Вертоліт, заклавши віраж, почав знижуватися, і в ілюмінаторі постав шматок землі, що нагадує обрисами черепаху. Це — Зміїний, єдиний в Україні острів у Чорному морі.

У світі є три острови Зміїні, але з них тільки український здивує відносною безпекою. Болгарський густо покритий кактусами, він практично непрохідний, а бразильський острів кишить отруйними зміями. На нашому — немає змій. Зовсім. Вужі, яких приносить із Дунаю, тут не приживаються. Під ногами хрумтить дрібний гранітний щебінь. Жодного дерева, жодного куща, жодної зеленої цятки.

Зміїний розташований у північно-західній частині Чорного моря, за 30 кілометрів від нульового кілометра Дунай і за 52 кілометри від найближчого міста — Вилкове. Геологічний вік острова — 10 мільйонів років.

Постійного населення тут немає. Прикордонний пост, метеостанція, маяк, науково-дослідна станція «Острів Зміїний» — час від часу змінюється обслуговуючий персонал, який працює вахтовим методом. Острів має і географічну назву — селище Біле. Дістатися цього 20-гектарного клаптика землі можна або катером, що доправляє продукти й питну воду, або вертольотом.

Ним володіли різні імперії і держави — Стародавня Греція, Римська імперія, Візантія, Туреччина, Румунія, Росія. З 23 травня 1948 року острів увійшов до складу СРСР, а після його розпаду став  територією України.

На 20 квадратних кілометрах острова немає, на думку вчених, жодного сантиметра, який не приховував би прадавньої таємниці — їх тут так багато, що здається, начебто ви на машині часу.

У 2011 році на 35-метровій глибині в Чорному морі, неподалік острова, було виявлено давньогрецький амфоровоз віком понад 2500 років, котрого не торкався час. Знахідку визнано найбільшим археологічним відкриттям останніх років. Це торговельне судно (приблизна довжина — 27 м), наповнене глиняним посудом у великій кількості (скіфоси, чаші й кубки для напоїв, а також безцінна чорнолакова кераміка). Цілком можливо, що в такому щільному скупченні вантажу можуть бути й вироби з дорогоцінних металів.

«Ахіллесова п’ята» території

Краєзнавець Валерій Чебаненко ось уже тридцять років вивчає історію острова. І знає про нього практично все. Від нього мені довелося почути дивовижні історії Зміїного, який у різні епохи мав різні назви.

Перша з них — Левка (з давньогрецького — Біла Скеля).

Греки вірили, що на острові похований герой Троянської війни Ахілл, тому зустрічається назва — місто Ахілла. Час від часу море виносить на берег шматочки грецької кераміки, а на дні підводні археологи знаходять давньогрецькі амфори. У шостому столітті до нашої ери на острові був побудований храм на честь Ахілла. Згідно з античними джерелами, тут був свій оракул. Святилищу приписувалися певні лікувальні властивості. Воно функціонувало в сезонному режимі — в осінньо-зимовий період навігації робота припинялася. У храмі, за свідченнями очевидців, височіла 20-метрова скульптура Ахілла в бойових обладунках, і, як розповідає легенда, тут був замурований золотий щит Ахілла вагою 15 кілограмів. Археологи донині розшукують його…

Із храмом Ахілла пов’язана також історія про те, як амазонки намагалися зруйнувати святилище. Згідно з легендою, давньогрецькі моряки й кораблебудівники потрапили в полон до войовничого племені амазонок. Вони розповіли хоробрим дівам-воїнам, що в Чорному морі є місто Левка, де розташований багато прикрашений храм Ахілла з вівтарем із чистого золота. Амазонки вирішили вчинити піратський наліт на острів. Чому їх так зацікавив цей клаптик землі? По-перше, вони люто ненавиділи Ахілла, який убив у бої їхню проводирку Пентесеолію. По-друге, спокушали багатства храму. Експедиція на острів складалася з 50 кораблів. На них були коні. Приставши до берега, амазонки наказали рабам вирубати дерева навколо храму. Потім войовниці на конях намагалися проникнути в святилище. Але грізно глянув на вершниць Ахіллес, і від цього погляду збожеволіли коні. Вони встали дибки, скинули на землю войовниць і почали топтати їх копитами. Десант амазонок був знищений, а Ахілл повернувся на постамент.

Ось така легенда. Але кораблі з бажаючими вклонитися Ахіллу прибували ще кілька сторіч, не боячись кари й гніву Ахілла. Однак дерева на острові відтоді уже не ростуть.

Чому тут немає гадюк?

За часів турецького панування острів називався Фідонісі (у перекладі з турецької — острів змій). Найдивніше, що на острові змій взагалі немає. Вони просто тут не виживуть — немає їжі, дрібних хижаків.

А ось у Бразилії на острові Кеймада-Гранді (Зміїному) плазуни «правлять бал». Його площа 43 га, 200 метрів над рівнем моря. Він вкритий пишною рослинністю і ненаселений. Немає жодного готелю і ресторану, тільки самотній маяк на березі. Бразильці називають його «островом смерті». На Кеймада-Гранді мешкає одна із найотрутніших змій планети — острівний ботропс, або списоголова змія, із сімейства гадюкових. Територія Кеймада-Гранді буквально кишить плазунами.

Списоголові змії водяться тільки на цьому бразильському острові. Влада Бразилії оголосили його природним заповідником і запровадила офіційну заборону на відвідування. Але й без цього ніхто не наважується заради нових вражень ризикнути життям. Мандрівників тільки підвозять до берега, але на сам острів вони не висаджуються. Раз на рік сюди прибувають військові, які обслуговують маяк.
Українському острову назву дав міф, згідно з яким Ахілл у сутичках з ворогами міг перетворюватися на вогнедишного літаючого Змія з величезними крилами.

Не збуваються очікування туристів, які дістаються острова, щоби побачити полчища змій, які гріються на сонечку.

А чим же він зацікавить туристів? Головною пам’яткою є 40-метровий маяк восьмикутної форми зі скляним ліхтарем угорі, який будували з 1843-го по 1856 рік — з каміння того самого храму Ахіллеса, за проектом англійського архітектора Чарльза Акройда. Традиційно обслуговуючий персонал маяка комплектувався з п’яти—восьми осіб. Сьогодні для живлення маяка тут встановлено сонячну електростанцію.

Загибель міноносця 1917-й рік. Перша світова. Тривають бойові дії і на Чорному морі. Особливо активним тут був німецький легкий крейсер «Бреслау». Завдяки високим швидкісним якостям невловимий крейсер раптово з’являвся, завдавав блискавичного удару й знову зникав за обрієм. Один із таких нальотів став передісторією останнього бойового походу ескадреного міноносця «Лейтенант Зацаренный».

У ніч на 12 червня (за старим стилем) «Бреслау» виставив напроти устя Дунаю 70 мін на декількох банках. О 2.45 крейсер підійшов до острова Фідонісі (Зміїного), де був спостережний пост із російсько-румунським гарнізоном з 30 осіб (15 артилеристів, 11 російських і 4 румунські матроси).

О 3.05 з дистанції лише в 4 кабельтові (732 м) корабельні гармати відкрили вогонь по острову. Уже другим залпом накрило маяк. А після 30 залпів головного калібру на Фідонісі не залишилося жодної цілої будівлі. Висаджений десант захопив 11 полонених і стрілецьку зброю та підірвав дві 76-мм гармати. Решта військовослужбовців поста відійшли в скелі. Нічну канонаду почули в румунському місті Суліна (відстань майже 40 км) і вранці направили до острова есмінець. Він евакуював залишки гарнізону й передав на базу флоту повідомлення про наліт «Бреслау». А німецький крейсер, відходячи, виставив східніше острова ще 10 мін.

Командування флоту розпорядилося відновити на Фідонісі спостережний пост. Вранці 17 червня з одеського порту вийшов ескадрений міноносець «Лейтенант Зацаренный». На борту перебувала команда нового гарнізону острова, а також матеріали для відновлення маяка й радіостанції. У районі острова вже працювали тральщики, які очищали акваторію від німецьких мін. Але командир міноносця лейтенант Штильберг, ймовірно, вирішив підстрахуватися і підходив до Фідонісі не прямим курсом з Одеси з північного сходу, а заклав коло й зайшов з південного сходу. Підстрахування перетворилося на перестрахування. Адже відстань між мінами в загородженні була десь 100 м. Шанси пройти без наслідків в есмінця, ширина якого становила приблизно 8 м, були приблизно 9 до 1. Проте о 13.30 за 2,5 милі на південний схід від острова есмінець наразився на міну. Заряду в 114 кілограмів вибухової речовини виявилося достатньо для того, щоб переломити корпус у районі першої труби. Носова частина миттєво зникла у хвилях. Під час вибуху загинуло 37 осіб, у тому числі й командир корабля. А кормова частина залишалася на плаву ще майже годину й була відбуксована прибулими тральщиками ближче до острова. Затонула вона за 2,5 кабельтова від Фідонісі.

Справа про делімітацію

16 років тому між Україною і Румунією виник територіальний спір, в епіцентрі якого опинився острів Зміїний. 3 лютого 2005 року Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс вердикт за позовом Румунії до України про делімітацію морського кордону між цими країнами в Чорному морі. Згідно з рішенням суду Україна не має права на розширення виключної економічної зони в районі острова Зміїний.

Нагадаємо, в 2001 році за 40 км від острова було виявлено значні запаси нафти й газу.

«Завдяки географічній конфігурації острів Зміїний не має жодного впливу на можливе розширення виключної економічної зони України. Диспаритет у довжині прибережної лінії не має прямого математичного застосування», — оголосила рішення голова суду Розалін Хіггінс.

Справа про делімітацію континентального шельфу й виключні економічні зони Румунії та України перебувала в Гаазькому суді з вересня 2004 року. Каменем спотикання між сторонами став юридичний статус острова Зміїний, розташованого в

Одеській області, неподалік українсько-румунського кордону. Україна наполягала, що Зміїний є саме островом і, враховуючи довжину української частини узбережжя напроти спірних територій, пропонувала розділити території у співвідношенні три до одного. Румунія виступила в суді із заявою: Зміїний — «необжита скеля», що не припускає поділу територіальних вод.

Згідно з договором про добросусідство й співробітництво між Києвом та Бухарестом від 1997 року, острів Зміїний є територією України. Сьогодні на ньому проживають до 30 осіб (прикордонники, науковці, персонал маяка). Щоби довести, що

Зміїний — все-таки острів, а не «необжита скеля», Україна вжила низку кроків з освоєння місцевості — на острові почалося будівництво туристичних об’єктів, а з 2007-го ці будови отримали статус селища. В 2001 році за 40 км від острова було виявлено поклади вуглеводнів (майже 10 млн т нафти й 10 млрд кубометрів газу).

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).