У Луцьку Михайла Єрліна знали як одного із засновників міської організації ветеранів України і керівника ветеранського клубу «Неспокійні серця». Не було жодного заходу на Меморіалі «Вічної слави» в обласному центрі, в якому Михайло Тимофійович не брав би участі, а часто і виступав на них, віддаючи шану загиблим за визволення Волині воїнам. Попри поважний вік він мав феноменальну пам’ять, міг розповісти довжелезний вірш, не забував про події далекого вже 1944 року, коли разом зі зброєю тримав у руках сумку листоноші. Як згадував ветеран, йому часто під кулями і вибухами мін та снарядів доводилося пробиратися в окопи до своїх товаришів, несучи їм довгоочікувані вісточки з рідного дому. Поспішав, бо знав, затримка може коштувати дорого: ті, кому адресувалися листи, могли будь-якої миті загинути.

Михайло Тимофійович відзначений багатьма державними нагородами.

Перестало битися серце мужньої, талановитої людини, патріота України. Хай пам’ять про нього назавжди залишиться в наших душах.

Волинська область.