Хоч до городніх робіт ще далеко, але думки про те, що пора сіяти, не дають спокою багатьом. А дехто вже взявся за цю справу. Це ті, хто хоче мати на своєму городі ранні овочі та ягоди. Зараз саме час висівати деякі з них на розсаду. Тож біля розкладок з пакетиками насіння вже чимало покупців.

Асортимент дуже широкий — від банальних буряків до чудернацьких фруктів та небачених плодів. Щоправда останнє — передусім для ентузіастів-любителів, котрі хочуть власноруч виростити якусь екзотику на дачі, а то й просто на підвіконні. А от у тих, хто має 10—20 соток городу, плани зазвичай інші.

Селяни везуть із міських базарів додому здебільшого насіння капусти, моркви, буряку, кабачків, помідорів, огірків, баклажанів, перцю... — одне слово, всього того, що росте на городі. А от на екзотику, якісь новинки селекції та малознайомі гібриди грошей здебільшого шкодують. Воно й не дивно: адже насіння коштує недешево.

Можна знайти пакетики і за п’ять-шість гривень. Але там, як правило, насіння дуже мало — грам-два, буває менше десятка зернин. За більші упаковки потрібно віддати 15—20 гривень. Але тут ще потрібно подивитися, хто виробляє цю продукцію. Дешевій вітчизняній мало хто довіряє — нерідко сходів не дочекаєшся. А ще замість того, що зображено на красивій обгортці, можна отримати якийсь пересорт.

З імпортним товаром таке трапляється ніби не так часто. Але ж і коштує він в рази дорожче: вартість однієї насінини помідора чи перцю може сягати п’яти-десяти гривень, і це дуже б’є по селянських гаманцях. Якщо підрахувати тільки «насіннєві» затрати, то буває, дешевше восени купити овочі, аніж вирощувати їх самим.

Пізніше, наприкінці весни, можна придбати і готову розсаду. Але й вона останніми роками коштує дуже дорого. Та й вибір сортів, що пропонують оптовики, не надто радує. Здебільшого продавці реалізують так звані «промислові» сорти овочів, які можуть подивувати хіба що своєю здатністю до тривалого зберігання. А от смакові якості багатьох часто доволі сумнівні.

Але у селян вибір не дуже широкий — беруть те, що з’являється на міських базарах. Бо до села як насіння, так і розсада практично не доїжджають. Продавати такий товар там нікому та й ніде. А городи ж потрібно чимось засадити.

Якщо раніше майже 90 відсотків їх площі віддавали під картоплю, і лише кілька грядок залишали під цибулю, часник, моркву, буряк та капусту, то останніми роками пропорції суттєво змінились.

Картопляні поля стають дедалі меншими. І тут є кілька причин. З одного боку, скорочується кількість худоби та птиці, на відгодівлю яких раніше йшла значна частка врожаю. А вирощувати бульби на продаж — справа дуже невдячна. Бо картопля залишається однією з найбільш працезатратних культур, а закупівельники платять за неї чи не найнижчу ціну.

Господарі тепер намагаються посадити те і стільки, що потім з’їсть родина. А щоб меню було різноманітнішим, про це потрібно подбати вже тепер.

За даними обласного управління статистики, торік на Хмельниччині всіма категоріями господарств накопано понад 1,2 мільйона тонн картоплі, зібрано більш як 225 тисяч тонн овочевих культур та вирощено майже 202 тисячі тонн фруктів і ягід. Левова частка врожаю була зібрана саме на селянських городах. Тож, щоб і нинішнього року він був не меншим, починаємо сіяти.

Найперше досвідчені агрономи радять взятись за суницю та полуницю. Придбати її насіння значно дешевше, аніж потім купувати розсаду. Один кущик коштує майже стільки, як тепер цілий пакетик, де всі зернятка навіть не перелічити. От тільки проростити таке насіння непросто — потребує не так спеціальних умов, як постійної уваги і турботи. Та й підростає воно доволі повільно. Але, якщо посіяти вже тепер, то влітку можна отримати перші плоди з молодих кущиків.

Так само дуже повільно розвивається селера. Від появи сходів до того часу, коли рослини треба висаджувати в ґрунт, може минути чотири-п’ять місяців.

Перці й баклажани хоч і не такі тугодуми, але все одно підростають довгенько. Тож у лютому саме час їх висівати.

А от з помідорами можна ще почекати. Звичайно, ранні посіви потім дадуть і ранній врожай. Якщо посіяти помідори нині, то вже на початку червня можна отримати перші томати не в теплиці, а просто на городі. Але проблема в тому, що ця розсада підростає доволі швидко, навесні хоче мерщій на город, бо починає з’являтись цвіт, а там можуть бути пізні приморозки. Тож, щоб не ризикувати, краще і посіяти, і висадити в ґрунт пізніше.

Та все одно навряд чи вдасться позбутись усіх ризиків — на городників вони чекають постійно. Навіть якщо насіння проросте, розсада не захворіє, рослини не замерзнуть навесні й не висохнуть влітку, якщо їх не з’їдять комахи, не підриє кріт, не поб’є град, не заглушать бур’яни, то... обов’язково буде чудовий врожай.

Хмельницька область.

Фото автора.