Там багато речей, але я одну назвав, вона така широковідома.

— Питання щодо неособистого голосування. Нині люди цього не зрозуміють. Щоб оновити діючу систему, потрібно 300 млн грн. Але що робити з кнопкодавством. На початку каденції деякі депутати вибачалися. Сьогодні вибачень немає. Кажуть, що така ситуація поодинока.

— Раніше це була просто практика. Ми з вами все це бачили. Це дуже погана практика і ми від цього намагаємося піти. І в цьому скликанні таких випадків було дуже небагато. Навіть був прийнятий законопроект про кримінальну відповідальність за кнопкодавство. На жаль, він сьогодні не працює в тому об’ємі, в якому хотілося. І ви бачили останнє засідання Верховної Ради України, коли всі депутатські фракції і групи погодили спільні позиції і про що було сказано з трибуни Верховної Ради, що будемо вносити зміни, робити більш жорстким законодавство, з одного боку. З іншого — встановимо додаткові камери в залі Верховної Ради, щоб можна було контролювати цей процес. Паралельно відключимо ті робочі місця, які не використовуються, не закріплені за жодним з народних депутатів. Бо саме з них дуже часто може відбуватися неперсональне голосування. Ми й інший законопроект вносимо до Верховної Ради — це зміни до Конституції. Людина, яка помічена в кнопкодавстві, втрачає мандат. Це абсолютно правильно. Якщо один народний депутат голосує за когось, а інший не звертає на це уваги, то, можливо, їм варто займатися чимось іншим. Але, на жаль, Конституційний Суд на початку нашої каденції висловив позицію, що це не відповідає Основному Закону. У нас ще багато часу для роботи. Я сподіваюся, що ми ще звертатимемося до КС з урахуванням тих позицій, які були зазначені. Щоб це питання було розглянуто і, можливо, ми можемо встигнути до кінця каденції прийняти рішення: якщо народний депутат помічений у таких ганебних явищах, то, може, не варто йому бути народним депутатом.

— Це окремий закон чи зміни до Конституції?

— Це зміни до Конституції. У цьому головна проблема. Якщо було б окремим законом і змінами до Регламенту, то я впевнений на 99 відсотків, що парламент це проголосував би. А коли ми це відправили до КС, той сказав, що це не відповідає Конституції. Думаю, що треба просто переформатувати той законопроект і знову звертатися до КС. Подивимося, можливо, у нього змінилася позиція.

— Ситуація по Регламенту. Ми часто бачимо, що коли не набирає необхідної кількості той чи інший законопроект, ви закликаєте депутатів: поверніться (можливо, хтось не встиг, можливо, у когось є своя аргументація). Принципово для вас, щоб з першої спроби голосувалися законопроекти?

— Для мене принципово, щоб закони голосувалися з дотриманням закону. Я це обіцяв, коли йшов сюди працювати. Якщо ти по десять разів голосуєш за той чи інший закон, то ти ставиш під сумнів легітимність того чи іншого закону і порушуєш сам закон про Регламент. І якщо ти порушуєш закон, приймаючи закони, то потім пояснити людям — чому вони повинні виконувати — буде дуже важко. Завжди треба починати з себе. Так, з одного боку, це принципова позиція, з іншого боку, ця позиція відображена в законах України. І я намагаюся цього не робити. І в подальшому теж не буду цього робити. Подобається мені це рішення — не подобається, тому що багато хороших законів не набрали 226 і відправилися на повторне перше чи друге читання і лише після цього голосувалися в залі. Буває і таке — 225 — і одного голосу не вистачає. Але правила повинні бути одні для всіх. І для влади, і для інших політичних сил. І для Голови Верховної Ради так само.

— Можна багато чого планувати — і сесія не завершилася. Але може з’явитися рішення Конституційного Суду з будь-якого питання. І доведеться і плани дещо скорегувати. Яке ви бачите завершення сесії, можливо, якась інша перспектива? Що плануєте зробити?

— Поки що ми працюємо в штатному режимі і, сподіваюся, що таких сюрпризів під ялинку і Різдво ми не отримаємо. І всі розумітимуть ту відповідальність, яка лежить на плечах кожного — кожної інституції, кожного політика, кожного державного діяча, кожного судді, Конституційного Суду в тому числі. Ми всі повинні пам’ятати і розуміти, що ми працюємо на користь усієї держави.

— Дякуємо за розмову.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.