Пані Ольга пояснила, що впродовж декількох років вона стикається з тим, що їй неправомірно відмовляють у безкоштовному проїзді як особі з інвалідністю ІІ групи у пасажирському міському транспорті, зокрема в автобусах. 
Так, у жовтні 2017 року вона мала намір скористатися послугами з перевезення у міському маршруті № 1 на зупинці «Залізничний вокзал» у м. Костянтинівка Донецької області для проїзду містом. Пред`явила для цього своє посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи. Проте, водій автобуса їй у безкоштовному проїзді відмовив та вигнав її з автобусу у грубій формі. Така ж ситуація на цьому маршруті повторилася у грудні 2018 року.

У січні 2019 року пані Ольга мала намір скористатися послугами з перевезення автобусом іншого перевізника на зупинці «Центральний ринок» у м. Костянтинівка Донецької області для проїзду містом. Пред`явила для цього своє посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи. Проте, водій автобусу теж відмовив їй у безкоштовному проїзді.

Пані Ольга занотувала державні номери автобусів та звернулась із цього приводу до Костянтинівської міської ради, але, окрім проведення роз’яснювальної бесіди із водіями автобусів щодо недопущення порушень законодавства в частині проїзду пільгової категорії пасажирів та застосування до них адміністративних заходів, іншого результату не досягла. Не дочекавшись дієвої підтримки, жінка вирішила звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. Адже, на її думку, внаслідок неправомірної відмови у пільговому перевезенні, їй була спричинена в тому числі й моральна шкода, яка полягала в тому, що вона була вимушена шукати додаткові способи пересування до необхідного місця в холодну пору року. Також їй була нанесена особиста образа, принижені її честь і гідність перед іншими пасажирами.

Із відповіді Костянтинівської міської ради вбачалось, що автобуси, водії яких неодноразово відмовляли пані Ользі у безкоштовному проїзді, належать ФОП «І» та ТОВ «Пасажирська компанія Донбас» (засновником та директором є також громадянин «І»).

У травні 2019 року пані Ольга звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ФОП «І» та ТОВ «ПКД» про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 тисяч гривень із кожного. Також жінка просила у позові визнати неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів їй як особі з інвалідністю ІІ групи з боку водіїв, що працюють у ФОП «І» та ТОВ «Пасажирська компанія Донбас».

Але у жовтні 2019 року вона зрозуміла, що не має спеціальних знань та навичок для самопредставництва в судовому процесі й потребує професійної правової допомоги, в зв’язку з чим і звернулась за безоплатною вторинною правовою допомогою до системи БПД.

Представництво інтересів пані Ольги було доручено адвокату системи безоплатної правової допомоги Коваленку Віктору Вікторовичу. Він ознайомився з матеріалами по справі та підготував процесуальний документ щодо уточнення позовних вимог, а також представив інтереси клієнта в суді, обґрунтувавши позовні вимоги достатніми та допустимими доказами.

21 січня 2021 року ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги пані Ольги були задоволені частково. Суд зокрема:

визнав неправомірною відмову, що мала місце 03.10.2017 року, в наданні послуг із перевезення пасажирів пані Ользі, як особі з інвалідністю ІІ групи з боку водія, працюючого у ФОП «І»;

стягнув з Фізичної особи – підприємця «І» на користь пані Ольги в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 коп., а також витрати за проведення технічної експертизи документів у розмірі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) гривень 68 коп;

визнав неправомірною відмову, що мала місце 09.01.2019 року, в наданні послуг із перевезення пасажирів пані Ользі як особі з інвалідністю ІІ групи з боку водія, працюючого у ТОВ «Пасажирська компанія Донбас»;

стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська компанія Донбас» на користь пані Ольги в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп.

Цивільна справа № 233/3049/19 (провадження № 2/233/17/2021).

Коментар: право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) осіб з інвалідністю I та II групи регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII, Законом України «Про транспорт» від 1 липня 2004 року N 1955-IV, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III, Законом України «Про місцеве самоврядування в України» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Так, відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особи з інвалідністю I та II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт». Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. Порядок транспортного обслуговування осіб з інвалідністю на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.

Законом України «Про транспорт» статтею 12 встановлено, що підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Стаття 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту. А стаття 37 цього Закону встановлює, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

 Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, – з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Згідно із ст.ст.. 7 та 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування – на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Крім того, згідно з підпунктами 10-12 пункту а частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», виконавчий комітет наділений владними повноваженнями щодо регулювання сфери організації міського транспорту.

Публікується за інформацією Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.