Виросло вже не одне покоління, котре й не уявляє, що листуватися, вітати зі святами та днями народження можна за допомогою листівок. Сьогодні ці невеличкі зображення на папері сприймаються скоріше як історична пам’ятка. Або навпаки — як витвір сучасного мистецтва.

Хмельничанка Юлія Трімасова поєднала ці два образи і створила листівки, котрі розкривають красу історичних місць рідного міста і водночас вражають майстерністю. Авторка малює листівки аквареллю. А тонкі чорні лінії надають їм більшої виразності. Коли малюнок готовий, він оцифровується і роздруковується на спеціальному фактурному папері. Результат виходить дуже цікавий.

Ідея зображати саме вулиці та будівлі виникла не випадково. Свого часу Юлія працювала над розробленням дизайн-коду центральної вулиці обласного центру — Проскурівської. Завданням цього проекту було впорядкувати розміщення вивісок, надати привабливішого вигляду деяким об’єктам і водночас зберегти автентичність історичного середовища цього місця, додати йому туристичної привабливості.

Зовнішній вигляд вулиці, її історичних будівель за кілька століть зазнав чимало змін. Не всі вони йшли їй на користь. Тож тепер міська влада прагне поєднати в ній колишній блиск і сучасний комфорт.

Під час розроблення цього проекту Юлії довелось уважно придивитись до найдрібніших архітектурних деталей Проскурівської і відкрити її для себе по-новому. Зображення фасадів, декоративних елементів будівель почали лягати на папір. Так з’явилось нове захоплення — створення листівок з цікавою архітектурою.

Спочатку малювала їх для себе. Потім невеликі картинки почали посідати своє місце на стіні біля робочого столу. І вони одразу привернули увагу.

А далі на листівках з’явилися зображення будівель з інших вулиць. Як-от, наприклад, колишній особняк домовласника Шильмана по вулиці Грушевського (на знімку). Приміщення за час свого існування не раз змінювало власників і призначення. Але й досі його можна назвати справжнім обличчям Проскурова.

Чи, скажімо, колишня пожежна каланча, котра давно перетворилася на своєрідну візитівку міста. Архітектори, що зводили її як частину пожежного депо у середині минулого століття, навіть уявити не могли, що з часом вона перетвориться на справжній арт-об’єкт. Тисячі людей щодня проходять повз неї. Споруда стала такою звичною, що мало кому спадає на думку приглянутись до неї уважніше. А от тримаючи в руках листівку з її зображенням, бачиш усе зовсім по-іншому.

Загалом у мисткині є цікавий задум — перенести на листівки всі відомі будівлі міста. Саме розглядаючи листівки, чимало людей дивувались, чому раніше не звертали уваги на ці будівлі, хоча майже всі вони розташовані у центрі міста. Багатьом навіть здавалось, що на малюнках — зображення старовинних європейських міст, а не Хмельницького. Тож вийшло, що своїми роботами художниця привернула увагу до міста не тільки гостей і туристів, а і його корінних мешканців.

За два роки Юлії вдалося створити понад два десятки робіт, які об’єднані у дві серії «Хмельницький, якого ми не помічаємо» і «Проскурів. Втрачене». Назви їх говорять самі за себе. І якщо станеться так, що деякі будівлі не вдасться зберегти і вони зникнуть із хмельницьких вулиць, то все одно залишаться в роботах Юлії Трімасової.

А ще вона разом із командою бере участь у цікавому міському проекті «Оголені». Суть його полягає в тому, щоб зняти з історичних будівель усе те, що було привнесене за довгий час існування. Їх у буквальному розумінні слова роздягають від штукатурки, фарби, нового декору, щоб вони постали такими, якими їх задумували автори. Кілька будівель уже пройшли цю процедуру і показали хмельничанам своє справжнє обличчя. Воно чудове!

Хмельницький.

Фото з Фейсбук-сторінки Юлії Трімасової.