У заході взяли участь народні депутати перших та нинішнього скликань, науковці та громадські діячі. Його вдалося провести завдяки підтримці Верховної Ради, Громадської організації «Академія парламентаризму» та Наукової школи вітчизняного парламентаризму.

Перший конгрес відбувався в червні 2019 року також за сприяння законодавчого органу влади, наголосила очільниця кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України Валентина Гошовська. Тоді засідання відбувалося більш урочисто — в сесійній залі. Нині ж довелося зробити поправку на карантинні обмеження. «Але, незважаючи ні на що, захід буде результативним», — наголосила В. Гошовська і подякувала всім присутнім на зібранні. Останнім часом часто доводиться чути спотворену тезу про прийняття Конституції в 1991 році, мовляв: «Зачинили народних депутатів у залі — і вони змушені були прийняти Основний Закон за одну ніч, то що й казати про його якість». «Я категорично заперечую це як учасниця тих історичних подій, — акцентувала народний депутат другого і третього скликань. — За оцінками міжнародних експертів, у нас одна із найкращих Конституцій у Європі. Інша справа — реалізація прекрасних намірів. А з приводу однієї ночі, то конфлікт між Президентом та парламентом у 1994-му і 1995 році був таким гострим, що Верховна Рада опинилася на межі розпуску, і його вгамував лише Конституційний договір між Президентом та Верховною Радою. Саме відтоді запрацювала Конституційна комісія за участю народних депутатів, усіх фракцій і вчених. Вони обговорювали тисячі поправок, вели дискусії, які доходили аж до бійок у залі». Особливим, теплим словом В. Гошовська згадала про роль у творенні і прийнятті Конституції Віктора Мусіяки та Михайла Сироти, яких уже немає з нами.

Феномен Конституції 1996 року полягає в тому, що на відміну від усіх попередніх спроб створити власні правила гри у власній державі, цей Основний Закон діє ось уже 25 років поспіль, переконана В. Гошовська. Такого не мали конституції ані Пилипа Орлика, ані Михайла Грушевського. «Наша Наукова школа вітчизняного парламентаризму пропонує неупереджений україноцентричний погляд на наш конституційний наратив тривалістю у чверть віку», — наголосила вона.

Перший заступник керівника апарату Верховної Ради Володимир Слишинський пригадав, що під час ухвалення Конституції працював у юридичному управлінні Вінницької міської ради. «Ми з нетерпінням чекали, коли Верховна Рада ухвалить цей закон, який закладе серйозні підвалини в розвиток нашої держави, — сказав він. — Це вперше чітко були обумовлені права і свободи громадян, запроваджено такі форми власності, як приватна. Безумовно, Конституція виписана на найвищому юридичному рівні, й хочу подякувати всім депутатам другого скликання, які взяли участь у прийнятті цього документа. Він і нині є актуальним, і дуже добре, що складним є механізм внесення змін до Конституції. Це не дає змоги рвати її на частини, як того часто хоче законодавець».

«Безумовно, хотілося б, щоб ті права, які виписані на папері, були гарантованими, як і в інших державах, — зауважив В. Слишинський. — Ця зустріч дасть змогу обговорити проблемні питання, які існують, і зробити так, щоб Конституція була кращою, а тих прав і обов’язків, які закладено в ній, дотримувалися».

Кандидат філософських наук, народний депутат із другого по шосте скликання Лілія Григорович також поділилася спогадами про ухвалення Основного Закону. Вона не входила до складу Конституційної комісії, і називає себе «рядовим її величності української Конституції». «У моїй виборчій програмі, з якою я зайшла в друге скликання, було записано «прийняття Основного Закону», — каже Л. Григорович. До прийняття основоположного документа, за її словами, народних депутатів тоді спонукала низка чинників. Передусім те, що Україна стала членом Ради Європи. Вимагали цього й зобов’язання, взяті в рамках Конституційного договору між Президентом та парламентом. Окрім того, серед нових країн Центрально-Східної Європи Україна чи не єдина залишалася без Основного Закону, а геополітичні вітри посилювалися. Також стимулом, у прямому розумінні цього слова, був і указ про розпуск парламенту і виставлений дедлайн на 28 червня.

Олександр Пухкал хоч і був депутатом третього скликання, теж брав участь у розробці проекту Конституції. Щоправда, від тодішньої адміністрації Президента. Він акцентував на тому, що процес підготовки Конституції розпочався ще в 1990-му.

Саме тоді Верховна Рада ще радянської доби створила конституційну комісію. «Я був долучений у 1993 році, так би мовити, «за лаштунками» робочої групи з написання Конституції України», — каже О. Пухкал. «Наша робоча група була поділена на кілька підгруп, — продовжив він. — І було кілька варіантів проектів Конституції. Про це мало говориться. Перший варіант було підготовлено так, що він передбачав двопалатний парламент. Він був, на мій погляд, наближений до парламентської форми правління, а той, що ухвалений, від цієї форми дещо відійшов». Гостру дискусію тоді викликали багато питань. Навіть державні символи активно дебатувалися. «Незважаючи на те, що Конституція протягом 25 років зазнала певних змін та доповнень, вона є однією із кращих серед конституцій європейських країн, — запевнив О. Пухкал. — Якщо ми внесемо в неї ще ті зміни, які намітили, — щодо децентралізації публічної влади в Україні, то вона стане цілком надійною основою для прогресивного розвитку нашої держави».

А от зі слів народного депутата нинішнього, дев’ятого скликання Ігоря Негулевського, у чинній редакції Конституції можливі й більш радикальні зміни. «Як би важко нам не було в період військової агресії Росії та пандемії коронавірусу, ми все ж продовжуємо вікові традиції славного українського народу — впевнено і непорушно обстоювати свою незалежність та розвивати сильну демократичну державу на засадах Основного Закону», — такими словами розпочав свій виступ представник фракції «Слуга народу». «Конституція України пройшла складний шлях свого ухвалення і введена в дію другим скликанням Верховної Ради 28 червня 1996 року, — констатував депутат. — Вона визначила три ключові напрями.

Перший — базові координати та вектори розвитку Української держави, що відповідають суспільним цінностям. Другий — відносини держави та громадянина, їхні права та взаємні обов’язки. Та третє — чіткі межі втручання держави в життя суспільства й окремого громадянина. Однак було проведено кілька кампаній щодо зміни Конституції. Одні з них проігнорували, а інші призвели до суттєвих змін в устрої держави, унаслідок яких Україна стала державою з парламентсько-президентською формою правління, запровадила механізми децентралізації влади, закріпила курс на членство в Європейському Союзі та НАТО, позбавила народних депутатів недоторканності». «Нині Президент Володимир Зеленський ініціює нові питання, які стосуються надання законодавчої ініціативи українському народові, зменшення конституційного складу Верховної Ради та закріплення пропорційної виборчої системи, визначення додаткових підстав дострокового припинення повноважень народних депутатів, запровадження консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Верховної Ради, скасування адвокатської монополії тощо, — продовжив І. Негулевський. — У всіх цих процесах ми як народні депутати беремо безпосередню участь. Однак розуміння та усвідомлення багатьох цих процесів відбувається лише завдяки серйозному науковому аналізу, який дозволяють зробити відповідні знання у сфері парламентаризму. Це унікальні знання, які стосуються не лише права та політики, а й філософії публічного управління, психології, соціології та педагогіки. Це інтегровані знання, які допомагають зрозуміти законотворчий та законодавчий процеси у їх єдності та протиріччі, усвідомити багатофункціональність парламентської діяльності народного депутата як управлінця, менеджера, політика, лідера, запровадити в практику парламентарія найсучасніші наукові розробки».

Усього на порядку денному конгресу було три питання. У першій частині говорили про роль ухвалення Конституції на шляху до розвитку вітчизняного парламентаризму. Обговорювали історико-правову традицію вітчизняного конституціоналізму та парламентаризму. Дискутували про цивілізаційний вимір Конституції України як головний інструмент захисту громадянських  прав, свобод і людської гідності. «Ми маємо щастя у своїй державі жити за своєю Конституцією», — констатувала, підбиваючи підсумки конгресу, В. Гошовська. Водночас нині як ніколи важливо сформувати інформаційно-комунікаційну платформу підтримки і втілення ідей народного представництва шляхом професійної підготовки фахівців для системи представницької влади в державі, наголосила вона. І зазначила: у цьому контексті важливо, що в найголовнішому освітньому закладі — університеті ім. Т. Г. Шевченка — це розуміють і створюють можливість для розвитку науки парламентаризму.