Ярослав Романиця: «На хазяйстві має бути хоч одна корівчина».
 


Добре, що була нагода ярмаркувати.

Торік із державного бюджету в агропромисловий комплекс Івано-Франківщини залучено 79,29 млн грн. Це дотації на бджолосім’ї, за утримання корів, кошти на здешевлення вартості придбаної сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва, часткове відшкодування вартості племінних тварин, підтримку галузі садівництва, виноградарства та хмелярства, субсидії фермерам на гектар сільгоспугідь та компенсація відсотків за кредитами. Ще 5,36 млн грн надійшло із обласної скарбниці на фінансування шести програм розвитку сільського господарства.

На Івано-Франківщині в десяти спеціалізованих підприємствах та у майже 13-тисячної армії пасічників-фізичних осіб офіційно є 63,8 тисячі бджолосімей. Торік на кожну з них надійшла державна дотація в розмірі 200 грн -на загальну суму 12,76 млн грн.

Заступник голови обласної громадської організації «Спілка пасічників Прикарпаття» Василь Мануляк (на знімку) переконався, що обіцянки влади щодо підтримки бджільництва стали реальністю. Приміром, на два свої родинні господарства — в селі Гарасимів Тлумацького району та Яблуниці Надвірнянського — отримав кошти сповна, а це загалом 120 бджолосімей. Так само й інші пасічники, котрі пройшли офіційну процедуру реєстрації.

«Непросто зорганізувати пасічників, — каже Василь Мануляк. — Десь побоюються, що за офіційною реєстрацією настане оподаткування. Однак у кожному селі місцева влада знає, у кого скільки бджолосімей, тож облікувати нескладно.

Причина ще й у тому, що дехто не хоче публічності, санітарно-ветеринарного контролю. Утім, усі, хто подав документи, отримав по 200 грн на бджолосім’ю. Організаційна праця вартує того».

Десь можна припустити, що саме пасічники старшого віку бояться новацій, реєстрації. Однак Василь Мануляк наводить приклад голови Тлумацької спільноти Івана Кулика, а також Почесного пасічника України, а заодно Почесного голови

Тисменицької спільноти Петра Оленчука. Вони не тільки гуртують бджолярів, а й самі активно навчаються, діляться досвідом із молодими. Провели титанічну роботу серед колег та своїм прикладом спонукали до організації та офіційної реєстрації. Велику підтримку надали працівники Держпродспожислужби, котрі допомогли із оформленням документів та різними порадами.

Сам Василь Мануляк не зупиняється на досягнутому. Спілкується з колегами із різних регіонів. Під час карантину поїздки-семінари довелося замінити відеоконференціями, але й від них чимала користь.

У Мануляків пропагандою бджільництва займаються всі. Дружина Ірина — не менш досвідчений пасічник, та ще й упродовж 15 років проводить фаховий гурток на базі Обертинського будинку школяра. Вихованці мають нагоду практикуватися безпосередньо біля вуликів своєї вчительки.

«Це й для мене велика відповідальність, — стверджує Василь Мануляк. — Одна справа — самому знати про всі тонкощі, а зовсім інше — передати любов до професії, навики, захопити дітей. Відрадно, що наш досвід перейняли й сини Дмитро та Юрій, останній навіть став професійним пасічником, закінчив (на Київщині) Боярську школу бджільництва. Адже саме молодь швидше сприймає новації. Галузь розвивається, щоразу нові вимоги до ведення господарства, як не прикро — й нові хвороби бджіл. Юнь швидше на все це реагує, вміє зарадити».

Серед назрілих проблем Василь Мануляк називає безпощадну обробку сільгоспугідь пестицидами. Із великими компаніями-орендарями, як-от Філія «Перспектив» ПрАТ «Зернопродукт МХП» і ТОВ «Штерн Агро», є порозуміння. Ці підприємства використовують сертифіковані препарати і повідомляють про час обробок, слідують рекомендаціям пасічників. Приміром, на заборону під час цвітіння медоносних культур. Гірше із дрібними фермерами та одноосібниками, котрі зазвичай застосовують дешеві токсичні препарати. Боротися з такими господарями мала би місцева влада.

«Село Гарасимів — наче райський куточок, захищене зусібіч пагорбами Дністровського каньйону. Нас ця проблема майже не стосується. Та й сільський голова Василь Колинецький обстоює інтереси пасічників. А в рівнинних селах бджоли потерпають», — акцентує співрозмовник.

Василь Мануляк активно реалізує продукти бджільництва. За фахом фельдшер швидкої допомоги, він практикував їх застосування ще під час роботи. Тепер на пасіках облаштував будиночки на вуликах для біорезонансної апітерапії, зокрема на своєму відпочинково-оздоровчому комплексі на Полонині Перці в Яблуниці.

Реалізує натуральний мед, а також із горіхами та сухофруктами. Це не лише має красивий вигляд у баночці, а й цілюще. Ще відомий кардіолог Микола Амосов наголошував на тому, що такий вітамінний коктейль -найкраща піджива серцевому м’язу. До всього — корисні медові напої натурального бродіння, без дріжджів та спирту.

«Минулий рік для пасічників Прикарпаття важко назвати вдалим.

Через карантин майже не було ярмарків, а відтак — менше можливості реалізувати продукцію. Пасічники недоотримали товарного меду через несприятливі погодні умови. Дотація тепер дуже доречна: хто міг би опустити руки, отримав хоч якусь підтримку», — підсумовує пасічник.

Про субсидії не чули

У департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації повідомили, що торік за напрямом «Державна підтримка розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції» для області залучено майже 22 млн грн державних коштів. Ці кошти передбачені для надання часткового відшкодування вартості закуплених для відтворення племінних тварин: телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напряму продуктивності, свинок та кнурців, вівцематок, баранів, ярок, бджолиних пакетів, бджолиних маток, сперми бугаїв і кнурів та ембріонів великої рогатої худоби, які мають племінну (генетичну) цінність.

Водночас фермерським господарствам із виручкою менш як 20 млн грн на рік надійшло 1,69 млн грн спеціальної дотації за утримання корів, по 5 тис. грн на голову. Та чи чули селяни про таку допомогу?

Приміром, колишній сільський голова із Тишківців Городенківського району Іван Пронич стверджує, що до них такі субсидії не надходили. Сам він має фермерське господарство, але спеціалізується на овочівництві. Утримує дві корови. А для отримання дотації фермерському, зокрема й сімейному господарству, треба мати хоча б п’ять ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства корів.

«Селяни не поспішають організовувати фермерські господарства, бо треба багато документації, звітності. Та й корів суттєво поменшало. На початок року в селі було 120 голів, — розповідає Іван Пронич, — тепер десь удвічі менше. Тенденція невтішна. Колись мали шість пасовищ. Одне на 50 га тепер орендує СВК імені Шевченка, яке займається тваринництвом. Друге на 40 га для ягідництва та садівництва орендує ФГ «Еко Беррі», ще 30 га в іншому куті роздали для ведення особистих селянських господарств, щоб не пустувала земля. Залишилося ще три пастівники. Та й то корів на них — на пальцях полічиш. Приміром, Іван Дідович колись утримував сім годувальниць, нині жодної. Ярослав Романиця із трьох залишив одну. Городенківський сирзавод приймає молоко по 6 грн за літр, а заїжджі заготівельники — по 8 грн. Немає зацікавленості трудитися коло худоби».

Садівництво набирає обертів

Кілька сільгосппідприємств області із державного бюджету торік отримали 20,6 млн грн фінансової підтримки для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства. Така допомога надійшла для ФГ «Патріот КАМС», «Сади Прикарпаття», «Селище», «Еко Карпати», «Агроекотехнології», «Еко Беррі», «Бест Беррі», «Прикарпаття Агро» та підприємця Юрія Капустяника.

Прикарпаття здавна славилося садівництвом. Виплата компенсації сільськогосподарським підприємствам мала би ще більше стимулювати розвиток галузі. Адже не штука виростити, зібрати врожай. Важливо реалізувати. Особливо відчутно це тепер, під час карантину.

Щоб дати собі раду з урожаєм, підприємці впроваджують різноманітні новації. Приміром, у ФГ «Агроекотехнології» встановили сучасне обладнання для виробництва яблучних чіпсів. Продукція із натуральної сировини вже знайшла свого споживача.

Яблучні чіпси від «Агроекотехнології».

Яблука в асортименті.

У Палаці Потоцьких.

Івано-Франківська область.

Фото автора.