2015 рік: знезараження забрудненої гептилом території у Шостці.

Для області ця проблема — із категорії «стабільних». Увага до неї привертається з новою силою або тимчасово вщухає, але повністю не зникає.

Вийти у лідери не змогли

Звідки взялась небезпечна отрута, мабуть, знають усі. Коли колишні радянські колгоспи «розвалили», а замість них утворились нові агроструктури, останні записали на свій баланс усе, окрім складів із простроченими хімікатами. Ті «нічийні» склади опинились на нічийній землі, вони поступово руйнувались, а пестициди чи гербіциди опинялися просто неба. Чому так сталося — це окреме запитання, на яке мають відповідати правоохоронці.

Місцева влада бачила проблему аж тоді, як її виборці починали бити на сполох. Жителі сіл першими відчули зв’язок між «хімією» та своїм здоров’ям, бо отрутохімікати вже просочувались у грунт та потрапляли до водойм і криниць.

У 2012 році керівництво Сумщини поставило перед собою амбітну мету: забезпечити області статус першої в Україні, де повністю і остаточно позбулися прострочених отрутохімікатів. В обласному бюджеті передбачили на це 9 млн грн — значні кошти як на ті часи, ще 35 млн грн вдалося «вибити» із держбюджету. Однак повноцінно втілити задум не вдалося — чи то грошей не вистачило, чи хазяйновитості посадовцям, але значна частина прострочених отрутохімікатів так і залишилась на зруйнованих складах.

Удруге до проблеми підступилися у 2020 році. На той час на Сумщині залишилось понад 500 тонн застарілих пестицидів, більше половини яких перебували на території Сумського району. Було прийнято обласну програму охорони навколишнього середовища на 2019—2021 роки, у рамках якої й проводились роботи.

Однак і цього разу повністю звільнити область від небезпечної «хімії» не вийшло. Пестициди вивезли із 9 районів, а їх донедавна було 18. Уже цього року 40 тонн пестицидів позбулися три сільради, котрі раніше були у Липоводолинському районі, а після адміністративно-територіального реформування опинились у Роменському. Проте утилізували лише хімікати, вивезені із Синівки. Це стало у майже 900 тис. грн, левову частку яких профінансували у рамках вищезгаданої обласної програми, а решту 180 тис. грн виділила зі свого скромного бюджету сільрада.

На чиєму боці м’яч?

На сьогодні в області залишилось дві «больові точки», пов’язані з пестицидами. Одна з них розташована біля Сум, друга — біля Шостки.

Сумській проблемі вже майже два десятиріччя. Колись неподалік міста працював радгосп «Тепличний», котрий якийсь час намагались реформувати, але потім, у 2003 році, вирішили ліквідувати. Тамтешні землі нині обробляє інше підприємство — «Агрокомбінат «Тепличний», а від його «тезки» залишився склад із простроченими отрутохімікатами. Звичайно ж, той склад, як і безліч схожих, наразі «нічийний».

У 2009 році 21 тонну колишніх радгоспних пестицидів «перезатарили». Останнє слово дуже цікаве — через це і беремо його в лапки. Воно означає, що отрутохімікати висипають із зітлілих паперових чи інших мішків у пластмасові ємності — і на цьому нейтралізація отрути завершується. А далі «можливі варіанти». Про один з них розповідав «Голос України»: якось двоє хазяйновитих селян надибали біля Шостки 80 симпатичних пластмасових діжок, висипали з них отруту на землю, а вивільнену тару доправили додому та застосували у господарстві.

Щось схоже спіткало і перезатарені пестициди радгоспу «Тепличний». Кілька років тому хтось розібрав на будматеріали склад, де вони лежали, і отрута опинилась просто неба. Вона потрапила до Косівщинського водосховища, де полюбляють відпочивати та рибалити сумчани. Люди засипали інстанції скаргами, і між сумськими міськрадою та облдержадміністрацією розпочалася справжнісінька гра у футбол. Органи влади і досі відбивають м’яч зі своєї частини поля на сусідню: ОДА доводить, що пестициди «Тепличного» має прибирати міськрада, бо вони перебувають на її території, а міськрада запевнює, що це проблема обласного рівня. А поки органи влади намагаються забити одне одному гол та з’ясовують географічні нюанси, пестициди отруюють довкілля і підточують здоров’я людей.

Згідно з даними Міндовкілля, на території України нині обліковується 8 тис. тонн прострочених пестицидів. Сумщина зі своїми «покладами» входить до п’ятірки «лідерів», хоч колись мріяла першою в державі звільнитися від хімічного дамоклового меча.

Міна уповільненої дії

Лише простроченими пестицидами на Сумщині не обійшлося. Проблема зовсім іншого рівня виникла у Шостці. Шість років тому на міській автодорозі сталась аварія, внаслідок чого із цистерни вилилось чимало рідини із вмістом особливо небезпечної речовини — гептилу. Отрута забруднила величезну територію.

Гептил входить до складу ракетного палива і вважається учетверо токсичнішим, ніж синильна кислота. Він уражає практично всі системи життєдіяльності людини і спричиняє патологічні мутації в організмі. Після аварії на території Шостки рятувальники протягом тижня намагалися мінімізувати її наслідки. Вони зібрали у мішки та діжки понад 700 тонн забрудненого ґрунту, і поступово він перетворився на міну уповільненої дії. Небезпечний вантаж ось уже кілька років зберігається під землею, хоч на його охорону і «обслуговування» потрібно не менше грошей, ніж на утилізацію. Що буде, коли герметичність ємностей буде порушено або концентрація випарів гептилу сягне критичного рівня, можна лише здогадуватись.

Чому гептил досі не утилізували? Причин — дві, і одна дивніша за іншу. За фактом аварії та виливу гептилу порушили кримінальне провадження, крапку у якому не поставлено і досі. Нині справа в суді, і поки не буде остаточного рішення Феміди, діжки з отрутою вважатимуться речовими доказами, які не можна чіпати. Але коли все нарешті закінчиться... Виявляється, в Україні немає жодного підприємства з ліцензією, що дає дозвіл на утилізацію гептилу. Тим часом 6 років тому вантаж везли до Шостки саме з такою метою, і якби не аварія, про відсутність необхідних ліцензій у всій державі ми й досі, цілком можливо, не знали б.

А поки суд та справа, шосткинці продовжують жити ніби на пороховій діжці. Не так давно міський голова Микола Нога на апаратній нараді повідомив, що область обіцяла виділити «на гептил» частину необхідних коштів. «Додамо своїх і зрушимо цю проблему з місця», — запевнив М. Нога.

Говорили про гептил і на сесії Шосткинської міськради, що відбулась 26 травня. Цього разу йшлося про конкретику: за словами М. Ноги, на утилізацію гептилу необхідно витратити 8 млн грн. Із них 6 млн грн сподіваються отримати з обласного бюджету, а решту 2 млн грн виділять з місцевого.

Фото з сайту suspilne.media.