Я 30 років пропрацював трактористом, уже розміняв восьмий десяток, нажив професійних болячок, а пенсії заробив дві з половиною тисячі гривень! Коли оформляв документи для Пенсійного фонду, сказали, що не вистачає п’яти років.
Мені дуже хочеться, щоб чиновники, високопосадовці хоча б один день сіли за кермо радянського трактора з брезентовою кабіною, а то й без неї, лише з козирком, поковтали пилюки протягом 18 годин. А ще тоді, коли температура повітря сягає сорока градусів. Думаю, одразу б внесли зміни у законодавство, а то у нас привілейовані судді, прокурори, поліцейські. А я сіяв і орав у будь-яку пору, мене ніхто не питав, хочу я йти на роботу чи ні. У 1985 році зібрався дитя хрестити, а керівництво колгоспу «Батьківщина» не пустило. Мовляв, спробуй тільки прогуляти. Тож гості пішли до церкви, а я у поле!
Не набрав 35 років стажу через хвороби, лікарі радили перейти на легшу роботу, а де ви її у селі знайдете? Тому двічі повертався у механізатори, протяги, перевантаження зробили свою справу, маюся нині з хребтом. Ніхто й не порадив оформити групу інвалідності. А тепер окремі односельці кепкують з мене, мовляв, і стаж у них є, і пенсія на сто гривень вища за мою. Вони не перетрудились, як кажуть, не впріли і не змерзли. То це, скажіть, справедливо?
Виростили з дружиною чотирьох дітей, маємо 10 онуків, трійко правнуків. Виконав усю життєву програму, а радості не відчуваю. Невже ніхто з можновладців, народних депутатів не замовить слово за механізаторів?
Новокарбівка Одеської області.
