Виконувач обов’язків начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук, начальник управління з питань цивільного захисту населення ОДА Олександр Блащук, начальник Любешівської експлуатаційної дільниці Віктор Крисько, начальник управління ДСНС України у Волинській області генерал-майор Володимир Грушовінчук, начальник Волинського гідрометеоцентру Ростислав Бондарчук (на знімку зліва направо) обговорюють ситуацію, що склалася на річці Прип’ять.


 Тихоплинна Турія розлилася аж до церкви села Бузаки.

Волинь недарма називають голубоокою. Але безліч повноводних річок інколи приносять не лише радість, а й великі неприємності. Особливо в часи водопілля, коли під водою можуть опинитися не лише сільгоспугіддя, а й господарські та житлові будівлі.

Верби над рікою красиво, але не завжди безпечно

Лютневі завірюхи мали б продовжитися розкішним весняним водопіллям. Опадів за місяць на півдні області випало більш як дві норми. Фахівці навіть показували знімки весняних розливів 2013 року, коли найстаріша частина Луцька нагадувала півострів. А заплаву Стиру навпроти парку імені Лесі Українки вода тоді залила по вінця. Пікантності ситуації додавала та обставина, що сучасні спритники встигли за ці роки звести на заплаві свої маєтки. Дехто уявляв їх вже затопленими по дах. Стир у Луцьку поки що не вийшов з берегів. Хоча ситуація у його верхів’ї, в районі села Щуровичі Львівської області, ускладнюється. Інтенсивно тане сніг, і рівень води в ріці піднімається.

Але Луцьк — це ще не вся Волинь. Характерною особливістю краю є те, що всі річки, окрім Прип’яті, течуть з півдня на північ. А сама Прип’ять приймає в межах області Вижівку, Турію, Стохід, а на Рівненщині — ще й Стир. Тож найбагатоводнішими є колишні райони — Ратнівський, Камінь-Каширський, Любешівський. Зібрана річками з усієї області вода стікає саме туди, наче у лійку. Тож, аби відстежити ситуацію, їдемо на Волинське Полісся. Серед учасників цієї експедиції виконувач обов’язків начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук, його заступник Михайло Тимощук, начальник управління ДСНС України у Волинській області генерал-майор Володимир Грушовінчук, начальник Волинського гідрометеоцентру Ростислав Бондарчук, начальник управління з питань цивільного захисту населення ОДА Олександр Блащук.

Перша зупинка в старовинному містечку Колки, що тепер входить до Луцького району. В попередні роки траплялося, що Стир тут розливався на кілометр. Цієї весни річка заледве вилилася на заплаву. Але і тут є проблеми. Старі верби біля моста попадали у воду і підпирають течію. Як наслідок, розташований тут водомірний пост не може зняти точні покази. А вони важливі, оскільки нижче за течією знаходиться Рівненська АЕС, реактори якої охолоджуються водою із Стиру.

Атомники повинні мати точну інформацію. За більшої води така обставина може серйозно вплинути на підтоплення сільгоспугідь, населених пунктів. Селищний голова Колок Олександр Палінкевич погоджується, що дерева з річки потрібно видалити. Домовилися, що зроблять це вже за теплої погоди, аби легше було працювати водолазам. Начальник обласного управління ДСНС генерал-майор Володимир Грушовінчук обіцяє допомогти і водолазами, надати плавзасоби та необхідну техніку.

Насосні просять підтримки

Своєрідною візитною карткою водників Волині є насосна станція Тоболівської осушувальної системи. Стоїть вона поруч з жвавою трасою Луцьк — Любешів — держкордон з Республікою Білорусь. Окрім видного місця, вона одна із найпотужніших. Лише один із чотирьох встановлених тут насосів може перекачати за годину майже п’ять тисяч кубометрів води. Відкачана з польдерної системи вода надходить каналом у Стохід. Зараз станція працює майже цілодобово, оскільки води в Тоболівській осушувальній системі нагромадилося багато. У попередні роки насоси намагалися вмикати лише в нічний час, коли діяли пільгові тарифи на електроенергію. Тепер цей економічний стимул відмінили. Можливо, і дарма. Куди дівати вироблену вночі електроенергію. Не гасити ж теплоелектростанції і зупиняти атомні реактори?

У колишньому райцентрі, а тепер столиці територіальної громади, Любешові Стохід хоч і вийшов на заплаву, але зробив це якось несміливо, ніби озираючись. А були роки, коли він розливався на кілометр і більше, а казка про дідуся Мазая і зайців, здавалася місцевою бувальщиною. Запобігти негативним наслідкам повеней допомогла споруджена у 2011 році гребля і насосна станція, яка відкачує воду з відвідного каналу в Стохід. Селищний голова Олег Кух з розумінням ставиться до проблем водогосподарників, від злагодженої роботи яких залежить ситуація на річках і меліоративних системах.

На насосній станції Коростинської осушувальної системи є свої проблеми. Насоси часом не встигають відкачувати воду, і вона заливає зал насосної станції. Тож є потреба збільшити її потужності, так само, як і на насосній станції Цирської осушувальної системи № 1. «Допомагають» водогосподарникам і бобри, які прорили у дамбі нори, і вода з річки Цир виходить на заплаву. Неподалік від насосної ми бачили затоплені людські городи. Але варто відзначити, що під водою тут переважно облогуючі землі. Можливо, тому й облогують, що господарювати на них ризиковано, врожай може піти під воду.

До речі, таких підтоплених земель станом на 6 березня в області майже 24 тисячі гектарів. Могли б зарадити справі і самі жителі населених пунктів, які потерпають від підтоплень. Зокрема, в селі Велика Глуша на багатьох городах біля хат стоїть вода. Її можна було б відвести рівчаками, які прориті вздовж вулиць. Так робили в селі ще в міжвоєнний період і, навіть, до Першої світової війни. Але для цього потрібно людей організувати, виставити відмітки, щоб вода могла стікати. З цим згідна і жителька Великої Глуші Людмила Терещук, біля обійстя якої ми зупинилися.

Ще одна зупинка у селі Видерта Камінь-Каширського району. Тут теж є насосна станція і водосховище, яке може накопичувати кілька мільйонів кубометрів води на час засух. Тут нас зустрічають голова районної ради Віктор Сус і Камінь-Каширський міський голова Віктор Пась. Розмовляємо про ефективність роботи меліоративних систем, взаємодію з експлуатаційним місцевим підрозділом водогосподарників на випадок виникнення надзвичайних ситуацій.

Вкладати кошти в меліорацію вигідно

У селищі Ратне таке спілкування з головою селищної ради Віталієм Біруком. Через селище протікає Прип’ять, а при в’їзді в нього — річка Вижівка. Обидві під час паводків можуть завдати багато неприємностей, що не раз вже й бувало. Зараз

Вижівка ще в берегах, але готова за інтенсивних опадів, що трапляються тут і весною, і влітку, залити водою все довкіл. До речі, як повідомили з Ратного, 6 березня Вижівка вже вийшла на заплаву.

Ми поцікавилися у фахівців, які взяли участь у цій поїздці, чому, попри щедрі лютневі снігопади, води в річках менше, ніж очікувалося, і що слід робити, аби зменшити негативний вплив повеней.

В. о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук:

— Упродовж шести останніх років у нас був маловодний період. Ґрунти мало промерзли, і значна частина води профільтрувалася у підземні водоносні горизонти. Тому, незважаючи на те що було досить багато снігу, високих підйомів води не відбулося.

Але заспокоюватися не можна. Після танення снігу земля насичена вологою, і коли підуть весняні дощі, може статися і другий пік повені. Тоді буде складніше: люди почнуть сіяти, виходити на поля. Страшного зараз немає нічого. Думаю, що протягом тижня рівні ще зростатимуть на всіх річках області і передусім на Прип’яті, Стоході, Вижівці. Тобто це той район, який у нас постійно потерпав від зимових і літніх паводків. Сьогодні, якщо і з’являтимуться проблеми у людей, то це підтоплення садиб, але не будівель. У певній мірі постраждають і посіви. Сьогодні підтоплено повеневими водами майже 24 тисячі гектарів сільгоспугідь. Але це переважно сінокоси і пасовища.

За результатами нашої поїздки ми побачили, що, незважаючи навіть на те, що значна частина внутрігосподарської меліоративної мережі знаходиться в незадовільному стані, ситуація цілком контрольована. Органи місцевої влади надають допомогу водогосподарським організаціям з власних матеріальних резервів. Думаю, що ця повінь пройде без якихось серйозних негативних наслідків.

Начальник Волинського гідрометеоцентру Ростислав Бондарчук:

— Інтенсивність повені залежить від метеорологічних умов. Сніг по області фактично зійшов. Більшість води увійшла в ґрунт, який був мало забезпечений вологою. На сьогодні ми відзначаємо не катастрофічне, але підняття води в Прип’яті в районі Річиці і Люб’язя з виходом на заплави, так само Стоходу в Любешові. Якщо говорити про опади, то в лютому найбільше опадів, у межах двох місячних норм, випало в Луцьку і Луцькому районі, в інших районах області в межах 150—180 відсотків. У січні було значно менше опадів, у грудні — в межах норми.

— Ростиславе Івановичу, яка зараз ситуація на Світязі? Багато людей занепокоєні тим, що найглибше в Україні озеро почало міліти.

— На Світязі снігу випало в два-два з половиною рази менше, ніж у Луцьку. І на сьогодні рівень Світязя в межах 124—126 сантиметрів. Тобто це трохи вище, ніж на цю пору в минулому році, але менше за позаминулий. А раніше у нас на Світязі спостерігався рівень 140—150 сантиметрів. Тобто ми не дотягуємо до цього показника і не дотягнемо, бо снігу практично вже немає. Лід на Світязі ще стоїть. Ситуація краща, ніж у 2020 році, рівень води в озері буде дещо вищим.

Начальник управління ДСНС України у Волинській області Володимир Грушовінчук:

— У цій ситуації потрібно чітко вловити момент, коли від пропуску повеневих вод слід перейти до їхнього нагромадження в меліоративних системах. На жаль, маємо приклади, коли в засушливі періоди пожежним машинам не було де набрати води. Важливим для нас є запобігання пожежам у екосистемах. На жаль, в останні роки через підпал сухої трави дедалі частіше трапляються загоряння торфу, лісів-самосівів, а подекуди і господарських будівель. Зокрема, в селі Бихів Любешівської територіальної громади вони виникають майже щороку. Торф’яники там глибокі, місцями їхній шар сягає дев’яти метрів. Гасити такі пожежі надзвичайно важко, затратно і небезпечно.

Начальник управління з питань цивільного захисту населення ОДА Олександр Блащук:

— В області нагромаджені необхідні резерви на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, і ми готові у будь-який час прийти на допомогу. Приємно, що у більшості територіальних громад області розуміють важливість цього питання і йдуть нам назустріч.

Виконувач обов’язків заступника начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Михайло Тимощук:

— У Ратнівському районі підтоплено 3 400 гектарів сільгоспугідь. Річки Прип’ять і Вижівка, яка впадає в неї, на території селища Ратне ще не вийшли на заплаву. За останні п’ять діб вода в Прип’яті піднялася на 20 сантиметрів, по Вижівці — на 25. Підйом поки що триває. Шлюзи на Прип’яті і Вижівці відкриті і працюють на скид води. Як тільки у верхів’ї підйом припиниться, і вода піде на спад, шлюзи піднімемо до відповідних відміток, за яких аграрії могли б працювати на полях і водночас акумулювати воду на літній пожежонебезпечний період. Маємо гіркий досвід останніх засушливих років. Раніше ми до цього не зовсім були готовими. Зараз ситуація — під контролем. Проблему браку ресурсів, пального намагаємося вирішувати за допомогою громад.

Як показала поїздка на північ області, весняне водопілля цього року значно менше, ніж очікувалося. Але навіть за цієї ситуації відкрилася низка проблем, які потрібно розв’язувати. Зокрема, це стан насосного господарства на польдерних системах. Насосів не вистачає, вони застарілих конструкцій, енергозатратні. Що буде, коли піде по-справжньому велика вода? Про це потрібно думати вже сьогодні.

Необхідно вкладати кошти і в ремонт та реконструкцію старих меліоративних мереж. Про ефективність цієї справи видно на прикладі Заболоттівської громади, яка колись чи не найбільше страждала від підтоплень. Після 2015-2016 років, коли було проведено капітальне очищення 120 кілометрів меліоративної мережі Заболоттівської осушувальної системи, ситуація значно покращилася. Минулорічний паводок підтопив Заболоття лише точково, але не так масштабно, як це траплялося раніше. Так само і на річці-магістральному каналі Хлинище, де протягом двох років почистили майже 15 кілометрів русла. Тепер поблизу села Підгір’я навіть під час цієї повені ситуація вже не настільки загрозлива, як була в попередні роки, коли під водою опинялися сотні гектарів моркви, зернових, картоплі. Тобто вкладені в меліорацію гроші дають швидку віддачу, а головне — роблять життя людей кращим і прогнозованішим. Про це не потрібно забувати.

Колки — Любешів — Камінь-Каширський — Ратне.
Волинська область.

Фото автора.