Професор Олена Коломієць (у центрі), яка першою в Україні захистила дисертацію про творчість Докії Гуменної.
Якщо уявити українську літературу ХХ століття однією книгою, то чистих сторінок там буде значно більше, ніж написаних. Надто багато письменників втрачено через Великий терор, Голодомор, війни; надто багато зламалося під натиском радянської системи. Тому надзвичайно важливо берегти й вивчати творчість кожного вцілілого.
Днями клуб «Слово жінки» організував вечір, присвячений творам та особистості Докії Гуменної — української письменниці, яка під час Другої світової війни була змушена виїхати з СРСР в еміграцію. Проте в США вона продовжила почату в Україні справу — бути хронікером своєї епохи, закарбувати в творах Україну 1920-х, 1930-х, 1940-х років. Саме ту Україну, відвертого опису якої так сильно бракує. Причому в Докії Гуменної це не просто нудна хроніка, а яскравий калейдоскоп образів, місць, вражень.
Очільниця клубу «Слово жінки» Анна Земко нагадала, що вони не вперше популяризують творчість Докії Гуменної — вже відбулися «Докіїні читання» у Жашкові, місті, де народилася письменниця, планується ще один вечір у музеї літератури в Києві.
Проте складно доносити ім’я письменниці до широкого загалу, коли її книги можна знайти хіба в букіністичних магазинах. Твори Докії Гуменної великим накладом досі не видані.
Немає і вулиць, названих її ім’ям, хоч такі ініціативи з’являлися вже не раз і в Києві, і в Жашкові. Поки що ж справді талановита письменниця Докія Гуменна залишається доступною для вузького кола поціновувачів, яке, будемо сподіватися, з часом розширюватиметься.
Фото автора.
