Сонати «Місячна», «Крейцерова», «Аврора», «Апасіоната», «Патетична» нагадали присутнім про 250-ту річницю від дня народження Людвіга ван Бетховена, яку святкувала вся світова культурна громадськість, не залишивши осторонь і Донеччину.

Проведення таких заходів під назвою «Слов’янські вечорниці» стало традиційним для учасників центру культури та духовності «Слов’янщина», якому цьогоріч виповнюється 15 років.

Проводяться зустрічі за участю представників чотирьох творчих спілок. Президент центру «Слов’янщина» Василь Чорнобровий є членом Національної спілки журналістів України. Віце-президент центру — професор, доктор філологічних наук Володимир Глущенко входить до Національної спілки письменників України, учасниця клубу Валентина Рогова представляє Національну спілку краєзнавців України, а Василь Бомбіза — Національну спілку художників України.

Всесвіт на ім’я Бетховен

Затамувавши подих, слухали учасники «Слов’янських вечорниць» Бетховенські симфонії Другу, Третю «Героїчну», Четверту, Шосту (Пасторальну), Сьому та Дев’яту, яка вважається вершиною всього творчого здобутку композитора.

Президент центру «Слов’янщина» Василь Чорнобровий згадує нині, що до підготовки й проведення цієї зустрічі його надихнула стаття з німецької газети «Переселенець». З неї дізнався, що в Бонні, де народився Бетховен, до його 250-річного ювілею створили інтерактивну атракцію. Проект «Історія Бетховена», візуальним лейтмотивом якого є п’ять букв BTHVN, включає 22 інформаційні панелі, що показують найважливіші місця в ранній біографії композитора.

Завідувачка читального залу бібліотеки Вікторія Піддубна провела відеопрезентацію з розповіддю про творчість композитора: «Бетховен прожив неповних 57 років, але за своє не таке вже й довге життя створив 9 симфоній, 11 увертюр, 5 концертів для фортепіано з оркестром. Камерна музика композитора становить 32 сонати, 10 сонат для скрипки та чимало інших творів.

Сьогодні може здатися для когось дивним, але Людвіг ван Бетховен народився в сім’ї пияка, який нерідко розпускав руки, змушуючи страждати майбутнього композитора і його матір, — нагадала Вікторія Піддубна. — Втім, коли батько помітив у Людвіга музичні здібності, то почав його наполегливо навчати гри. Він вимагав від хлопчика, щоб той грав на п’яти інструментах і щоб згодом виступав із концертами й заробляв на цьому гроші. За найменшу провину батько його лупцював по руках, і він відчував сильну пригніченість».

Приблизно до 17 років Людвіг ріс біля батька, а 1787 року поїхав до Відня. Моцарт, який одним із перших почув у його виконанні імпровізацію музичних творів, був у захваті від таланту молодого музики. Так Бетховен став жити й творити у Відні.

Утім, не все було гладко й безхмарно в його житті. Бетховен закохувався в знатних дам, але щоразу кохання оберталося драмою, оскільки він був простолюдином і не належав до дворянського стану. Перша його трагічна любов вилилася в сонаті «Місячна». Згодом були й інші твори, на які наклали свій відбиток особисті мотиви.

Слухаючи наново музику Бетховена, учасники «Вечорниць» потім ще довго ділилися враженнями від мелодій, з якими в кожного, як виявилося, пов’язано чимало спогадів. А багато в кого під цю музику відбувалися й важливі для них події...

«Ми стали тут, немов одна сім’я»

П’ятнадцять років тому «Слов’янські вечорниці» починалися як клуб сімейного дозвілля, який постійно розвивався, більшав. Сьогодні це клуб культури і духовності «Слов’янщина».

На перших своїх зустрічах учасники клубу обговорювали теми «Мораль», «Кодекс сім’ї», «Дорослі і діти»... А одного разу поетеса Тетяна Чорноброва просто прочитала друзям свої вірші. Послухавши їх, колеги сказали: «Тетяно Іванівно, а в тебе стиль віршів схожий на поезію Фета». Зацікавилися, почали шукати першоджерела. І одна з наступних вечорниць була присвячена саме Фету. Дивувало в ньому все — від таємниці його народження до таємниці смерті.

«Тепер щомісяця проводимо зустрічі за конкретною темою, — розповідає Т. Чорноброва. — От і цього разу не обмежувалися темою Бетховена. Співали пісні під гітару, читали вірші. Одна з учасниць розповіла про магію чисел 3, 7 і 40.

Поспілкувалися й на тему коронавірусу».

Віктор Марущак, який працює лікарем-рентгенологом і щодня приймає до 80 відвідувачів, не зміг не поділитися з друзями професійною радістю. За його словами, вперше з березня 2020 року, тобто від початку карантину, у жодного з пацієнтів, що звернулися цього дня на прийом, не було випадків пневмонії.

Віце-президент клубу, ветеран освіти міста Слов’янська Ніна Нечитайлова розповіла свою історію. «Карантин в умовах коронавірусу надихнув мене на творчість», — зазначила вона й показала принесену картину «Жар-птиця в польоті», яку виготовила з коштовного і напівкоштовного каміння.

Нещодавно була бесіда на тему «Каміння». Її проводив Анатолій Шамрай, який приніс із музею експонати й продемонстрував їх друзям. Темою одразу захопилися інші: принесли з дому й теж показали колегам коштовне каміння з домашнього зібрання та інші мінерали.

Буває, що учасники збираються не лише в бібліотеці — їздять по Слов’янщині, відвідують пам’ятки рідного краю — Святогірську лавру, село Прелесне, Слов’янське лісництво.

«П’ятнадцятий рік тут зустрічаємось, — розповіли учасники клубу. — Але в нас немає жодного офіціозу. До проведення «Вечорниць» готується кожен, і кожен тут має змогу розповісти про все, що лежить у нього на серці».

Чимало відвідувачів «Вечорниць» вважають клуб своїм другим домом, особливо люди старшого віку. Міра Ліблейн, якій у березні виповнюється 93 роки, на пам’ять читає Висоцького, Дементьєва, співає, виконує ролі в театральних сценках і залишається артистичною натурою. Вона живе сама і на кожну нову зустріч, буває, попри негоду й ожеледицю, просить знайомих довести її до бібліотеки, аби не пропустити жодних «Вечорниць», бо їй тут цікаво.

Та й багато інших людей цими зустрічами просто живуть і приходять іноді цілими сім’ями. Не залишили нікого байдужим учасники сімейного тріо — професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри Донбаського державного педагогічного університету Володимир Глущенко, його дружина Марія Глущенко та сестра Надія Легуцька. Вони виконували пісню під акомпанемент гітари.

Борис Драмов виступає в акторському амплуа. Свого часу він закінчив філософський факультет університету, мешкав у Москві. Але на схилі років приїхав на Батьківщину, до Слов’янська, й купив тут собі будинок.

80-річна Віра Волох — колишній лаборант-хімік і одна з тих, хто першим починав проведення «Вечорниць». Ветеран освіти Олена Міма, якій також 80 років, працювала методистом місцевого відділу культури.

До речі, цього року в клубі п’ятеро ювілярів, яким виповнюється 80 років.

«Одного разу готували тему «Книжка», — пригадує Тетяна Чорноброва. — Не стали уточнювати, про яку саме книжку йтиметься. Запропонували лише, щоб кожен із колег сам розповів про книжку, яка для нього є найближчою. Хтось приніс першу свою книжку, подаровану йому в дитинстві. Я колись на грі «Зарниця» була кухарем і за найсмачніший обід мене нагородили книжкою з надписом: «За смачне приготування їжі». Хтось прийшов із книжкою, подарованою другом. А одна жінка принесла Біблію й сказала: «Для мене найголовніша книга — Біблія». Отже, кожен по-своєму розуміє тему. І ми не обмежуємо цей простір.

Якось ми запросили учасників клубу й гостей на зустріч «Полтавчани на Слов’янщині». Місцевий хлібозавод приготував саме для цього заходу чудовий коровай, і всіх гостей зустрічали хлібом-сіллю. Згадали багатьох вихідців із Полтавської області. Чимало з них досягли успіхів, стали відомими. Люди вставали й говорили про звичаї, про побут мешканців Полтавщини, їхню повагу до старших, традиції господарювання. Одразу було видно, як відтанули душею присутні, як гріли серце багатьом із них спогади. І знаєте, ми за ці роки стали одне для одного, немов одна сім’я. Адже багато людей є самотніми».

«Радіємо, що є в нас така віддушина»

Поетесу Тетяну Чорноброву у клубі називають душею «Вечорниць». Лауреат конкурсів «Українська мова — мова єднання» 2018, 2019 і 2020 років, вона випустила свою шосту збірку. Свої твори вона презентувала в Києві, Одесі й Полтаві.

— Яка ідея об’єднує всіх учасників клубу? — запитую в подружжя Чорнобрових.

— По-перше, це душевність, — зазначає пані Тетяна. — У нас дуже тепла атмосфера, і кілька поетів уже присвятили «Вечорницям» свої твори. Відзначали насамперед повагу до людей, що панує, і що всім у клубі цікаво. Тут ніхто нікого не ображає, не показує якусь свою зверхність, не корить у чомусь — настільки високодуховним є взаємне спілкування.

— У нас є поетеса Віра Пашкевич, яка навіть випустила книжку під назвою «Слов’янські вечорниці», — додає президент клубу Василь Чорнобровий.

Тетяна Чорноброва пригадує, як травмувала руку минулого року, і, дізнавшись про це, усі надали посильну допомогу, хто скільки міг, щоб вона змогла зробити операцію.

— Після завершення засідань спілкування не переривається, й після кожної зустрічі у «Вечорницях» починаються дзвінки, — говорять учасники клубу. — Ми радіємо: «Ой, як добре посиділи! Стільки нового дізналися!». Людям тут цікаво жити, вони помирати не хочуть. Вони прагнуть жити, жити й жити, щоб щось нове ще дізнатись.

На завершення «Вечорниць» 2020 року було оголошено про наступне засідання, що відбудеться 29 січня 2021 року. Цього дня тут відзначатимуть 179-річчя від дня народження художника Архипа Куїнджі, який є уродженцем Маріуполя, та говоритимуть про творчість поета Павла Тичини.

Цікавими є й подальші плани на 2021 рік. У лютому на «Вечорницях» готуються вшановувати двох видатних уродженців міста Слов’янська — поета Бориса Слуцького (він народився тут 1919 року) і художника Петра Кончаловського, який народився 1876-го. У березні згадуватимуть про Павла Байдебуру — українського письменника та журналіста ХХ століття й Жана-Антуана Гудона — видатного французького скульптора XVIII століття. Ну, а у квітні тут вшановуватимуть імена двох славетних представників Донеччини — композитора Сергія Прокоф’єва, який народився 130 років тому у селі Сонцівка тодішнього Бахмутського повіту, і космонавта Георгія Берегового, дитячі та юнацькі роки якого минули у Єнакієвому.

Відвідувачі часто говорять організаторам творчих вечорів: «Дуже дякуємо за те, що є в нас така віддушина!». І постійно чекають на нові зустрічі, нові творчі надбання колег, за кожним з яких стоїть колективна праця, що розвиває культуру та мистецтво рідного для них Слов’янська.

На знімках: під час зустрічі в клубі «Вечорниці», присвяченої 250-річчю від дня народження Людвіга ван Бетховена.

Фото Вікторії ПІДДУБНОЇ.