Старовинні медогонки.

У середньовічні часи саме пасічник був суддею, який встановлював, чи жінка, бува, не відьма…

Пасічництво — тема, здається, добре вивчена та розкручена. Здивувати чимось споживачів украй складно. Продукти бджільництва доступні на ярмарках і в крамницях. На популярних туристичних маршрутах Івано-Франківщини чи не на кожному метрі — ятки з медом та всім, що можуть дати бджоли.

На хобі коштів не шкода

Однак і в тому розмаїтті є дуже вагомі новинки. В цьому можна переконатися під час відвідин музею «Українські медовари». Базується підприємство в місті Дрогобичі, на Львівщині, однак активно співпрацює з івано-франківськими пасічниками і займається вивченням історії та всього, що пов’язане з бджільництвом у регіоні та всій країні.

У музеї привертає увагу розмаїття експонатів. Та насамперед сертифікати й ліцензії на продукцію «Українських медоварів» — винайдених на виробництві апіфітобальзамів. А ще медалі, дипломи, нагороди з різноманітних виставок, навіть міжнародних. А то вже визнання, бо не так просто пробитися на світові ринки!

Директор підприємства — бджоляр із 35-річним стажем Роман Войтків (на знімку). Ще за Союзу добився права фасувати й реалізувати мед власного виробництва. Має пасіку в передмісті Дрогобича, в урочищі Бджілка. Каже, що особиста популярність його не цікавить. На хобі не жалкує грошей. І тому через Гільдію медоварів запатентував два ексклюзивні продукти — «Медак» і «Медівка», які цілком можуть стати національними брендами.

Про старовинний ритуал зважування Роман Войтків активно вивчає пасічництво. В музеї зібрано зразки вуликів з усього світу. Скельні, до яких добиралися за допомогою жердин, у дуплах — із лісистої місцевості. До слова, бортництво на Прикарпатті було поширене. Є тут сучасні плетені вулики-сапетки, які на зиму заносять у стебник-зимівник. Чільне місце посідає розбірний рамковий вулик Прокоповича, в якому можна вибирати мед і віск без шкоди для бджіл.

На стінах установи — портрети відомих учених у галузі бджільництва, тематичні твори мистецтва, репродукції картин знаменитих художників. А ще різноманітний реманент: бочки та інші ємності, медогонки, старовинне лабораторне обладнання.

Зібрано колекцію пасічницьких ваг, які були неодмінним атрибутом кожного бджоляра. Відтворили процес медоваріння з давніх гравюр. Звісно, в експозиції — медові напої в асортименті.

«А ви задумувалися, чому перший місяць після одруження в багатьох країнах називають медовим? Бо молодому подружжю тоді згодовували цей продукт та створені з нього напої, щоб було здорове потомство», — не вгамовується розповідати Роман Войтків.

Пасічники завжди були авторитетними членами громади. За відсутності священика чи вчителя на хуторі їм віддавали роль судді, поводиря. Як не було кому — бджоляр вінчав молодят, хрестив малечу та провадив поховання. До нього йшли по мед при хворобах, по гроші та по свічки в час біди. Ці поважні газди при свідченні на суді звільнялися від обов’язку ставити руку на Євангеліє: вважалося, що такі люди не можуть брехати, бо бджоли ведуться лише в чесних.

Співрозмовник каже, що за середньовіччя саме пасічник був суддею, який допомагав встановлювати статус відьми чи знімати його. Про такий старовинний ритуал переповідають і прикарпатські легенди. На стіні музею є картина: пасічник рятує красуню від розправи, вказуючи її реальну вагу. Бо вважалося, що відьмами можуть бути лише жінки без ваги, щоб легко літати на ступі та мітлі. Таку ж атракцію зі зважуванням тут запровадили і для туристів — із врученням відповідних дипломів.

Особливо той процес подобається незакомплексованим жінкам.

Туристична принада

Підприємство «Українські медовари» об’єднує найактивніших членів Гільдії медоварів, зокрема з Івано-Франківщини. На запрошення клубу «Виноградарі Прикарпаття» Роман Войтків презентував продукцію підприємства в Івано-Франківську.

Таку можливість надав власник Винного дому Wine story Тарас Дрібнюк, який пропагує напої місцевих виноробів. Тут можна дізнатися про тонкощі виготовлення і традиції. Бо споживачі вибагливі: прагнуть відчути місцеві смаки. Таке партнерство, безумовно, додасть туристичної цікавинки Івано-Франківську.

Після відкриття дегустаційних залів у Дрогобичі, Луцьку, Львові, Тернополі «Українські медовари» мають честь представляти власну продукцію на Івано-Франківщині. Підприємців запросив готельний комплекс «Пацьорка» із села Татарова Ворохтянської територіальної громади.  

«Прагнемо повсюди створити такі центри, запрошуємо охочих до співпраці. Наші апіфітобальзами настільки складні: майже 400 мікроелементів плюс трави, що підробити, як і запам’ятати склад, неможливо. З цих міркувань і фальсифікаторів не боїмося», — наголошує Роман Войтків.

Якщо робити — то найкраще

На підприємстві розробили рецептуру, обстояли право на виготовлення медової продукції, проводять експертизу, оснастили сучасну лабораторію, мають виробничі потужності.
Велика заслуга в новій справі Василя Соломки, почесного пасічника, одного зі старійшин цеху вітчизняних бджолярів та медоварів, віце-президента Спілки пасічників Володимира Дмитрука та його команди з Волині, київського професора Петра Карпенка, доктора сільськогосподарських наук Олександра Литовченка, автора книг із медоваріння Миколи Горніча.

Коли збирали експонати для музею медоварів, дізналися, що відомий автор ковбаси «Дрогобицька» Олекса Захаряк був ще й пасічником. Родичі передали обладнання майстра до новоствореного музею цієї ковбаси, що поруч із ТОВ «Українські медовари». Туристи заодно мають тут ще одну атракцію — дегустацію відомих м’ясних виробів. Дрогобич здавна славився солеварінням та особливою ковбасою. Тепер ще й став центром медоваріння.

Івано-Франківська область.

Фото автора.