На знімку (зліва направо): члени ГО «ЄВА» Наталія Дячук, Наталія Мініна, Ольга Євтушина, Марія Кузьмич, Ольга Булейко, Леся Омельковець, Наталія Співак, Тетяна Веремчук, Ірина Абрамчук.
Назву громадської жіночої організації «ЄВА», що формується й стає на ноги у селі Тинне Сарненського району Рівненщини, ініціатор її створення, заступник директора місцевої школи Ольга Булейко розшифрувала так: «Єдність. Впевненість. Альтернатива». Опікуватиметься вона проблемами гендерної рівності, самореалізації жінки на селі, де для цього, за словами Ольги Булейко, майже немає умов. А також проблемами дітей — нашого майбутнього, їхнього виховання у сім’ях, допомоги у цьому... І для цього в організації є відповідні фахівці.
Кожна з жінок, яка долучилась до «ЄВИ», — унікальна, зі своєю історією. Так, Наталія Дячук — вчителька і хореограф, також веде гурток від станції юних туристів. Умілі руки Ольги Євтушиної пахнуть ваніллю, її тортики й чізкейки — справжні шедеври. Але найбільше її досягнення — виховання особливої дитини. Мріє про маленьку пекарню та затишну кав’ярню у селі. Наталія Співак головує в царині поезії. Тетяна Веремчук — тинненський соловейко, веде гурток вокалу в школі. Дуже нелегко їй доводиться в житті, адже сама піднімає двох діток.
Ірина Абрамчук — наймолодший сільський депутат сьомого, а тепер уже й восьмого скликання Немовицької сільради, куди входить і Тинне. Сповнена амбіцій та ідей. Наталія Мініна вчить дітей англійської мови. Ірина Шамалюх навчає особливих дітей. Директор Будинку культури Леся Омельковець гарно співає, керує колективом «Мереживо».
У «ЄВУ» ввійшли також новообрана староста села Зносичі Немовицької територіальної громади Галина Барановська, Наталія Мастерко, яка очолює майже чоловічий колектив Тинненського лісництва. У громадській організації є також бухгалтер Тетяна Романчук і лікар амбулаторії загальної практики — сімейної медицини села Тинне, сімейний лікар Валентина Колосок. Вона була на передовій, коли у Тинному — першому на Рівненщині — виявили інфікованих коронавірусом.
«Ми всі пишаємось нею, вдячні їй за те, що рятує людські життя. Ставимо собі за мету дати можливість кожній жінці розкритись. У кожної є своя історія, не завжди щаслива, й не кожна жінка захищена, особливо самотня. Ми за дух сестринства та підтримки в різних ситуаціях. Інколи треба людину просто вислухати. При цьому не шукати в словах прихований зміст. Можливо, є схожі жіночі громадські організації в інших областях, то ми були б раді, якби вони поділились із нами досвідом», — каже Ольга Булейко.
Фото Василя СОСЮКА.
