Дехто з них без спеціальної освіти присвятив музиці все життя. У пам’яті жителів Іршави та околиць залишився нині покійний Василь Надожді з села Собатина. Він майстерно грав на різних музичних інструментах. Робив це хай і не зовсім так, як вчать у спеціальних закладах, але його виконання мелодій брало за душу і не залишало нікого байдужим. Тому його запрошували на дні народження, весілля, інші свята. Василь Федорович умів грати на скрипці, гітарі, акордеоні, барабані, баяні... Почав займатися цією справою ще із 13 років. Був самоучкою і мав понад 70 літ стажу музиканта. Він уже на небесах, а його справа живе далі...
Напередодні Нового року у районну газету завітав Іван Надожді із Собатина зі своїм колективом. Це син Василя Федоровича. Музиканти побажали газетярам здоров’я, щастя, успіхів та заграли кілька веселих мелодій. Головний редактор «Нового життя» Михайло Ісак подякував гостям та, за давньою новорічною традицією, віддячився фінансово. А письменник Василь Шкіря захоплено мовив: «На серенчу ще нам не гули таку», тобто «На щастя нам ще так не грали».
Як розповів Іван Надожді, його батько охоче навчав гри на музичних інструментах своїх родичів. От і син продовжує справу батька. Окрім нього, до колективу входять Михайло і Василь Чави, Василь Горват, Степан Митрович, Артур Каналош. Кожен із них торує шлях музиканта вже 20—40 літ.
Хлопці щиро подякували за теплий прийом та подалися далі. Їм під силу грати й наспівувати не тільки народні мотиви. Запросто можуть виконати музичні твори естрадних співаків. Звісно, на свій лад, зате душевно і проникливо.
Іршава Закарпатської області.
Фото Івана Кополовця.
