Викладач предмета «Захист України», учасник АТО Григорій Маляренко з вихованцями гуртка «Патріот».
Фото Володимира ЛАЗАРЄВА.
За підсумками 2020 року колектив Терешківського ліцею, який віднедавна став опорним навчальним закладом однойменної громади, що під Полтавою, виборов перше місце в обласному конкурсі на кращу матеріальну базу військово-патріотичного та фізичного виховання. Таке змагання серед осередків освіти регіону запроваджено на виконання відповідної обласної програми, покликаної «підтягти» військово-патріотичний і фізичний гарт учнівської молоді на якісно вищий рівень. Тож і нагороди в ньому зовсім не символічні. Скажімо, за перше місце заклад отримує 150 тисяч гривень, які належить використати на поповнення й оновлення тієї самої матеріальної бази для виховання патріотів України. У ліцеї не приховують: досягти такого успіху педагогам і учням допомогли земляки, котрі свій патріотизм підтвердили, як то кажуть, не на словах, а на ділі. Зокрема й на полі бою...
Після фронтових буднів — у бій із формалізмом і відбувайлівкою
Адже шлях до визнання на обласному рівні тут почали торувати понад п’ять років тому. Саме тоді, у 2015-му, стали повертатися з фронту ті, кому випало протистояти збройній навалі терористів і загарбників на Донбасі в перші, найкривавіші й найважчі місяці тієї неоголошеної війни. Там вони на власні очі бачили не лише героїзм і жертовність наших бійців, а й наслідки непідготовленості до реальних бойових дій на всіх рівнях... Тож з особливою гостротою сприймали формалізм у військово-патріотичному вихованні, притаманний більшості загальноосвітніх навчальних закладів.
Згадаймо: викладання навіть «найріднішого» для такого гарту предмета, який тоді мав назву «Захист Вітчизни» (мабуть, якоїсь абстрактної, не відірваної від пуповини «Отєчєства»), нагадувало звичайнісіньку відбувайлівку. Саме на нього в школах хронічно не вистачало повних учительських ставок. Тому навчати учнів, по суті, азів військової справи «на доважок» доручали педагогам, які армійські будні бачили хіба що по телевізору. Зрештою, й учорашнім армійцям головні атрибути ратної справи доводилося показувати, як то кажуть, на пальцях. Бо, скажімо, в абсолютну більшість шкіл області навчальну зброю не могли завезти через відсутність там належно обладнаних кімнат для її зберігання...
Та демонструвати засоби ураження ворога можна, звичайно, й на картинках чи дерев’яних макетах, як це робилося раніше. А воювати й перемогти на пальцях озброєного до зубів агресора точно не вдасться. Цю істину, як ніхто інший, засвоїли учасники АТО/ООС, котрі поверталися до своїх домівок. Чимало з них мали не тільки нагороди, а й сили, бажання та, найголовніше, безцінний досвід, який міг по-справжньому «оживити» військово-патріотичне виховання юних земляків. При цьому самих лише запрошень ветеранів-фронтовиків на святкові урочистості в іпостасі «весільних генералів» було, м’яко кажучи, недостатньо. Адже такі заходи нерідко сприймались учнями й педагогами тільки як продовження формальностей...
Чи треба приходити до учнів і педагогів «весільним генералам»?
У Терешках і довколишніх селах про новий формат спілкування нинішніх захисників нашої держави з молоддю, як то кажуть, на повен голос заговорили учасники АТО Віталій Турпітько та Григорій Маляренко. Перший із них — фаховий медик. Свого часу працював лікарем екстреної медичної допомоги в Полтаві, завідував сільською амбулаторією загальної практики сімейної медицини. А з 25 серпня по 14 грудня 2014 року в зоні бойових дій на Донбасі організовував роботу медпункту третього батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Після повернення додому продовжував роботу в амбулаторії та водночас очолював спілку «Координаційна рада громадських організацій учасників АТО». На місцевих виборах у жовтні минулого року земляки обрали Віталія Турпітька головою Терешківської громади.
Майор Григорій Маляренко брав участь у бойових діях на Донбасі як командир взводу батальйону «Полтава». Потому в Терешківській школі (статус ліцею цей заклад отримав у 2019 році) почав викладати предмет «Захист Вітчизни», який згодом таки отримав назву «Захист України». Водночас очолив засновану на її базі громадську організацію «Клуб військово-патріотичного виховання «Патріот». Сьогодні він, окрім згаданої викладацької діяльності в ліцеї, веде заняття гуртка «Патріот», який діє при комунальному закладі «Центр дитячої та юнацької творчості» Терешківської сільради, та матеріальною базою також «прив’язаний» до опорного навчального закладу громади. На переконання цих небайдужих чоловіків, учорашні воїни — захисники України повинні приходити в навчальні заклади не гостями — партнерами, помічниками педагогів у військово-патріотичному вихованні дітей. А для останніх бути не «весільними генералами» — старшими друзями, товаришами. Таку позицію повністю підтримали й бойові побратими з двох ветеранських організацій і директорка Терешківського ліцею Катерина Пилипенко та її колеги. Тож за цю п’ятирічку всім разом за істотної підтримки районної влади, сприяння обласного та районного військових комісаріатів вдалося домогтися виняткових результатів.
Арсеналу сільського ліцею позаздрять і в столиці
Адже тепер у ліцеї є не лише обладнана всім необхідним зброярня з дворівневою пожежною та охоронною сигналізацією, завдяки якій у 2019 році заклад фактично першим в області отримав навчальну зброю, зокрема автомати Калашникова. Тут діє й активно використовується для занять із профільного предмета, гурткової роботи та проведення патріотичних заходів капітально відремонтований спеціалізований клас допризовної підготовки учнівської молоді. Він став своєрідною штаб-квартирою клубу й гуртка «Патріот». Її сучасному облаштуванню й наповненню можуть позаздрити навіть у школах обласного центру та столиці. Передовсім впадає в око розмаїття «арсеналу» зі зразками навчальної зброї та військового спорядження, засобів медичної допомоги тощо.
Увиразненню процесу опанування знань і навичок сприяють унаочнення, ілюстративні матеріали. Така потужна матчастина робить заняття на уроках і в гуртку предметними й цікавими. Надто з огляду на те, що вони виходять далеко за межі згаданого, так би мовити, «штабного» класу. Його своєрідним продовженням у ліцеї стали стрілецький тир, стадіон, спортивно-тренажерна зала, смуга перешкод... Тож засвоєння знань азів ратної справи неодмінно поєднується з набуттям і вдосконаленням практичних навичок, фізичним гартом. А це по-справжньому захоплює ліцеїстів. Та, певно, найбільше чекають вони літніх табірних зборів, які почали влаштовувати з 2015 року. Відтоді такі польові дійства набували дедалі більших масштабів і популярності, заохочували до участі представників інших навчальних закладів району.
Минулоріч через карантинні обмеження літнє таборування довелося скасувати. Та ті, що відбувались попередніми роками, всі учасники згаданих польових вишколів і досі згадують із захопленням. Ще б пак! Адже учні щоразу не лише майже тиждень жили в наметах на березі річки Коломак за військовими статутами та тренувалися, відпрацьовували основи тактики дій в обороні й наступі, стрілецької підготовки, рукопашного бою тощо, брали участь у спортивних змаганнях, удосконалювали туристські та інші навички. Завдяки сприянню працівників облвійськкомату та командування розташованих неподалік військових частин гуртківці познайомилися навіть зі справжньою бойовою технікою.
Під час польового вишколу на підмогу викликали... військовий вертоліт
Тож, скажімо, бронетранспортери, бойові розвідувальні дозорні машини та зенітні установки для них сьогодні вже не «кіношна» екзотика — те, що мали змогу оглянути і, як то кажуть, помацати власними руками. А на останньому таборуванні до учасників вишколу прилетів навіть справжній військовий вертоліт. У його «гніздечку» для бійців та екіпажу гуртківці також побували. Не менше захопили їх і показові виступи воїнів-десантників, стрибки з парашутом. Та, зрештою, вони й самі демонструють уже неабияку вправність і майстерність, виборюючи призові місця на військово-патріотичних, туристичних і спортивних змаганнях різного рівня. Нещодавно, скажімо, в районному суперництві на влучність стрільби з пневматичної гвинтівки перемогли ровесників із інших навчальних закладів, як то кажуть, за явною перевагою...
Зрештою, терешківські гуртківці вже мають змогу вчитися влучати в ціль не лише з пневматики. Для них за кошти районного бюджету закупили навчальну лазерну зброю з відповідною амуніцією, що використовується в популярній грі лазертаг. Із таким арсеналом навчальний бій, у якому фіксуються влучання в умовного противника, набуває особливої гостроти і, власне, максимально наближає учасників гри до реалій збройного протистояння з ворогом. Поповнювати матеріальну базу військово-патріотичного гарту за умов сьогоднішньої матеріальної скрути, звісно, нелегко. У цьому земляки — учасники АТО/ООС, активісти ветеранських організацій допомагають, як то кажуть, словом і ділом.
Скажімо, деяке спорядження, обмундирування разом із фронтовими «сувенірами» у вигляді залишків відпрацьованих боєприпасів, прапорів з автографами побратимів, іншими реліквіями вони дарували клубу «Патріот» із власних запасів. Нещодавно під час відвідин ліцею начальник відділу в області Міністерства у справах ветеранів Олександр Товпига передав керівникові гуртка речі, з якими сам пройшов фронтовими дорогами Донбасу в 2014—2016 роках. Водночас не менше допомагає авторитетна думка ветеранів — захисників України й у спілкуванні з посадовцями та чиновниками, коли зміцнення тієї самої матеріальної бази для виховання юних патріотів треба не загубити серед інших фінансових пріоритетів.
Зброя та техніка й уміння їх застосовувати сьогодні потрібні не для забави
При цьому вчорашні воїни — захисники нашої держави добре усвідомлюють, що патріотів рідної землі змалку гартує, образно кажучи, не лише метал. Керівник гуртка та клубу «Патріот» Григорій Маляренко переконаний: показати підлітку, юнакові чи дівчині зброю, військове спорядження й навчити їх користуватися ними — то лише півсправи. Не менш важливо підвести ліцеїстів до усвідомлення того, що все те потрібне їм не для забави, а для захисту власного дому, найрідніших людей, народу й своєї держави. Тож невід’ємною складовою гурткової роботи були і залишаються вивчення історії нашого війська від давнини до сьогодення, розповіді про фронтові будні та про подвиги тих, хто віддав життя за Україну, зустрічі з учасниками АТО/ООС. Оскільки з останніми тут завжди налаштовані, як то кажуть, на одній хвилі, то й спілкування між дітьми й дорослими виходить відвертим, щирим, неформальним.
Гурток «Патріот» у Терешківській громаді приваблює й наймолодших учнів. Та до занять у ньому з урахуванням вікових особливостей і фізичних навантажень залучають хлопців і дівчат (звісно, тільки за їхнього особистого бажання) з одинадцятирічного віку. Донедавна гуртківців, за словами Григорія Маляренка, налічувалося понад сімдесят. А з розширенням громади, яке відбулося наприкінці минулого року, очікують на поповнення, що дасть змогу «переступити» чисельність такої собі козацької сотні. Тим паче, що голова Терешківської сільради Віталій Турпітько та його однодумці й побратими вже запланували поширити цей досвід і в інших навчальних закладах громади. Зокрема, такий осередок військово-патріотичного виховання почне діяти й на базі Головачанської школи.
Хочуть зробити також наступні кроки для зміцнення матеріальної бази такого гарту. Зокрема, дооблаштувати смугу перешкод на території ліцею. Вчорашні захисники України мріють і про те, щоб «патронований» ними гурток «Патріот» в опорному навчальному закладі громади мав свій транспортний засіб для виїзду на польові вишколи, змагання тощо. А коли за справу беруться такі небайдужі й ініціативні люди, їхні спільні мрії неодмінно здійснюються.
Полтавська область.
Під час літнього таборування гуртківці знайомилися зі зброєю та технікою не на пальцях.
Фото Олега ЖУРАВЛЬОВА.
