Розглянувши звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі — Закон) та висновки Рахункової палати про результати аналізу цього звіту з урахуванням відповідного рішення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (далі — Комітет), Верховна Рада України зазначає таке.

Фактичні макропоказники економічного і соціального розвитку України за 2020 рік суттєво відрізнялися від їх прогнозу, врахованого при затвердженні державного бюджету на 2020 рік, та були дещо відмінними від уточненого прогнозу, підготовленого у зв’язку з впливом на світову економіку та економіку України негативних факторів (насамперед пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), і відповідних карантинних заходів). Зокрема, за попередніми даними, номінальний валовий внутрішній продукт за звітний період становив 4.194,1 млрд гривень (при прогнозі 4.510,8 млрд гривень і уточненому прогнозі 3.985,5 млрд гривень) та відбулося його реальне падіння на 4 відсотки (при прогнозі зростання на 3,7 відсотка та уточненому прогнозі падіння на 4,8 відсотка). При цьому індекс споживчих цін (грудень 2020 року до грудня 2019 року) становив 105 відсотків при прогнозі 105,5 відсотка і уточненому прогнозі 111,6 відсотка, індекс цін виробників — відповідно 114,5 відсотка при прогнозі 108,2 відсотка і уточненому прогнозі 112 відсотків. Реальна заробітна плата зросла на 7,4 відсотка порівняно з 2019 роком при її прогнозному зростанні на 10,1 відсотка та уточненому прогнозному зменшенні на 4,5 відсотка. При прогнозному зростанні експорту та імпорту товарів і послуг відповідно на 7,8 відсотка та 9,6 відсотка, уточненому прогнозному зменшенні експорту та імпорту товарів і послуг відповідно на 5,5 відсотка та 10 відсотків фактично відбулося їх зменшення відповідно на 4,5 відсотка та 17,9 відсотка. Відхилення фактичних макропоказників від відповідних прогнозних показників свідчить про недоліки у їх прогнозуванні, що, в свою чергу, негативно впливає на якість бюджетного планування та стан виконання бюджету. За оцінкою Рахункової палати, відмінності окремих фактичних макропоказників від прогнозних призвели до недонадходження 74,6 млрд гривень доходів і водночас до зменшення витрат на погашення й обслуговування боргу та деяких видатків на 37,3 млрд гривень.

Закон вперше в історії України прийнято за півтора місяці до початку планового бюджетного періоду, але протягом року прийнято 17 законів про внесення змін до Закону, з них найсуттєвішим за обсягом змін бюджетних показників є Закон України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі — закон № 553-ІХ), проект якого ініціював Кабінет Міністрів України. Значна кількість таких змін показників державного бюджету в основному спричинена об’єктивними факторами, пов’язаними з COVID-19, водночас свідчить про необхідність підвищення якості й реалістичності планування бюджетних показників. У результаті загальні параметри державного бюджету суттєво змінено, зокрема: доходи зменшено на 73,5 млрд гривень (або на 6,7 відсотка), видатки збільшено на 131,2 млрд гривень (або на 11,1 відсотка), граничний обсяг дефіциту збільшено на 204,1 млрд гривень (або майже у 2,2 раза).

Загалом через зведений бюджет України у 2020 році, за попередніми даними, перерозподілено 32,8 відсотка валового внутрішнього продукту (у 2019 році — 32,4 відсотка).

Доходи державного бюджету за 2020 рік становили 1.076 млрд гривень (або 105,3 відсотка затверджених із змінами показників) та збільшилися на 77,7 млрд гривень порівняно з 2019 роком. Зростання доходів державного бюджету проти попереднього року відбулося насамперед за рахунок збільшення надходжень податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

До загального фонду державного бюджету доходи надійшли в обсязі 877,6 млрд гривень, що становило 102,2 відсотка затверджених із змінами показників, тобто більше на 18,9 млрд гривень. При цьому уточнений план таких доходів зменшено на 116,4 млрд гривень (або на 11,9 відсотка), а отже, їх перевиконання стало можливим завдяки значному зменшенню відповідних планових показників.

Найбільше перевиконання доходів загального фонду державного бюджету відбулося щодо: податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування (на 40,2 млрд гривень, або на 51,8 відсотка, при зменшеному плані на 19,2 млрд гривень); податку та збору на доходи фізичних осіб (на 6 млрд гривень, або на 5,4 відсотка, при зменшеному плані на 18,1 млрд гривень); акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (на 4,8 млрд гривень, або на 7,6 відсотка, при зменшеному плані на 12,7 млрд гривень).

Однак не забезпечено виконання планових показників окремих доходів загального фонду державного бюджету, зокрема: податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів (на 29,7 млрд гривень, або на 9,8 відсотка, при зменшеному плані на 45,7 млрд гривень); надходжень від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (на 2,8 млрд гривень, або на 68,3 відсотка); податку на прибуток підприємств (на 2,4 млрд гривень, або на 2,4 відсотка, при зменшеному плані на 20,7 млрд гривень); частини чистого прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, та дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність (на 1,5 млрд гривень, або на 2,1 відсотка, при збільшеному плані на 27,1 млрд гривень); рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (на 1,1 млрд гривень, або на 6 відсотків, при зменшеному плані на 20,5 млрд гривень). При цьому Рахунковою палатою за результатами аудиту щодо надходжень від орендної плати відмічено, що незатвердження методики прогнозування таких надходжень призвело до необґрунтованого їх прогнозування, несвоєчасне видання і недосконалість нормативно-правової бази з питань оренди державного майна призводило до затягування процесу укладення договорів оренди на зазначене майно, втрат таких надходжень та зростання заборгованості з орендної плати за вже чинними договорами.

Загалом Рахункова палата зауважує, що стан виконання окремих доходів державного бюджету свідчить, зокрема, про недостатню якість макроекономічного прогнозування, а прорахунки і недоліки планування доходів при складанні проекту державного бюджету та внесенні змін до нього спричинили як перевиконання, так і невиконання окремих платежів.

Відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість грошовими коштами становило 143,1 млрд гривень, що на 8,8 млрд гривень (або на 5,8 відсотка) менше показника 2019 року. При цьому залишок невідшкодованих сум цього податку у звітному періоді зменшився на третину та на 1 січня 2021 року становив 18,3 млрд гривень.

Доходи спеціального фонду державного бюджету надійшли в сумі 198,4 млрд гривень, що на 35,1 млрд гривень (або на 21,5 відсотка) більше встановленого Законом показника переважно за рахунок перевиконання власних надходжень бюджетних установ (на 31,6 млрд гривень, або на 84,6 відсотка).

Відповідно до частини четвертої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі — Кодекс) планові показники спеціального фонду збільшені без внесення змін до Закону на 45,3 млрд гривень (в основному за рахунок збільшення плану з інших джерел власних надходжень бюджетних установ на 37,3 млрд гривень) і відносно уточненого плану виконання доходів становило 95,1 відсотка. Щорічне значне перевиконання власних надходжень бюджетних установ порівняно із затвердженими Законом показниками свідчить про системні недоліки планування таких надходжень багатьма головними розпорядниками коштів державного бюджету, разом з тим у звітному періоді зазначене більшою мірою пов’язано з відображенням у складі таких доходів надходжень від запозичень, здійснених Державним агентством автомобільних доріг України під державні гарантії, у сумі 23,6 млрд гривень.

Починаючи з 2020 року, до спеціального фонду державного бюджету зараховується 100 відсотків акцизного податку та ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби (крім 13,44 відсотка акцизного податку з пального, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування), що є джерелами формування державного дорожнього фонду. За звітний період до державного дорожнього фонду у частині доходів надійшло 73,9 млрд гривень, що на 4,9 млрд гривень більше затверджених із змінами показників. Згідно з частиною четвертою статті 242 Кодексу перевиконання зазначених надходжень розподіляється за відповідними напрямами державного дорожнього фонду автоматично в пропорціях, визначених цією частиною, при цьому подальший розподіл коштів на відповідну субвенцію місцевим бюджетам має здійснюватися відповідно до вимог частини другої статті 1031 і частини шостої статті 108 Кодексу. Аналогічна ситуація щодо перевиконання зазначених надходжень мала місце і в 2019 році, але, незважаючи на надані Верховною Радою України і Комітетом рекомендації, у 2020 році не здійснювався розподіл додаткового обсягу зазначеної субвенції, втім у 2021 році Кабінетом Міністрів України прийнято відповідне рішення.

Невиконання планових показників деяких доходів спеціального фонду унеможливило проведення видатків за відповідними бюджетними програмами. Насамперед йдеться про плату за ліцензії на здійснення діяльності у сфері організації і проведення азартних ігор (при запланованих 4,4 млрд гривень надійшло лише 500 гривень), що спричинено запізнілим унормуванням справляння зазначеної плати, а саме Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» набрав чинності 13 серпня 2020 року, а ліцензійні умови у сфері організації та проведення азартних ігор затверджені Кабінетом Міністрів України наприкінці 2020 року.

Загальний обсяг переплат податків і зборів до державного бюджету зменшився на 20,3 млрд гривень, однак залишився значним і на 1 січня 2021 року становив 45 млрд гривень, що збільшує ризики виконання планових показників державного бюджету у наступних роках.

Податковий борг перед державним бюджетом на 1 січня 2021 року становив 82,2 млрд гривень та за звітний період зменшився на 21,9 млрд гривень (або на 21,1 відсотка). Зменшення такого боргу відбулося передусім в результаті реалізації норм Закону України від 17 листопада 2020 року № 1006-ІХ щодо погашення публічним акціонерним товариством «Укрнафта» податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість. Разом з тим у загальному обсязі податкового боргу 19,3 млрд гривень є податковою заборгованістю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, яка за 2020 рік збільшилася на 1,9 млрд гривень, або на 10,9 відсотка.

Відповідно до законодавства списано 12,6 млрд гривень податкового боргу перед державним бюджетом, що в 2,4 раза більше, ніж у 2019 році. Обсяги розстрочень та відстрочень податкових зобов’язань до державного бюджету зменшилися за рік на 21,9 відсотка і становили на кінець звітного періоду 1,7 млрд гривень.

Отже, податковий борг перед державним бюджетом зменшився переважно за рахунок погашення податкової заборгованості публічного акціонерного товариства «Укрнафта» і списання безнадійного податкового боргу, що у висновках Рахункової палати теж зазначено. Таким чином, загалом стан фінансової дисципліни платників податків не поліпшився, а деяких суб’єктів господарювання державного сектору економіки — взагалі погіршився, що свідчить про недієвість заходів органів Державної податкової служби України з погашення податкового боргу та слабкий нагляд уповноважених центральних органів виконавчої влади за фінансово-економічною діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки — боржників у частині їх розрахунків з бюджетом.

За підсумками виконання державного бюджету за 2020 рік дефіцит становив 217,6 млрд гривень (або, за попередніми даними, 5,2 відсотка валового внутрішнього продукту), що на 80,8 млрд гривень менше затвердженого із змінами граничного обсягу, з них дефіцит загального фонду — відповідно 216,5 млрд гривень і на 58 млрд гривень менше. Нижчий показник дефіциту порівняно з його граничним обсягом обумовлений насамперед проведенням видатків і наданням кредитів з державного бюджету в обсягах, менших за бюджетні призначення. При цьому змінами до Закону граничний обсяг дефіциту державного бюджету збільшено на 204,1 млрд гривень (або в 2,2 раза), передусім мова йде про закон № 553-ІХ, яким водночас встановлено незастосування до 1 січня 2021 року вимог частини першої статті 14 Кодексу щодо обмеження відповідного показника 3 відсотками валового внутрішнього продукту. Крім того, порівняно з 2019 роком дефіцит державного бюджету зріс у 2,7 раза і за номінальним обсягом був найбільшим за всі роки, а відносно валового внутрішнього продукту — за останні 10 років.

Надходження від приватизації державного майна до державного бюджету становили 2,2 млрд гривень (а саме від продажу об’єктів малої приватизації), що у 4,5 раза перевищує затверджений із змінами річний план (0,5 млрд гривень), хоча законом № 553-ІХ первинно затверджений план зменшено на 11,5 млрд гривень в основному у зв’язку із законодавчою вимогою щодо тимчасового припинення приватизації об’єктів великої приватизації на період встановлення карантину та обмежувальних заходів щодо запобігання виникненню та поширенню COVID-19.

У 2020 році державні запозичення здійснені в сумі 639,6 млрд гривень, що у 1,5 раза більше, ніж у 2019 році, з них внутрішні запозичення — в сумі 389,2 млрд гривень. У висновках Рахункової палати зауважено, що більше половини внутрішніх запозичень були короткостроковими, що спричинило збільшення витрат на погашення внутрішніх зобов’язань, більше третини внутрішніх запозичень отримано в листопаді — грудні 2020 року, що збільшило їх дохідність.

Надходження державних запозичень до загального фонду становили 621,5 млрд гривень, або на 0,2 відсотка більше затвердженого Законом із змінами показника (при тому що первинно затверджений показник законом № 553-ІХ збільшено на 277,5 млрд гривень) та менше уточненого плану на 6,2 відсотка. При цьому збільшення плану державних запозичень (загалом на 42,6 млрд гривень) та відповідно фактичне перевищення затвердженого Законом із змінами показника (на 1,5 млрд гривень) відбулося внаслідок реалізації законодавчих норм (абзацу п’ятого частини першої статті 16 Кодексу, статей 16 і 31 Закону), які надають право здійснювати додаткові запозичення.

Зокрема, на підставі статті 16 Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 881 «Про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» здійснено понадплановий випуск облігацій внутрішньої державної позики у сумі 6,84 млрд гривень для капіталізації відповідного банку, що створило додаткове навантаження на державний бюджет у зв’язку з необхідністю щорічної виплати відсотків за такими облігаціями протягом строку їх обігу.

Натомість щодо запланованого за спеціальним фондом державного бюджету на 2020 рік придбання облігацій внутрішньої державної позики у сумі 0,8 млрд гривень відповідно до статті 9 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», пункту 7 частини четвертої статті 30 Кодексу і пункту 4 статті 14 Закону слід зазначити, що така операція у звітному періоді (як втім і в попередніх роках) не проводилася. Як наслідок, не вирішено питання захисту від інфляції коштів фінансового резерву, призначеного для зняття з експлуатації ядерних установок, що зауважено Рахунковою палатою за результатами відповідного аудиту.

До спеціального фонду державного бюджету надійшли кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, в обсязі 18,1 млрд гривень, що на 4,6 млрд гривень (або на 20,2 відсотка) менше затвердженого Законом показника та на 2,1 млрд гривень більше порівняно з 2019 роком. Порівняно з попередніми роками стан залучення таких запозичень продовжив поліпшуватися, але залишається недостатнім та є наслідком системних недоліків у плануванні та використанні зазначених коштів, на що постійно звертають увагу Комітет і Рахункова палата. Крім того, в інформації про виконання інвестиційних проектів, поданій у складі звіту відповідно до пункту 152 частини другої статті 61 Кодексу, окремі показники відрізняються від аналогічних показників, зазначених в інших розділах звіту, незважаючи на те, що у зв’язку з подібною ситуацією за 2019 рік Кабінету Міністрів України доручено забезпечити узгодженість відповідних показників надалі.

У 2020 році витрати державного бюджету з погашення та обслуговування боргових зобов’язань становили 505,2 млрд гривень, що на 8,8 відсотка більше, ніж у 2019 році. Платежі з погашення державного боргу здійснено в обсязі 385,5 млрд гривень, що на 11,4 відсотка більше затвердженого Законом із змінами показника (при тому що первинно затверджений показник законом № 553-ІХ збільшено на 63,9 млрд гривень) та на 11,7 відсотка більше, ніж у 2019 році. Таке перевищення затвердженого Законом із змінами показника пов’язане з необхідністю погашення короткострокових запозичень, здійсненням правочинів з державним боргом і з державними деривативами, при цьому є допустимим з огляду на норми абзацу п’ятого частини першої і частини сьомої статті 16 Кодексу та статті 31 Закону. За оцінкою Рахункової палати, здійснені правочини з державним боргом і з державними деривативами призвели у 2020 році до додаткових витрат державного бюджету (23 млрд гривень і 9 млрд гривень відповідно). Видатки на обслуговування державного боргу здійснені у сумі 119,7 млрд гривень, що на 13,5 відсотка менше за бюджетні призначення (зменшені на 3 млрд гривень згідно із змінами до Закону у зв’язку з економією коштів) та на 0,4 відсотка більше, ніж у 2019 році.

Відповідно до статей 6 і 61 Закону державні гарантії надано в обсязі 48,5 млрд гривень, що в 10 разів більше, ніж у 2019 році, при цьому такий обсяг був найбільшим за останні вісім років та становив 5,5 відсотка фактичних доходів загального фонду державного бюджету. Слід звернути увагу, що законом № 553-ІХ виключено граничний обсяг надання державних гарантій на 2020 рік (29,27 млрд гривень), водночас уповноважено Комітет погоджувати відповідні рішення Кабінету Міністрів України та встановлено незастосування до 1 січня 2021 року ряду положень статей 17, 18 і 40 Кодексу щодо визначення такого граничного обсягу та його обмеження 3 відсотками планових доходів загального фонду державного бюджету. Зокрема, державні гарантії надано за зобов’язаннями Державного агентства автомобільних доріг України (23,52 млрд гривень), приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (10,25 млрд гривень та 149 млн євро, або 4,88 млрд гривень), державного підприємства «Антонов» (2,98 млрд гривень), Державної іпотечної установи (2,97 млрд гривень), а також на портфельній основі щодо кредитів 11 банків-кредиторів для суб’єктів мікро-, малого та/або середнього підприємництва (загалом 3,93 млрд гривень). У результаті суттєво (майже на чверть) зріс гарантований державою борг та збільшилися ризики боргового навантаження на державний бюджет щодо здійснення виплат за гарантійними зобов’язаннями у наступних бюджетних періодах, про що також зауважено у висновках Рахункової палати.

Протягом багатьох років (включаючи звітний період) залишається проблемним стан розрахунків суб’єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, з державним бюджетом, про що свідчить загальний обсяг відповідної простроченої заборгованості на 1 січня 2021 року у сумі 64,1 млрд гривень, що на 16,1 млрд гривень більше, ніж на початок 2020 року. Рахунковою палатою вказано, що у 2020 році не проводилися заходи щодо стягнення відповідної простроченої заборгованості, передбачені статтею 17 Кодексу, відтак така заборгованість не погашалася і не списувалася.

Державний борг зріс за звітний період на 28,3 відсотка і на 31 грудня 2020 року становив 2.259,2 млрд гривень, що на 127,6 млрд гривень менше за граничний обсяг, визначений статтею 5 Закону (при тому що законом № 553-ІХ граничний обсяг збільшено на 341,6 млрд гривень). Приріст такого боргу за 2020 рік спричинено перевищенням надходжень від державних запозичень над витратами на погашення державного боргу та девальвацією гривні. Гарантований державою борг на кінець звітного періоду становив 292,7 млрд гривень, що на 55,7 млрд гривень більше, ніж на кінець 2019 року, водночас на 25,7 млрд гривень менше визначеного статтею 5 Закону граничного обсягу, втім виключеного законом № 553-ІХ. Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на 31 грудня 2020 року становив 2.551,9 млрд гривень, або, за попередніми даними, 60,8 відсотка валового внутрішнього продукту, суттєво збільшився порівняно з таким показником на кінець 2019 року (1.998,3 млрд гривень, або 50,2 відсотка валового внутрішнього продукту) та перевищив граничну величину боргу, визначену частиною другою статті 18 Кодексу (60 відсотків), хоча така норма не застосовується у випадках, передбачених пунктом 231 розділу VI Кодексу, та не застосовувалася у 2020 році згідно із законом № 553-ІХ.

Загалом за звітний період погіршилися показники боргової безпеки порівняно з 2018 і 2019 роками (насамперед йдеться про співвідношення дефіциту державного бюджету, загального обсягу державного боргу і гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту, співвідношення витрат на погашення і обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету), що свідчить про підвищення боргового навантаження на державний бюджет та посилення вразливості державних фінансів до змін умов на фінансових ринках, що у подальшому матиме наслідком збільшення витрат на виконання боргових зобов’язань і зменшення фінансових можливостей для реалізації пріоритетних соціально-економічних програм.

Залишки коштів державного бюджету на кінець 2020 року становили 68,1 млрд гривень, що на 25,9 млрд гривень більше, ніж на кінець 2019 року, у тому числі за загальним фондом — 12,6 млрд гривень, або на 7,6 млрд гривень (у 2,5 раза) більше, за спеціальним фондом — 55,5 млрд гривень, або на 18,3 млрд гривень більше. Однак протягом вересня — листопада 2020 року спостерігалася недостатність ресурсу за загальним фондом державного бюджету через невиконання плану надходжень і невеликі залишки коштів, у зв’язку з чим для здійснення витрат загального фонду залучалися значні обсяги коштів єдиного казначейського рахунка, що свідчить про недоліки в управлінні бюджетними коштами, помісячному плануванні надходжень і витрат та про недостатність заходів із забезпечення ліквідності єдиного казначейського рахунка.

Видатки державного бюджету за 2020 рік становили 1.288,1 млрд гривень (або 98,1 відсотка бюджетних призначень та 95 відсотків уточненого плану). Рахункова палата зазначає, що абсолютні та відносні показники невиконання плану видатків у 2020 році є найбільшими з 2015 року, в результаті не досягнуто мети і завдань окремих бюджетних програм.

Видатки загального фонду державного бюджету проведені у сумі 1.099,2 млрд гривень, що на 39,2 млрд гривень (або на 3,4 відсотка) менше за бюджетні призначення та є найнижчим рівнем виконання за останні шість років, хоча протягом 2020 року бюджетні призначення збільшені загалом на 85,7 млрд гривень (з них законом № 553-IX — на 82,4 млрд гривень). Проведенню багатьох видатків у запланованих обсягах завадили передусім несвоєчасна підготовка і затвердження порядків використання коштів державного бюджету та паспортів бюджетних програм. Як і у попередні роки, впродовж звітного періоду проведення видатків відбувалося нерівномірно та основне видаткове навантаження припадало переважно на останні місяці року. У висновках Рахункової палати вказано, що окремі видатки проведено з недотриманням помісячного розпису державного бюджету внаслідок неналежної ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, прорахунків деяких головних розпорядників коштів державного бюджету при плануванні й організації виконання видатків, як результат в грудні проведено видатків у 2,3 раза більше, ніж у середньому щомісяця в січні — листопаді.

Порівняно з 2019 роком видатки загального фонду державного бюджету збільшилися на 146,2 млрд гривень (або на 15,3 відсотка) переважно за рахунок збільшення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (на 109,2 млрд гривень, або на 52 відсотки), охорону здоров’я (на 84,7 млрд гривень, або в 3,3 раза), економічну діяльність (на 25,2 млрд гривень, або на 82,9 відсотка), громадський порядок, безпеку та судову владу (на 21,9 млрд гривень, або на 18,5 відсотка), оборону (на 14,1 млрд гривень, або на 13,9 відсотка).

Захищені видатки державного бюджету здійснені загалом в обсязі 939,7 млрд гривень (або 97,4 відсотка уточненого плану), з них видатки на соціальне забезпечення — 319,6 млрд гривень (або 98,7 відсотка), оплату праці працівників бюджетних установ — 195,2 млрд гривень (або 99,7 відсотка), поточні трансферти місцевим бюджетам — 124,1 млрд гривень (або 99,6 відсотка). Загалом захищені видатки становили 85,5 відсотка видатків загального фонду державного бюджету.

Видатки державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями збільшилися на 14,5 відсотка порівняно з 2019 роком, що певною мірою обумовлено підвищенням державних соціальних стандартів. Зокрема, місячний розмір мінімальної заробітної плати у 2020 році спочатку встановлено з 1 січня на рівні 4723 гривні, потім змінами до Закону підвищено з 1 вересня до 5000 гривень, що відповідно на 13,2 відсотка і на 19,8 відсотка більше, ніж у 2019 році. Прожитковий мінімум підвищувався двічі: з 1 липня та з 1 грудня. Середньозважений місячний розмір прожиткового мінімуму на одну особу (2078 гривень) збільшився у 2020 році порівняно з аналогічним показником 2019 року на 9,3 відсотка і темп його зростання перевищив індекс споживчих цін. Однак фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, розрахований у цінах грудня 2020 року без урахування суми обов’язкових платежів (3968 гривень), був майже в 2 рази більшим, ніж відповідний показник, встановлений з 1 грудня 2020 року (2189 гривень). При цьому посадові оклади (тарифні ставки) у січні — серпні 2020 року розраховувалися виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року (2102 гривні), а з 1 вересня розмір відповідного посадового окладу збільшено до 2225 гривень. Відтак, посадові оклади для працівників 1—12 розрядів були меншими за встановлену мінімальну заробітну плату, що потребувало встановлення для таких працівників відповідних доплат.

З державного бюджету Пенсійному фонду України спрямовано кошти у повному обсязі відповідно до бюджетних призначень (202,3 млрд гривень), що на 20 млрд гривень (або на 11 відсотків) більше, ніж у 2019 році. Незважаючи на збільшення таких видатків, у звітному періоді відбулося суттєве нарощування заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка (на 12,9 млрд гривень), яка на 1 січня 2021 року становила 62,1 млрд гривень. Проте відповідно до вимог частини п’ятої статті 43 Кодексу надання таких позик має здійснюватися на умовах їх повернення до кінця поточного бюджетного періоду, на що теж звертає увагу Рахункова палата і зауважує, що загальний обсяг наданих у 2020 році таких позик був найбільшим за останні п’ять років (179 млрд гривень). Крім того, наведені у звіті показники видатків державного бюджету щодо надання трансфертів Пенсійному фонду України відрізняються від відповідних показників звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2020 рік.

У структурі видатків державного бюджету за економічною класифікацією за 2020 рік питома вага капітальних видатків дещо зросла (до 7,4 відсотка) порівняно з попередніми двома роками (7,1 відсотка), при цьому порівняно з 2019 роком поточні видатки збільшилися на 19,4 відсотка, а капітальні видатки — на 24,6 відсотка. За загальним фондом державного бюджету поточні видатки здійснені на рівні 97 відсотків уточненого плану, а капітальні видатки — 93 відсотки уточненого плану. Проведення капітальних видатків на нижчому рівні відбувається щороку та обумовлено неготовністю розпорядників бюджетних коштів до освоєння таких коштів (насамперед через несвоєчасність підготовки проектно-кошторисної документації, отримання відповідних дозвільних документів, проведення тендерних процедур), а також практикою встановлення відповідних бюджетних асигнувань переважно на кінець року, що ускладнює можливості використання коштів з дотриманням необхідних процедур.

На підставі відбору, здійсненого Міжвідомчою комісією з питань державних інвестиційних проектів, у державному бюджеті на 2020 рік плановий обсяг державних капітальних вкладень спочатку становив 2,36 млрд гривень для реалізації 23 державних інвестиційних проектів (з них за загальним фондом — 1,86 млрд гривень), потім змінами до Закону зменшено до 1,73 млрд гривень (з них за загальним фондом — до 1,23 млрд гривень) для реалізації 17 державних інвестиційних проектів. За звітний період такі видатки здійснено загалом в обсязі 1,2 млрд гривень (на 48 відсотків менше, ніж у 2019 році), що становило 69,6 відсотка уточненого плану.

Витрати з резервного фонду державного бюджету здійснені в обсязі 2,8 млрд гривень (бюджетні призначення — 5,87 млрд гривень), з них, зокрема виділено на: заходи із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій — 2,1 млрд гривень, забезпечення засобами індивідуального захисту під час здійснення протиепідемічних заходів з протидії поширенню COVID-19 на території України та інші витрати, пов’язані із запобіганням та боротьбою з наслідками цієї хвороби, — 0,26 млрд гривень. Разом з тим окремі рішення Кабінету Міністрів України щодо виділення у 2020 році коштів з резервного фонду не повною мірою відповідали меті створення такого фонду, оскільки відповідні видатки могли бути передбачені під час складання проекту державного бюджету або проведені за бюджетними програмами, бюджетні призначення на які затверджено Законом, наприклад щодо здійснення заходів з утилізації твердого ракетного палива.

Видатки спеціального фонду державного бюджету за звітний період здійснені у сумі 188,9 млрд гривень, що становило 85,8 відсотка уточненого плану (при цьому план збільшено впродовж року на 45,5 млрд гривень). Суттєве збільшення планових показників за видатками спеціального фонду державного бюджету спостерігається щороку та свідчить про неповноту планування таких показників та неготовність головних розпорядників коштів державного бюджету використати наявні ресурси, що призводить до накопичення залишків коштів за спеціальним фондом і є проявом неефективного управління бюджетними коштами. Згідно з висновками Рахункової палати невиконання плану за видатками спеціального фонду відбулося внаслідок прорахунків при плануванні надходжень спеціального фонду державного бюджету, визначених джерелом проведення таких видатків, а також через невикористання наявних ресурсів спеціального фонду.

Відповідно до частин шостої, восьмої та п’ятнадцятої статті 23 Кодексу протягом звітного періоду Комітетом розглянуто 85 рішень Кабінету Міністрів України щодо передачі окремих бюджетних призначень та перерозподілу деяких витрат державного бюджету, з них погоджено 84 рішення. При цьому Комітетом повернуто без погодження рішення Кабінету Міністрів України, прийняте у січні 2021 року, у зв’язку з завершенням відповідного бюджетного періоду з огляду на вимоги частини першої статті 3, частини дванадцятої статті 23 і частини першої статті 57 Кодексу. Загалом передача бюджетних призначень та перерозподіл витрат державного бюджету здійснювалися щодо 29 головних розпорядників коштів державного бюджету за 149 бюджетними програмами за загальним і спеціальним фондами на загальну суму 10,5 млрд гривень. Рахунковою палатою зауважено, що Кабінет Міністрів України своїми рішеннями змінив видатки за кожною четвертою бюджетною програмою, затвердженою у Законі, при цьому за окремими бюджетними програмами обсяги видатків переглядалися кілька разів. Як і у попередніх роках, у звітному періоді зазначені урядові рішення приймалися переважно у другому півріччі, при цьому велика їх кількість та намагання головних розпорядників коштів використати наприкінці бюджетного періоду якомога в більших обсягах передбачені їм кошти вказують на наявність серйозних прорахунків та неврахування реальних і обґрунтованих потреб під час бюджетного планування, підтверджує відсутність чітких пріоритетів діяльності розпорядників коштів у середньостроковій перспективі, свідчить про реагування на поточні завдання, про відсутність системних підходів в управлінні бюджетними коштами та неготовність до переходу на повноцінне середньострокове бюджетне планування.

Особливістю державного бюджету на 2020 рік стало створення у його складі фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі — Фонд боротьби з COVID-19) згідно із законом № 553-ІХ. Згідно із статтею 28 Закону кошти Фонду боротьби з COVID-19 спрямовувалися на передбачені цією статтею напрями (заходи), а рішення про виділення таких коштів приймалися Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом. Видатки державного бюджету за відповідною бюджетною програмою (код 3511380) передбачено в обсязі 80,9 млрд гривень (з урахуванням змін до Закону та урядових рішень щодо перерозподілу видатків), у тому числі за загальним фондом — 72 млрд гривень, за спеціальним фондом — 8,9 млрд гривень. Відповідно до 41 рішення Кабінету Міністрів України загалом з Фонду боротьби з COVID-19 проведено витрати у сумі 66,5 млрд гривень (або 82,2 відсотка уточненого плану), у тому числі за загальним фондом — 63,7 млрд гривень (або 88,5 відсотка уточненого плану), за спеціальним фондом — 2,8 млрд гривень (або 31,4 відсотка уточненого плану). При цьому щодо залишку невикористаних у 2020 році відповідних коштів спеціального фонду державного бюджету (6,1 млрд гривень) збережено цільове спрямування на 2021 рік. У висновках Рахункової палати зауважено, що Кабінет Міністрів України та головні розпорядники коштів державного бюджету не забезпечили прийняття прозорих і послідовних рішень про виділення коштів Фонду боротьби з COVID-19, що спричинено прорахунками при підготовці відповідних рішень, не враховували ризиків виникнення недостатності ресурсів Фонду боротьби з COVID-19 для оперативного спрямування на боротьбу з COVID-19 у разі загострення цієї хвороби, що призвело до неодноразового перерозподілу виділених коштів та неналежного їх використання.

У 2020 році кредиторська бюджетна заборгованість за видатками загального фонду державного бюджету скоротилася на 37,6 відсотка і на 1 січня 2021 року становила 3 млрд гривень, з яких прострочена заборгованість — 1 млрд гривень (збільшилася на 12,5 відсотка).

Натомість дебіторська бюджетна заборгованість за видатками загального фонду державного бюджету за звітний період збільшилася на 11,1 млрд гривень (або на 40,6 відсотка) і на 1 січня 2021 року становила 38,5 млрд гривень, з них прострочена заборгованість становила 3,7 млрд гривень. При цьому найбільше зростання такої заборгованості відбулося за видатками Міністерства оборони України (на 4,9 млрд гривень) та Міністерства охорони здоров’я України (на 4,8 млрд гривень).

Окремо слід зазначити про стан дебіторської заборгованості за бюджетною програмою «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» (код 2301400), яка на кінець 2020 року становила 7,8 млрд гривень і за рік зросла на 0,1 млрд гривень. При цьому Міністерством охорони здоров’я України видатки за цією програмою проведено в сумі 7 млрд гривень (або 87,1 відсотка плану). Отже, за рахунок здійснених у звітному періоді закупівель і проведених видатків поставка лікарських засобів та виробів медичного призначення до медичних закладів здійснювалася із значним відтермінуванням у часі, при цьому така тенденція спостерігається декілька років поспіль.

Таким чином, питання здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг за кошти державного бюджету потребує постійного моніторингу, аналізу і своєчасного вжиття заходів для забезпечення ефективного управління бюджетними коштами, недопущення суттєвого відволікання коштів з бюджетної сфери, а також поліпшення фінансової дисципліни розпорядників бюджетних коштів.

У 2020 році надано кредитів з державного бюджету в сумі 15 млрд гривень (або 76,6 відсотка уточненого плану), у тому числі за загальним фондом — 4 млрд гривень (або 84 відсотки уточненого плану), за спеціальним фондом — 11 млрд гривень (або 74,2 відсотка уточненого плану). Такий рівень виконання планових показників пояснюється низькою вибіркою коштів, отриманих від зовнішніх запозичень для реалізації інвестиційних проектів у частині кредитування, економією витрат на виконання державою гарантійних зобов’язань, ненадходженням коштів, визначених джерелом надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам. Повернення кредитів до державного бюджету здійснено в сумі 9,5 млрд гривень (на 28,8 відсотка більше уточненого плану), у тому числі за загальним фондом — 9,1 млрд гривень (на 33,4 відсотка більше уточненого плану), за спеціальним фондом — 0,4 млрд гривень (на 28,5 відсотка менше уточненого плану). У висновках Рахункової палати відмічено, що повернення кредитів більше плану є наслідком неналежного планування, водночас не повернуто кредити, що надавалися на впровадження інноваційних та інвестиційних проектів.

Розподіл коштів державного фонду регіонального розвитку за адміністративно-територіальними одиницями та інвестиційними програмами і проектами регіонального розвитку на 2020 рік здійснено за 4 рішеннями Кабінету Міністрів України, погодженими з Комітетом, на загальну суму 4,87 млрд гривень (нерозподілений залишок цих коштів становив 27,1 млн гривень). Відповідні видатки державного бюджету проведено у сумі 4,37 млрд гривень (або 89,2 відсотка бюджетних призначень). Рахункова палата зазначає, що такий рівень виконання видатків спричинено насамперед довготривалим узгодженням і внесенням змін до затвердженого переліку інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку.

На 2020 рік Законом встановлені відносин и державного бюджету з 1453 місцевими бюджетами (на 49 одиниць більше, ніж у 2019 році).

У звітному періоді з державного бюджету надано трансферти місцевим бюджетам у сумі 160,2 млрд гривень, що становило 101,6 відсотка бюджетних призначень та 97,2 відсотка уточненого плану, у тому числі за загальним фондом — 135,8 млрд гривень (або 104,6 відсотка бюджетних призначень та 99,1 відсотка уточненого плану) і за спеціальним фондом — 24,3 млрд гривень (або 87,9 відсотка бюджетних призначень). Загальний обсяг наданих трансфертів місцевим бюджетам порівняно з 2019 роком зменшився на 100,1 млрд гривень (або на 38,5 відсотка). Таке суттєве зменшення трансфертів пояснюється здійсненням у звітному періоді безпосередньо з державного бюджету окремих видатків на виконання державних програм соціального захисту (щодо виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення) та на охорону здоров’я (щодо надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню), що раніше здійснювалися з місцевих бюджетів за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету. У структурі доходів місцевих бюджетів за 2020 рік обсяг наданих трансфертів становив 34 відсотки і порівняно з 2019 роком зменшився на 12,4 відсоткових пункти.

Базова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам і реверсна дотація з місцевих бюджетів до державного бюджету перераховані у передбачених Законом обсягах — відповідно 13,3 млрд гривень та 8,8 млрд гривень. Додаткові дотації теж надано у передбаченому Законом обсязі (8,3 млрд гривень), з них 7,9 млрд гривень — додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я.

Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам надані в обсязі 138,6 млрд гривень (або 101,9 відсотка бюджетних призначень та 96,8 відсотка уточненого плану), з них за загальним фондом — 114,2 млрд гривень (або 105,5 відсотка бюджетних призначень та 98,9 відсотка уточненого плану).

Найбільшу питому вагу серед субвенцій загального фонду державного бюджету становили субвенції у сфері освіти (73,4 відсотка), що надані місцевим бюджетам у сумі 83,8 млрд гривень, або 100,4 відсотка бюджетних призначень та 99,9 відсотка уточненого плану. Насамперед йдеться про освітню субвенцію, надану у сумі 81,2 млрд гривень, або 102,7 відсотка бюджетних призначень і 100 відсотків уточненого плану, що на 10,9 млрд гривень (або на 15,4 відсотка) більше, ніж у 2019 році, з огляду на підвищення оплати праці педагогічних працівників. Відповідно до частини четвертої статті 1032 Кодексу залишки коштів за освітньою субвенцією збережені на рахунках відповідних місцевих бюджетів і на 1 січня 2021 року становили 5,3 млрд гривень. Такі значні залишки освітньої субвенції свідчать про нераціональне управління відповідними коштами та недостатній контроль за їх використанням.

У сфері охорони здоров’я з загального фонду державного бюджету надано субвенції місцевим бюджетам на суму 22,4 млрд гривень (або 138,2 відсотка бюджетних призначень та 96,6 відсотка уточненого плану), з них медичну субвенцію — 14,55 млрд гривень (або 99,8 відсотка бюджетних призначень). При цьому відповідно до статті 28 Закону з Фонду боротьби з COVID-19 за рішеннями Кабінету Міністрів України, погодженими з Комітетом, надано шість нових субвенцій місцевим бюджетам у сумі 4,3 млрд гривень, або 86,1 відсотка уточненого плану.

Серед субвенцій, наданих із спеціального фонду державного бюджету, найбільшою за обсягом була субвенція на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, що перерахована у передбаченому Законом обсязі (22,2 млрд гривень). При цьому видатки місцевих бюджетів за зазначеною субвенцією здійснені майже у такому ж обсязі (з урахуванням залишку коштів на початок 2020 року у сумі 1,6 млрд гривень), відтак залишок відповідних коштів на початок 2021 року становив 1,6 млрд гривень.

Відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу за 30 рішеннями Кабінету Міністрів України, погодженими з Комітетом, здійснювалися розподіл та перерозподіл між місцевими бюджетами обсягів окремих субвенцій. Третина таких рішень приймалася в останньому кварталі 2020 року, що створило передумови для неповного освоєння відповідних коштів з місцевих бюджетів. Загалом надання у 2020 році окремих субвенцій в обсягах менше плану, тривале затвердження розподілів деяких субвенцій між місцевими бюджетами, внесення численних змін до ряду розподілів та перерахування відповідних коштів у листопаді — грудні, наявність на кінець року на рахунках місцевих бюджетів залишків невикористаних коштів за субвенціями свідчить про неналежне управління бюджетними коштами при їх плануванні, розподілі і використанні, низьку виконавську дисципліну центральних та місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.

За 2020 рік до місцевих бюджетів надійшло 311,3 млрд гривень доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів), що на 11,1 млрд гривень (або на 3,7 відсотка) більше, ніж у 2019 році. Порівняно з 2019 роком питома вага доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України зменшилася на 0,7 відсоткових пункти і становила 22,6 відсотка.

Видатки місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) у 2020 році становили 467,5 млрд гривень, що на 90,1 млрд гривень менше, ніж у 2019 році. При цьому частка таких видатків місцевих бюджетів у видатках зведеного бюджету зменшилася на 11,3 відсоткових пункти до 29,3 відсотка. Найбільше видатків місцевих бюджетів спрямовано на освіту (42,7 відсотка), економічну діяльність (20,1 відсотка), охорону здоров’я (10,9 відсотка).

Відповідно до статей 43 і 73 Кодексу у звітному періоді для своєчасного проведення захищених видатків місцевим бюджетам надано позики на покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка на суму 3,7 млрд гривень, що в 1,4 раза більше, ніж у 2019 році, та свідчить про погіршення стану поточного управління коштами місцевих бюджетів. Разом з тим протягом багатьох років залишається неврегульованим питання погашення середньострокових позик обсягом майже 9 млрд гривень, що надавалися до 2015 року місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка, незважаючи на наявність відповідних законодавчих вимог (пункт 21 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу).

Окремо належить зазначити, що вжиті Кабінетом Міністрів України та іншими органами виконавчої влади заходи з виконання частини рекомендацій, передбачених пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 18 червня 2020 року № 722-ІХ «Про звіт про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», були недостатніми чи малоефективними, тому відповідні положення цього пункту вбачаються актуальними надалі.

Враховуючи зазначене, Верховна Рада України постановляє:

1. Взяти до відома звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з яким державний бюджет виконано за доходами у сумі 1.076.026,95 млн гривень, видатками — 1.288.121,34 млн гривень, обсягом повернення кредитів - 9.517,25 млн гривень, обсягом надання кредитів — 15.033,85 млн гривень, з дефіцитом у сумі 217.610,99 млн гривень.

2. Кабінету Міністрів України:

1) проаналізувати висновки Рахункової палати про результати аналізу річного звіту про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», вжити заходів для недопущення порушень бюджетного законодавства у поточному і наступних бюджетних періодах та для реалізації відповідних пропозицій Рахункової палати;

2) забезпечити дотримання вимог Кодексу щодо формування проекту державного бюджету на наступні бюджетні періоди на реалістичному прогнозі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України та обґрунтованих розрахунках надходжень і витрат державного бюджету;

3) доручити Міністерству фінансів України, Державній податковій службі України та Державній митній службі України здійснювати необхідні заходи щодо покращення стану справляння та адміністрування податків і зборів, забезпечити належну координацію діяльності щодо виконання планових показників доходів державного бюджету;

4) доручити Державній податковій службі України здійснювати дієві заходи щодо скорочення податкового боргу перед державним бюджетом, а також спільно з уповноваженими центральними органами виконавчої влади активізувати роботу щодо погашення суб’єктами господарювання державного сектору економіки, які мають податковий борг, відповідної податкової заборгованості та недопущення її утворення надалі;

5) доручити Фонду державного майна України та іншим уповноваженим органам управління об’єктами державної власності забезпечити належний контроль за використанням орендованого державного нерухомого майна, включаючи контроль за вчасним укладенням договорів оренди, активізацію претензійно-позовної роботи в частині погашення заборгованості з орендної плати та моніторинг щодо своєчасності і повноти сплати орендної плати до державного бюджету;

6) удосконалити методики розрахунку планових показників доходів державного бюджету для забезпечення їх реалістичності, включаючи розрахунок надходжень від орендної плати за користування державним майном;

7) завершити прийняття необхідних нормативно-правових актів для належної реалізації Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», а також доручити Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей вжити дієвих заходів з надходження до державного бюджету у запланованому обсязі плати за ліцензії на провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей;

8) забезпечити підвищення ефективності управління об’єктами державної власності, опрацювавши можливість передачі повноважень з управління відповідними об’єктами від Кабінету Міністрів України до центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;

9) доручити головним розпорядникам коштів державного бюджету забезпечити реалістичне планування власних надходжень бюджетних установ під час складання проекту державного бюджету, виходячи з відповідних фактичних показників за попередні роки, а також ефективне використання таких коштів відповідно до частини четвертої статті 13 та частини дев’ятої статті 51 Кодексу з метою зменшення навантаження на загальний фонд державного бюджету;

10) забезпечити ефективне управління державним боргом, здійснюючи заходи щодо мінімізації ризиків посилення боргового навантаження на державний бюджет насамперед шляхом зменшення вартості державних запозичень та збільшення частки довгострокових боргових зобов’язань;

11) доручити Міністерству енергетики України за участю Міністерства фінансів України забезпечити реалізацію норм статті 9 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», пункту 7 частини четвертої статті 30 Кодексу та відповідних положень закону про Державний бюджет України в частині спрямування коштів фінансового резерву, призначеного для зняття з експлуатації ядерних установок, на придбання облігацій внутрішньої державної позики для захисту таких коштів від інфляції та отримання додаткового джерела формування зазначеного резерву;

12) проаналізувати поточний стан виконання планових показників залучення кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій до спеціального фонду державного бюджету для реалізації інвестиційних проектів, вжити дієвих заходів реагування у разі неналежної вибірки кредитних ресурсів і незадовільного впровадження зазначених проектів та недопущення такої ситуації у подальшому, а також забезпечити своєчасне і ефективне використання таких коштів;

13) доручити Міністерству фінансів України і Державній казначейській службі України забезпечити узгодженість показників в інформації, передбаченій пунктом 152 частини другої статті 61 Кодексу, з відповідними показниками в інших розділах річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України, а також своєчасне і достовірне відображення у бюджетній звітності надходжень кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій до спеціального фонду державного бюджету для реалізації інвестиційних проектів та відповідних витрат;

14) здійснити заходи щодо поліпшення ліквідності єдиного казначейського рахунка та використання коштів державного бюджету протягом року відповідно до помісячного розпису державного бюджету, не допускаючи значне навантаження на останні місяці року;

15) активізувати роботу з погашення простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, з обов’язковим застосуванням визначених статтею 17 Кодексу механізмів погашення (списання) такої заборгованості;

16) забезпечити реалістичне планування показників бюджету Пенсійного фонду України з урахуванням фінансових можливостей державного бюджету, мінімізувавши залучення протягом року коштів єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів цього фонду, а також врегулювати питання погашення заборгованості за позиками, наданими Пенсійному фонду України за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка;

17) доручити Міністерству соціальної політики України разом з Міністерством фінансів України забезпечити узгодженість показників звітів про виконання бюджету Пенсійного фонду України з відповідними показниками звітності про виконання Державного бюджету України;

18) доручити Міністерству фінансів України разом з головними розпорядниками коштів державного бюджету посилити роботу щодо проведення моніторингу та аналізу стану кредиторської і дебіторської бюджетної заборгованості (у тому числі простроченої) за видатками державного бюджету, забезпечивши визначення чинників нарощування такої заборгованості та невідкладне реагування на їх усунення;

19) доручити Міністерству фінансів України проаналізувати вплив постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» на збільшення у 2020 році обсягів дебіторської заборгованості за видатками державного бюджету;

20) доручити головним розпорядникам коштів державного бюджету посилити контроль за роботою розпорядників коштів нижчого рівня під час укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів на умовах попередньої оплати із забезпеченням ефективного, результативного та цільового використання бюджетних коштів, вжити заходів щодо погашення дебіторської бюджетної заборгованості та недопущення її збільшення на кінець бюджетного періоду;

21) доручити Міністерству охорони здоров’я України проаналізувати порядок здійснення закупівель за видатками на централізовані заходи та розглянути можливість зменшення термінів постачання відповідних товарів, робіт і послуг до медичних закладів з метою підвищення ефективності і раціональності використання бюджетних коштів та мінімізації дебіторської бюджетної заборгованості за відповідною бюджетною програмою, а також у разі необхідності внести зміни до відповідних нормативно-правових актів;

22) приймати рішення про здійснення перерозподілу чи розподілу витрат державного бюджету (включаючи трансферти місцевим бюджетам) та/або передачі бюджетних призначень з дотриманням вимог бюджетного законодавства, за наявності об’єктивних підстав і економічної доцільності та з урахуванням стану фактичного проведення витрат, обсяги яких зменшуються, а також забезпечувати подання до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету звернення щодо погодження відповідного рішення разом з деталізованими і достовірними фінансово-економічними розрахунками та обґрунтуваннями;

23) звернути увагу головних розпорядків коштів державного бюджету і Міністерства фінансів України на необхідність дотримання вимог Кодексу щодо завершення бюджетного періоду та недопущення ініціювання прийняття Кабінетом Міністрів України в установленому порядку рішень про зміну бюджетних показників на бюджетний період, який вже минув;

24) продовжити роботу з оцінки ефективності, результативності та економічної доцільності витрат державного бюджету, зокрема шляхом проведення оглядів витрат державного бюджету та оцінки ефективності бюджетних програм, забезпечивши практичне впровадження результатів здійснення таких заходів під час формування бюджетної політики та планування витрат державного бюджету на середньостроковий період, а також забезпечити упорядкування відповідної звітної інформації, передбаченої пунктом 15 частини другої статті 61 Кодексу, оптимізувавши її зміст для підвищення системності, аналітичності та співставності такої інформації;

25) доручити головним розпорядникам коштів державного бюджету переглянути результативні показники бюджетних програм, забезпечити оптимізацію їх кількості та застосування тих показників, що повною мірою характеризують ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми;

26) звернути увагу головних розпорядників коштів державного бюджету на обов’язковість підготовки в установлені строки нормативно-правового забезпечення для проведення витрат державного бюджету, зокрема порядків використання коштів державного бюджету та паспортів бюджетних програм, посиливши контроль за виконанням такої робити з боку Міністерства фінансів України і Державної казначейської служби України;

27) забезпечити прийняття рішень про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету з дотриманням вимог частини першої статті 24 Кодексу та постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету» щодо здійснення за рахунок резервного фонду державного бюджету виключно непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту державного бюджету;

28) доручити головним розпорядникам коштів державного бюджету забезпечити належний рівень використання коштів, що надходять у рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ та зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, у тому числі залишків таких коштів за минулі роки, з метою своєчасного виконання відповідних програм та передбачених ними заходів;

29) вжити заходів щодо забезпечення ефективного та результативного використання державних капітальних вкладень та дотримання строків реалізації державних інвестиційних проектів;

30) доручити Міністерству розвитку громад та територій України забезпечувати підготовку аналітичної інформації про використання коштів державного фонду регіонального розвитку в розрізі регіонів, зокрема з наведенням показників видатків за галузевою ознакою і напрямами (заходами) та показників досягнення запланованого соціально-економічного ефекту, та подання такої інформації у матеріалах річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України;

31) звернути увагу відповідних центральних органів виконавчої влади на необхідність своєчасного нормативно-правового забезпечення умов надання і розподілу трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам (якщо у законі про Державний бюджет України такий розподіл не здійснено між місцевими бюджетами) для освоєння таких коштів та реалізації запланованих за їх рахунок заходів у повному обсязі протягом бюджетного періоду;

32) доручити відповідним центральним органам виконавчої влади забезпечувати здійснення розподілу між місцевими бюджетами передбачених у проекті закону про Державний бюджет України трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою дотримання вимог частини третьої статті 97 Кодексу;

33) посилити контроль за ефективним використанням субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом забезпечення, зокрема, належного методологічного супроводу надання субвенцій, моніторингу цільового і своєчасного використання таких коштів з місцевих бюджетів, мінімізації накопичення залишків таких коштів на рахунках місцевих бюджетів та зменшення кількості незавершених проектів (програм, заходів), що реалізуються за рахунок субвенцій;

34) доручити Міністерству освіти і науки України забезпечити дієвий контроль за витрачанням освітньої субвенції та вжити заходів щодо використання у 2021 році у повному обсязі залишків коштів за цією субвенцією на 1 січня 2021 року;

35) внести пропозиції щодо врегулювання питання погашення заборгованості місцевих бюджетів за середньостроковими позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка;

36) у тримісячний строк надати Верховній Раді України інформацію про виконання цього пункту Постанови.

3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України  Д. РАЗУМКОВ.

м. Київ,

18 червня 2021 року.

№ 1567-IX.