З першим величальним ударом церковних дзвонів, що поспішають сповістити радісну новину, — «Христос воскрес!» — спраглі світла й радості серця мирян оживають: «Воістину воскрес!»
Позаду Великий піст і Страсний тиждень, намагання осягнути жертовність Сина Божого, котрий пішов на смерть заради кожного з нас. Суть Ісусової жертви в тому, що вона поєднала людину з Богом, а сама подія Воскресіння — центральна подія всієї історії спасіння. Воскресінню Ісуса Христа з мертвих передували страждання, смерть на хресті і сходження до аду. Єпископ Антіохійський, учень апостола Івана Ігнатій (бл. 50—115 р. від Різдва Христового) писав про Христа: «Він був розіп’ятий і помер за Понтія Пилата. Він був розіп’ятий насправді, а не для вигляду, й помер перед очима творінь небесних, земних і підземних. Він також воскрес із мертвих на третій день. У день приготування до свята Пасхи, о третій годині, він отримав вирок від Пилата, бо Отець Його дозволив це. О шостій годині Він був розіп’ятий, о дев’ятій помер, і ще до заходу був похований. Цілу суботу Він пролежав у гробниці в землі, куди поклав Його Йосип із Аримафеї...
Його засудили на смерть і розіп’яли — по-справжньому, не для вигляду, не задля обману, не грою уяви. Він насправді помер, був похований і повстав із мертвих...»
Воскресіння Христа — це реальна історична подія в часі й просторі. Історик Вілбер Сміт з цього приводу зазначає: «Значення воскресіння — питання богословське, але факт воскресіння — питання історичне. Тут ідеться про конкретне географічне місце, про конкретного власника гробниці, який жив у першій половині І ст. Гробниця була вирубана в скелі поблизу Єрусалима, а стіни її складалися не з якоїсь міфічної павутини або хмари пилу, а з геологічно визначеного матеріалу. Охоронці перед гробницею не були повітряними істотами з Олімпу; синедріон був радою реальних людей, які часто збиралися на свої засідання в Єрусалимі».
Численні писемні свідчення вказують на те, що ким би Ісус не був, він був реальною особою, яка жила серед людей; що учні, які проповідували воскреслого Господа, були звичайнісінькими людьми, які працювали, страждали й помирали.
«Можна сказати, що воскресіння Христа історично доведено краще, ніж будь-яке інше диво в історії, оскільки, як казав Павло: «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Усі ми залишаємось у гріхах» (1 Кор. 15, 14—17). Воскресіння Христове свідчить, що Бог переміг у людській природі закон смерті. Смерть хоч і продовжує царювати над людством, але не вічно; вона стала тимчасовою. Настане час, коли всі померлі воскреснуть, і душі знову з’єднаються зі своїми тілами. Чи це можливо? Не тільки можливо, а й насправді буде! А хіба можливо, щоб людина сама себе воскресила? Кожен скаже: ні! Але ж Христос воскрес Сам, силою Свого Божества. Так само Він воскресить весь рід людський. Так буде беззаперечно! Бо Ісус Христос засвідчив це Своїм воскресінням. У Бога не може бути неправди, тому що Він — Істина. Сутність нашої віри й полягає саме в тому, щоб довіряти Богу і не довіряти своєму обмеженому розуму; довіряти Христу, а не дияволу», — зазначив протоієрей Михайло Лесюк.
Часто, святкуючи Великдень і міркуючи про Воскресіння Ісуса Христа, ми занурюємося лише в атмосферу радості і світла. Однак справжнє християнське переживання події насамперед у співпереживанні страстей, розумінні суті жертви Сина Божого, котрий міг мати все золото світу, але обрав шлях служіння людству.
У дні підготовки до Великодня, у свято Воскресіння самі собою напрошуються історичні паралелі, думки про величний подвиг і самопожертву українських воїнів, котрі боронять нашу державу від російського агресора. За Україну й український народ віддали найдорожче — своє життя — понад 4 300 захисників. У Небесному легіоні — Василь Сліпак, Юрко Матущак, Юрко Коновалов, В’ячеслав Макаренко, Сергій Дичек, Микола Довженко, Олексій Кучкін, Василь Муха, Микола Сорочук, Ігор Хімічук, Валерій Закусило... Маємо завжди пам’ятати їхні імена і обличчя, не забувати про жертву, покладену на вівтар Вітчизни. Маємо помститися і перемогти!
Перед закінченням Великого посту Священний синод ПЦУ звернувся до вірян та людей доброї волі всього світу з приводу ескалації російської агресії проти України.
«Не раз дотепер від імені помісної Української Православної Церкви ми застерігали владу Російської Федерації і змушені нагадати знову: ваші злочинні наміри відомі Богові, ви не матимете в них успіху, як сказано: «Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8: 10). Зброя, яку ви беззаконно спрямовуєте проти нас, меч, піднятий вами проти України — обернеться гнівом Божим на ваші голови! Бо сказано: «Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26: 52), — йдеться у зверненні. — Ми не боїмося! — наша відповідь на цей черговий агресивний намір російської влади. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», — не просто речення з Гімну України. Це переконання — одна з ключових рис української політичної нації, виплекана від часів княжої Київської держави, утверджена у визвольних змаганнях козацької доби та ХХ століття. Ми не потребуємо і не прагнемо чужого, український народ бажає жити у мирі та порозумінні з усіма, насамперед — з нашими історичними сусідами. Але ми не дозволимо знову накинути на нашу шию імперське ярмо, від якого український народ звільнився три десятиліття тому!»
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній та Священний Синод ПЦУ закликали українців у світле свято Воскресіння Христового молитися за українських воїнів і нашу Батьківщину. І нехай натхненням для кожного небайдужого, кожного вірянина будуть слова Псалма 34-го: «Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх».
Відкриті Всевишньому щирі душі хай будуть наповнені силою і надією, а збагачення у Господньому ділі не буде марною працею. У світле свято Воскресіння кожному міцного здоров’я, стійкості нашим воїнам, Україні — перемоги!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).
