На знімку: міст без річки у Безводнівському лісі застерігає нас від недбалого ставлення до природи.
«Тур до Безводного буде ботанічний, етнографічний та ландшафтний, — написав у Фейсбуці його організатор, столичний геолог і підприємець Геннадій Сільченко. — Покажемо старі дуби, 200-літню козацьку криницю, кам’яний арочний міст.
Його особливість у тому, що він на суші. Річки немає, а міст стоїть».
Новий маршрут киянин відкрив для себе випадково. Разом зі своїми друзями — викладачкою Києво-Могилянської академії Катериною Деревською та завідувачем відділу Інституту географії НАН України Романом Спицею — досліджували камені, на покладах яких лежить Ямпільський район. У Безводнівському лісі їх вразив кам’яний міст: споруда на дві арки стояла... без води. Колись повноводна річка Коритна сховалася під землю. Сільченко припускає, що причиною такого явища могла стати активна розробка кар’єрів в окрузі.
Відповідно змінили назву села: у 1946 році тодішня влада перейменувала Феліціанівку на Безводне. Тим само стерли з історії прізвище польського пана Феліцціяна, у часи якого збудували згаданий міст.
Споруда майстерно вимощена з тесаного каменю, без цементу, за технологією кладки, що передалася від давньогрецьких майстрів.
Староста села Володимир Бойко, який показував гостям ліс, провів до старих дубів. Табличка біля одного з них свідчить, що велетню уже 530 років, інший не набагато молодший, йому півтисячоліття. Є тут панська і козацька криниці, останній уже 200 років. Цямриння видовбане з каменю, діаметром понад два метри, вагою не менш як дві тонни.
Гостей провели стежкою до первоцвітів, квіти вже тягнуться до весняного сонця, тішать око своєю красою. Наприкінці квітня у Безводнівському лісі з’являються перші гриби. Місцеві називають їх сморчі. Хто приїде на екскурсію, матиме можливість повернутися не з порожніми руками.
А тамтешні господині покажуть майстер-клас з випікання хліба у домашній печі.
Фото зі сторінки Геннадія Сільченка у Фейсбуці.
