Улюбленим місцем для вихованців дошкільного навчального закладу Вінницької міськради «Подоляночка» є кімната Монтессорі.

Фото із сайту «Подоляночки».

«Маємо належну базу у дитячих дошкільних навчальних закладах, а хочемо створювати таку саму в школах для п’ятирічок. Навіщо?» Таке запитання фахівці адресують через газету посадовцям Міністерства освіти і науки у контексті пропозиції запровадити навчання діток з п’ятирічного віку.

У пропонованій публікації свої думки висловлюють родини малюків та фахівці відділів дошкілля і початкової освіти, а також кафедри психології Вінницької академії неперервної освіти (ВАНО). Жоден із них не підтримує пропозицію віддавати дітей у науку у віці, який малюки показують на пальчиках однієї руки.

Донька засинала на килимку

Пані Наталія поверталася зі своєю донечкою зі школи. Її Марійка навчається у третьому експериментальному класі за програмою Нової української школи (НУШ). Годинник показував майже сьому вечора. «Чому так пізно? — перепитує жінка. — Бо йдемо пішки. Хочеться, щоб дитина трохи побула на свіжому повітрі. У магазин заглянули». У руках Наталії сумки, на плечі шкільний рюкзак донечки.

Перші два роки Марійчин клас розпочинав заняття о восьмій ранку. Тепер у них друга зміна. Уроки закінчуються о 18-й годині. Нині в цей час уже темно. «Все одно для нас це краще, ніж було раніше, — ділиться думками мама учениці. — Тоді дитина постійно хотіла спати. Школа для цього не пристосована. Бувало, на килимку засинала. Інколи — сидячи за партою. І не лише вона. Діти різні. Декому не хотілося вдень спати, а деякі не могли без цього обійтися. І це шестирічки! Молодші, мабуть, усі спали б. Але ж у школі немає ліжок. Ні, я б не віддала дитину у такому віці до школи. Не раз шкодувала, що навіть у шість дозволила. Заради чого відібрала рік дитинства у донечки?»

Співрозмовниця згадує свої дитячі роки. Вона пішла у школу у сім. Дотепер пам’ятає ранки, коли мама будила їх з братом. Який же у ті години був солодкий сон! Здавалося, неможливо відірвати голову від подушки. Мати відчиняла кватирку і сонячні промінці лоскотали обличчя. Щоб не засліплювали очі, брат швиденько прикривав відчинену кватирку. У мами на це було традиційне: «Діти, не робіть боляче сонячному зайчику, промінчик проситься до нас, а ви затискаєте його між віконними рамами».

У пані Наталії є ще одна дитина. Хлопчику три рочки. І їй не байдужа тема, що її обговорюють нині у суспільстві. «Якось ми з Марійкою були у дитячого лікаря, — продовжує розповідь жінка. — Я поділилася з нею цією інформацією. Лікар відповіла коротко: «Діти до семи років повинні спати не тільки вночі, а й вдень. Це фізіологія. Природу не обманеш». Приклад з Марійкою, яка засинала за партою, підтверджує слова лікарки. З дівчинкою це було у шість, а що говорити про тих, хто на рік молодший?»

Жінка розмірковує вголос: «У школу завезуть ліжка?» І додає: «Це ж не тільки вони потрібні... Так хочеться нагадати нашим чиновникам із Міносвіти мамині слова: «Не робіть боляче нашим сонячним зайчикам!».

Навчайте у садках

— Не можу зрозуміти одного: маємо належну базу у дитячих дошкільних навчальних закладах, а хочемо створювати таку саму в школах. Навіщо? — хоче запитати в чиновників завідувач відділу дошкілля ВАНО Лариса Русан. — Нас переконують, мовляв, ніхто не збирається п’ятирічок садити за парти, заняття будуть в іншій формі. Тоді давайте робити це в уже створених умовах. Вони ж є у дошкільних навчальних закладах.

Пані Лариса наголошує на слові «навчальний». «Тут дітки почуваються, як вдома: мають де спати, харчуватися, гратися, навчатися, розвивати здібності, — каже вона. — Не подобаються наявні програми? Пропонуйте інші — і працюймо далі. Потрібні нові знання для вихователів? Давайте їх перенавчимо, як зробили це для учителів Нової української школи».

Фахівець нагадує, що у кожному такому закладі є групи, які називаються «Дошколярик». Назва говорить сама за себе і пояснює, чим там займаються вихователі — готують діток до школи.

Працюють за комплексною програмою, що включає в себе тематичні інтегровані заняття: письмо, читання, математичні вправи, спілкування в групі з іншими дітьми, вміння вільно висловлюватися під час розмови тощо.

— Якщо нам кажуть, що п’ятирічок за парти не посадять, про це не йдеться, значить, будуть такі заняття, як нині у дошкільних закладах, — продовжує фахівець. — То що ми тоді взагалі обговорюємо?

Співрозмовниця наводить приклад роботи комунального дошкільного навчального закладу Вінницької міськради «Подоляночка». «Дитина потрапляє сюди, ніби у казку, — продовжує пані Лариса. — Йдеться не тільки про приміщення, воно нове, просторе, дуже гарно оформлене. Йдеться про суть виховання і підготовки дітей. Тут розробили декілька власних програм. Дітки мають можливість займатися хореографією, музикою, долучаються до розігрування театральних сценок, для них є заняття з казкотерапії».

У «Подоляночці» обладнали простір Монтессорі, де розвивають потенційні здібності дитини за спеціально розробленими навчальними матеріалами. Для цього створено відповідне середовище. Діткам це надзвичайно подобається.

За словами співрозмовниці, нині не тільки у містах, а й у селах створюють належні умови для виховання дітей. Об’єднані територіальні громади найперше приділяють увагу дитсадкам і Центрам сімейної медицини. Роблять усе не гірше, а подекуди краще, ніж в обласному центрі.

— Я великий патріот дошкілля, тому не погоджувалася навіть тоді, коли дітей забирали з дитсадків у школу у шестирічному віці, а про тих, кому тільки п’ять, годі й говорити, — ділиться думками Лариса Русан. — Усім нам треба запам’ятати одне: передовсім — здоров’я наших діток, а потім все інше. Якщо допустимо впровадження в життя цього задуму (починати шкільне навчання з п’яти років. — Авт.), то зробимо найгірше, що може бути для хлопчиків і дівчаток. Отож, давайте станемо на їхній захист! Свої критичні зауваження з цього приводу висловлюю скрізь, де тільки є для цього можливість.

Щоб дорости до парти, треба ще горщик каші з’їсти

Сергій Томчук добре знає душі маленьких дітей. Він — кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології ВАНО. Під час написання кандидатської досліджував негативні психічні стани молодших школярів. Нині працює над докторською дисертацією. Готує матеріал про корекцію деструктивних емоційних станів школярів.

Попри те, що готовність до школи — явище дуже індивідуальне, за його спостереженнями, діти мають починати навчання у школі не раніше, як з шести з половиною років, а не з п’яти навіть за умов повного та всеосяжного впровадження Концепції Нової української школи.

— До ролі школяра треба дозріти, — каже Сергій Томчук. — У п’ятирічному віці хлопчики і дівчатка психологічно не готові до навчання в умовах теперішніх загальноосвітніх шкіл, навіть якщо їх реформувати. Психологічна готовність до навчання має багато складових. Адаптація у школі залежить не лише від інтелектуального потенціалу дитини, а й насамперед від здатності чути та дотримуватись побажань педагога, від навичок самоорганізації і саморегуляції, комунікативних компетентностей і відповідної мотивації до освітнього процесу. Останні просто не можуть бути сформовані у п’ять років. Одне слово, у такому віці діти ще не дозріли до того, щоб «упрягатися» у непросту для них роботу, якою є освітній процес у школі. У них ще тільки починає відбуватись психічне дозрівання до ролі школяра.

Співрозмовник наголошує на необхідності піклуватися про фізичне здоров’я дітей. Денний сон має бути обов’язковим, малюків не можна садити за парти, застосовувати варто лише ігрові освітні методи, але ж у масовій переповненій школі не може бути створено таких умов. Замість того щоб їх створювати, краще реформувати дошкільні заклади з метою формування наступності у освіті.

Окремо виникає питання щодо готовності самих педагогів до роботи з такими дітками і зміни програм у всіх вищих педагогічних освітніх закладах стосовно їхньої підготовки. «Я б ніколи не віддав свою дитину у п’ятирічному віці до школи!..» — резюмував під час розмови науковець.

Неспроста у народі здавна побутує вислів: «Щоб йти до школи, тобі треба ще горщик каші з’їсти». Так простими словами пояснювали дитині, чому їй ще не час сідати за парту. Нині це маємо пояснити посадовцям з Міносвіти і науки.

Не підганяйте дитинство!

Світлана Вишневська, вчителька НУШ з райцентру Калинівка, четвертий рік працює з дітками, які прийшли у перший клас у шестирічному віці. «Бачили б ви, як їм було важко таким маленьким адаптуватися до нових умов! — розповідає вона. — Словами це не передати. Душа боліла. Не раз ставила запитання: для чого відбирати у малечі дитинство? І це, повторюю, йдеться про шестиліток. У п’ять років?.. На мою думку, це велика дурниця».

— «Ні», і сто разів «ні», сказала б своїй дочці, якби вона надумала віддавати онука у школу у п’ять років, — ділиться думками Лідія Михальченко з села Червоного Немирівського району. — Нашому онуку Володі п’ять уже минуло, 26 грудня вітали з шостим днем народження. Але й у такому віці він ще зовсім малий.

Пані Лідія дуже любить діток. Наголошує: усіх! Багато років працювала акушеркою. Бачила, як вони з’являються на світ, чула їхнє вимогливе «у-а-а!» Каже, і тоді, і тепер, душа болить за кожну дитинку. «Діткам насамперед потрібне здоров’я, а не наука, — зазначає Лідія Михальченко. — Мої дві донечки сіли за парти у сім років, мене мама також у сім віддала до школи. Здобули освіту, професію. Ніхто в наш час не підганяв дитинство, а тепер... Не розумію, для чого такі експерименти над дітьми».

Автор публікації спілкувався із ще однією бабусею. Жінка на ім’я Василина Іванівна прогулювалася з внуком Петриком. Після почутого про ініціативу віддавати діток у школу у п’ять років усміхнулася: «Наш Петрик заявив, що не хоче до школи». Хлопчик у цей час бавився на майданчику з іншими дітками.

«Ми його вдома запитували про це, — продовжує Василина Іванівна. — Каже, в школу не піде, а піде в... президенти. «Чому ти так вирішив, Петрику?» — питаємо. Відповідає: «Президенту багато платять». — «Багато це скільки?» — «Жінки біля магазину казали, що сто гривень на день». Думаю, з такими роздумами моєму онукові саме час до школи у п’ять років».

Від автора

Дискусію про п’ятирічок у першому класі започаткували у МОН. Посилаються на досвід деяких зарубіжних країн, де вже навчаються з такого віку. Однак у контексті своєї пропозиції посадовці жодним словом не обмовилися про нашу дошкільну освіту, де є умови для занять і відпочинку, де є програма «Дошколярик». Кожен із моїх співрозмовників цікавився, чому ті, хто почав обговорення такого важливого питання, «забули» про це нагадати.

Вінницька область.

Від редакції.

Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що МОН затвердило новий Базовий компонент (Державний стандарт) дошкільної освіти. Відповідно до нього таке навчання, як і раніше, триватиме до 6—7-річного віку. Того ж дня профільний міністр Сергій Шкарлет в інтерв’ю одному з українських телеканалів прокоментував свій намір започаткувати півроку тому дискусію щодо шкільного навчання 5-літок. За його словами, батьки непокояться, що із запровадженням 12-річки їхнім дітям доведеться закінчувати школу у 18—19 років. Водночас є країни, в яких навчання починається з 5-літнього (і навіть 4-річного) віку і завершується в 17. Тож очільник МОН доручив Інституту освітньої аналітики, а також обласним управлінням освіти «дослідити цю думку». «На сьогодні рішення ще немає, іде аналітичне опрацювання з департаментами освіти і науки, — запевнив Сергій Шкарлет. — Тобто 5-річний вік — він є в перспективі, це просто аналітичне дослідження...»

Нагадаємо, що ідею одразу розкритикували попередники чинного міністра. Так, екс-очільниця МОН Лілія Гриневич запевнила, що навчання з 5 років може бути лише «на додачу» до 12-літньої школи, а не навпаки. Відповідно до дослідження НАПН України, у тих небагатьох європейських державах, де до школи йдуть у віці 4—5 років, повну загальну середню освіту здобувають протягом 13, 14 і навіть 15 років.