На знімку: Андрій Садовий.
Міський голова Львова і лідер «Самопомочі» Андрій Садовий, який ще вчора мав президентські амбіції, нині опинився у незручному становищі. Його партія після виборів у Львівській міськраді — у меншості. Більшість голосів для прийняття рішень має його головний конкурент на виборах — фракція «Європейська солідарність», яка створила коаліцію і контролює міську раду. Жодного голосування у сесійній залі не можна провести без її згоди. А відповідати за міське господарство доведеться все-таки йому — Андрію Садовому. Як нині живеться місту, очільник якого не має реальної влади, хоч за нього проголосувала більшість виборців?
Між двох вогнів
Міський голова Львова Андрій Садовий вчетверте перемагає на виборах. Його вважають блискучим політтехнологом, хорошим дипломатом і досвідченим керівником, який умудряється вистояти між двох вогнів. З одного боку, на нього наступають політичні опоненти з «Європейської солідарності», з лідером якої на Львівщині Олегом Синюткою вони боролися за крісло міського голови. Боротьба була напруженою і жорсткою. Розчаровані останніми подіями в країні виборці вирішили нічого не міняти. Лише би не гірше. Андрій Садовий вистояв, але партія «Самопоміч» розсипалася і програла. У поразці свого дітища Андрій Іванович нині звинувачує олігархів, у руках яких кнопка від телевізора і вагомий вплив на формування громадської думки.
Експертне політичне середовище трохи іншої думки. Лідеру «Самопомочі» забракло рішучості й сміливості. Досі не можуть забути, як з його ініціативи у Львові в 2014-му запустили акцію «Львов говорит по-русски». За вікном війна, добровольці з Майдану йдуть на фронт, а Андрій Садовий сподівається на умиротворення ворога і розмовляє російською.
Ще один крок назад міський голова зробив, коли йому, очільнику Львова, який динамічно розвивався, запропонували посаду Прем’єр-міністра. Аргументи були вагомі: «Самопоміч» мала фракцію в парламенті, а місто — авторитет в України, запроваджувало цікаві інновації, нарощувало розвиток ІТ-галузі та розширювало розвиток туризму. Львів — потужній науковий і виробничий центр Західної України, тут часто з’являлися ініціативи, що набували поширення по всій країні. Зрештою, як стверджують соціологи, львівські ідеї через тиждень-два, як правило, ширилися по всій країні й знаходили підтримку громадськості та політичних партій.
Андрій Садовий тоді сказав «ні». Головний аргумент: «Самопоміч» не має більшості в парламенті, мені доведеться виконувати чужу волю, чужі настанови».
За кілька років ситуація повторилася. Андрій Садовий у міській раді у меншості й виконує чужу волю — своїх опонентів з «Європейської солідарності». Відразу після виборів вони піднесли йому перший урок: провели сесію міської ради без міського голови, який після другого туру виборів ще чекав на рішення міської виборчої комісії про затвердження результатів голосування.
Уперше в історії Львова провели першу сесію новообраної ради, попри протести міського голови, політичних партій «Самопоміч» та «Голос».
За результатами виборів до ратуші пройшло п’ять політичних сил: «Європейська солідарність» (31,5%), «Самопоміч» (19,43%), «Голос» (8,91%), «Варта» (6,96%) та «Свобода» (6,85%).
Андрій Садовий у скандальній сесії звинуватив бізнесмена Григорія Козловського, найбагатшого депутата міської ради попереднього скликання, який контролює тютюнову фабрику та є власником великої кількості нерухомості. І ще — Ігоря Кривецького, якого вважають головним фінансистом «Свободи».
Ділове лобі
Нині Андрій Садовий вчиться працювати у меншості й шліфує свої дипломатичні здібності, як бігати між крапельок і залишатися сухим. І не збирається залишати крісло міського голови. Він — великий оптиміст, коли каже, що 60 % депутатського корпусу міськради не мають депутатського досвіду, але добре розумуються на менеджменті та управлінні, і він дає можливість їм пропонувати оригінальні ідеї.
А що насправді? Всі рішення нині ухвалюються майже одностайно, але міський голова на них не має впливу. Така реальність.
Щодо падіння рейтингу «Самопомочі», то Андрій Садовий киває на «Голос», який забрав її голоси. На його думку, більшість партій куплені бізнесменами, щоб вирішувати свої питання.
А й справді, бізнесмени та ділові люди у Львові міняли партії як рукавички. Почали з РУХу і КУНу, потім НДП і СДПУ(о). Коли головою ОДА став аграрій Михайло Гладій, всі кинулися піднімати село — масово вступали в Аграрну партію. Далі були «Фронт змін», «Наша Україна», «Самопоміч», «Солідарність». А потім черги почали шикуватися до місцевих олігархів, які щедро фінансували рейтингові партії і розставляли своїх людей на відповідальних посадах. Нині у міській раді політичні партії не грають вирішальної ролі. Найбільша партія — це партія бізнесу, яка вирішує ділові питання. Тому майже одноголосно голосують за виділення земельних ділянок чи розподіл жирних шматків міського бюджету.
Цього не приховує і Андрій Садовий, коли після виборів заявив, що багато депутатів за своє життя змінили різні партії, бо більше займаються лобізмом, а не обстоюванням інтересів громади Львова. На його думку, ситуація на партійних фронтах поліпшиться через 5—10 років, коли кардинально зміниться інформаційне поле й олігархічні кнопки від телевізорів замінять соціальні мережі.
А поки що у міській раді бал править бізнес. І дуже велика черга на вирішення земельних питань, яких накопичилося сотні, а й то тисячі. І черга дуже поволі рухається. А Львів тим часом швидко забудовується, скоро нічим буде дихати.
Репортаж з Північного мікрорайону
Як живеться середньостатистичному городянину в умовах, коли ратуша окупована тими, хто бачить перед собою одну мету — заробляти гроші, спробуємо з’ясувати на прикладі одного мікрорайону Львова. Це так звана вулиця Топольна, офіційна назва якої нині — вулиця Гетьмана Мазепи.
Колись тиха і спокійна вулиця нині нагадує транспортне пекло. Автомобілі ледве рухаються, часто зупиняються через численні світлофори.
На початку вулиці збудували великий торговий центр і встановили два світлофори. Поблизу ще споруджують нові житлові будинки, мало не на кожному кроці. Щоб врятуватися від забудов, на вільному клаптику мешканці встановили капличку і по вихідних проводять богослужіння. Доріжки тут доглянуті, лавочки помальовані, а навколо море квітів і дерев. Тепер сюди точно ніхто не сунеться. Не зносити ж капличку з хрестом.
Їдемо далі — знову світлофори і базар Балатон. Обабіч дві зупинки пасажирського транспорту, на які впритул насуваються магазини, кіоски і навіть кнайпа. Такий собі, сервіс по-львівськи. Зійшов з маршрутки, врізав сто грамів і підшофе пішов додому.
Ще сто метрів — і багатолюдний ринок, обставлений численними кіосками. Без смаку, без здорового глузду, лиш би ближче до пішохідної доріжки.
А що далі? Пішохідну доріжку «приватизували» і накрили дахом з ринку. Всюди йде жвава торгівля, транспорт заполонив вулицю, важко проїхати.
Якщо звернете ліворуч, зіткнетеся з ще одним об’єктом бізнесу, який закрив відпочинковий майданчик дитячого садка.
Зі всіх боків на вулицю та пішохідні доріжки наступає бізнес.
Перед поворотом до лікарні швидкої допомоги виросло ще одне багатоповерхове страховище. Тут би стоянки для автомобілів зробити, щоб відвідувачі поліклініки та лікарні мали де припаркуватися. Та де там, вільну площу знову забудували впливові депутати.
Вулиця настільки перевантажена, що проблематично добратися до лікарні швидкої допомоги навіть «швидким» із хворими. Це найбільша лікарня міста.
Йдемо далі. Відразу за Топольною розкинулося міське кладовище — Голосківське, до якого, треба віддати належне депутатам, облаштували сучасну дорогу. Міська влада нині бідкається, що ніде ховати покійників, просять розширити територію за рахунок вирубки лісу. Але ж поруч з Голосківським кладовищем — десятки гектарів закинутих тимчасових дачних ділянок, які позаростали і нагадують джунглі. Землі закинуті, ще не приватизовані. Але до пори, до часу. На них вже поклали око бізнесмени. Кілька гектарів нещодавно приватизували — і відразу поруч з покійниками повиростали особняки. Іншу ділянку віддали під житлову забудову багатоповерхівок. А кладовище розширять за рахунок лісу?
Це лише кілька невеликих штрихів, як живеться в місті, коли бізнес керує в міській раді.
Львів.
Фото з відкритих джерел.
